понеділок, 12 лютого 2018 р.

Микола Гнідич - рапсод романтичної доби

Ім’я Миколи Івановича Гнідича для більшості асоціюється з перекладом «Іліади» Гомера російською мовою. Василь Жуковський писав, що «переводчик в прозе есть раб, переводчик в стихах — соперник». Саме таке змагання розпочав Гнідич з Гомером і гідно його завершив. Бо праця Миколи Гнідича до наших днів залишається єдиним повноцінним поетичним перекладом, що відповідає першоджерелу.
Микола Іванович Гнідич народився у Полтаві, деякий час (до переїзду в Харків, а потім до Петербургу) навчався у Полтавській слов’янській семінарії. Саме у цьому місті був початок його навчання, саме тут він пережив ті враження, які здійснили вплив на його творчість. Тому не дивно, що Микола Гнідич подарував «Полтаве, родной стране своей, как благодарный сын, за первое образование юных способностей свою библиотеку...».

У заповіті Гнідича було сказано: «Библиотеку мою завещаю в пользу Полтавской губернской гимназии». За даними О. Голубєвої, вартість бібліотеки складала 2500 р. На доставку книжок до Полтави було виділено 170 р. асигнаціями. Запаковані у чотири ящики книжки відправили до Полтави. Бібліотека М. І. Гнідича складалася з книг другої половини XVIII – першої чверті XIX століть, зібраних у два розділи. У каталозі бібліотеки зазначено: «В сей библиотеке статского советника Николая Ивановича Гнедича, заключающей в себе семьдесят семь страниц, находится книг на разных языках шестьсот семьдесят восемь названий, а томов, считая и брошюрки, до тысячи двухсот пятидесяти. Мая 16 дня 1833. Императорской публичной библиотеки библиотекарь коллежский советник и кавалер Михаил Лобанов».
«Чтя память покойного, мне приятно было узнать, что и в последних минутах жизни он желал быть полезным образованию воспитывающего юношества», – писав міністр освіти О. С. Уваров 10 серпня 1833 року, дякуючи Михайлу Лобанову за виконання волі друга. Лобанов називав бібліотеку Гнідича «драгоценнейшим стяжанием и наслаждением целой жизни его», она «была ему другом, собеседницей, утешением в дни болезни и одиночества». Навчальний заклад з радістю прийняв дар. У залі семінарії відслужили панахиду «по душе усопшего», священик виголосив промову – «краткую назидательную речь, в коей изобразил добрые свойства благотворителя, представил – что истинная добродетель переносит дела свои и за пределы гроба». Два учні 7 класу прочитали власні твори, які містили слова вдячності Миколі Гнідичу.







Фонд бібліотеки семінарії виріс майже вдвічі після перевезення до неї бібліотеки Гнідича. Книжками користувалося кілька поколінь її вихованців, зокрема, Л. Боровиковський, С. Стеблін-Камінський, К. Полевич, М. Цертелєв, П. Бодянський. На багатьох книжках вони залишали ще й свої «робочі» мітки. Зазначимо, що бібліотека Миколи Гнідича викликала інтерес у науковців, краєзнавців, книгознавців різних часів.
На виставці «Микола Гнідич - рапсод романтичної доби», присвяченій 185-річчю з дня смерті Миколи Івановича Гнідича, представлені видання як біографічного характеру, так і статті та дослідження про долю унікальної книгозбірні поета. Також історики, книголюби, книгознавці, бібліофіли мають змогу на власні очі побачити автографи видатного земляка на деяких книгах, які збереглися у фонді ПОУНБ ім. І. П. Котляревського.


Бібліографічна рідкість - перший том зібрання творів Миколи Івановича Гнідича, виданий у 1903 році у Санкт-Петербурзькому видавництві товариства М. О. Вольф – зберігається у фондах Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського. Цікаво, що загалом підприємства Вольфа випустили близько 4 тисяч книжок.
Що стосується особистості Маврикія Йосиповича Вольфа (польск. ім’я - Болеслав Мауриці), то він народився у Варшаві у 1825 році. Це російсько-польський видавець, книгопродавець, типограф. У 1840-х роках працював у книжкових лавках Варшави, Парижа, Лейпціга, Вільнюса. У 1848 р. Маврикій Вольф переїхав із Польщі до Санкт-Петербурга, де працював у книжковому магазині Ісакова. Через п’ять років (1853) відкрив власну «Универсальную книжную торговлю» у Петербурзі. Видавництво «Товарищество М. О. Вольф» проіснувало до 1918 року. На книгах, надрукованих російською мовою, були помітки «М. О. Вольф», польською – «В. М. Wolff».
Перший том творів Гнідича знаходився у бібліотеці Полтавської класичної гімназії, прикрашав фонди Центральної наукової бібілотеки, знаходився у 1 дитячому інтернаті та у книгозбірні центральної досвідньої трудової школи імені В. І. Леніна, про що свідачть печатки на титульній сторінці книги.

Виставка діятиме з 12 по 28 лютого 2018 року у відділі краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського (5-й пов., 509 кімн.).

Немає коментарів:

Дописати коментар