середа, 4 квітня 2018 р.

День пам'яті священномученика Василія Зеленцова

 4-го березня встановлено День святкування пам'яті священномученика Василія, життя якого стала взірцем незламної і непохитної Віри.
Любов до ближнього – було найблагословенніше в отця Василія. Він пішки обходив околицю, допомагаючи бідним, причому його поміч не вибирала ні національностей, ні віри. Своїй пастві батюшка віддавав усе, часом останнє. Проникливі проповіді, духовні бесіди, що відбувалися щонеділі й у свята, а також його гарячі молитви притягували до храму багато людей, причому не тільки з його парафії, але й з усієї Полтави, навіть іновірці відвідували богослужіння отця Василія. Своєю лагідністю і смиренням отець Василій так впливав на оточуючих, що багато людей, які заблукали у питанні віри, мимоволі визнавали: «Оце дійсно християнин!».


На початку 20-х років ХХ століття батюшка організував Покровську християнську спілку молоді при Троїцькій церкві (м. Полтава) – на противагу комсомолу.
Коли отець Василій різко виступив проти розграбування церков і монастирів, проти нього була порушена політична справа. Навіть знаходячись у в’язниці, він проповідував учення Ісуса Христа і віддавав харчі, які йому приносили віруючі, в’язням.
Під час судилища, у своєму останньому слові він сказав: «Багато за ці дні говорили проти мене, багато з чим я не згодний. Я вам заявляв і ще раз заявляю, що я лояльний до існуючої влади, яка  як і все послана нам Богом. Але справа, де стосується Віри Христової, храмів, людських душ, там я боровся, борюся і буду боротися до свого останнього подиху. Був би великий гріх мені, як Христовому воїну, який носить святий хрест на своїх грудях, захищати особисто себе в той час, як вороги оголосили війну самому Христу. Я розумію, що ви мені робите ідейний виклик, і я його приймаю. Приймаю ваш виклик і, яке б покарання ви не присудили мені, я повинен його перенести твердо, без боязні. Готовий прийняти смерть тому, що немає нагороди вище, як нагорода на небесах».




Немає коментарів:

Дописати коментар