Через очі фотографа теперішнє стає минулим…
(Береніс Ебот)
Фотограф Йозеф Хмелевський, дякуючи йому, до нас дійшли, як писав «Фотограф любитель» у 1896 році, «безукоризненные во всех отношениях» фотопортрети класиків науки та культури: М. Скліфосовського, Г. Мясоєдова, В. Короленка. Панаса Мирного, Лесі Українки, М. Коцюбинського, Г. Хотчевича, М. Заньковецької та багатьох інших. Що про нього можна дізнатися, завітавши до Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського?
Полтавська журналістка Олена Гармаш у публікації «Час в об’єктиві Йозефа Хмелевського» (газета «Молода громада» від 26 березня 1999 р.) писала так: «З тим, з чим не впоралося 19-те століття, котре колись дуже влучно схарактеризував О. Блок («век расшибанья лбов о стену экономических доктрин»), здається, збирається покінчити вік двадцятий – вік надлому моралі і духу. Візьміть пересічну світлину Хмелевського і пересічне фото на деяких вітринах, а ще краще порівняйте з кадрами сучасних фільмів – і ви засумніваєтеся в теорії духовного прогресу людства. Люди без інстинкту душевної цноти здатні й рай перетворити на пекло. А коли йдеться про те, щоб звести той рай на руїнах, що залишилися після перманентного нівелювання усього мислячого і просто красивого, - тут і говорити нічого. Виставка світлин Й. Хмелевського й інших старих полтавських фотомайстрів – це немов дзеркало, в якому сьогоднішня Полтава може побачити себе ще невтраченою…».
Основні дослідження життя і творчості фотомитця Йозефа Целестиновича Хмелевського публікувалися в 2000-х рр. Без сумніву, найпершим і найґрунтовнішим дослідником життєтворчості Й. Хмелевського у Полтаві був мистецтвознавець Кім Скалацький. «Коли б не Хмелевський, що б ми мали на сьогодні від цієї «картини, що швидко зникає? – запитує Кім Григорович у одній із своїх розвідок. – Нічого…». Його стаття про перших полтавських фотографів була опублікована 1995 року в часописі «Криниця», який тоді виходив у Полтаві. Вона мала назву «Ті, що зупинили мить». Автор розповідав про свої пошуки слідів життя і діяльності Й. Хмелевського у Полтаві, опублікував чудові фотороботи Й. Хмелевського із власної колекції, а також із колекцій старожилів Полтави та краєзнавців. Розвідки К. Скалацького надруковані у книзі Тетяни Чучули «Кім Скалацький розповідає» (2004). Дослідження «Незабвенный И. Ц. Хмелевский» представлене у третьому випуску «Слов’янського збірника» (2004), в якому автор зазначає: «Хмелевський був не просто видатним фотографом, він був одним із піонерів фотографічного ремесла, завцем техніки і хімії у цій царині, новатором». Чудові фотороботи Й. Хмелевського автор публікує також у книзі «Пошуки. Знахідки. Відкриття» (2004).
Полтавський краєзнавець В. Ф. Волосков назвав К. Скалацького «найбільшим полтавським завцем життя і творчості Й. Хмелевського». До речі, Валерій Волосков теж цікавився особистістю і творчістю Хмелевського, розмовляв із краєзнавцями, старожилами, вивчав літературу і документи. Його дослідження вилилися в статтю у збірці «Координати часу. Краєзнавці етюди полтавського краю» (Полтава, 2010) під назвою «Фотолітопис про Гоголя». У цій статті краєзнавець писав: «У полтавських газетах початку 20-го століття, що збереглися в обласному архіві, зустрічається рясна реклама багатьох фотографів… У Хмелевського цього не було. Найкращою рекламою його фотоательє були фотознімки…Кожен портрет – це ціле оповідання про людину, кожна сценка – частина самого життя. Художник-фотограф. Цей титул найбільш точно визначає характер і стиль роботи майстра».
Бібліотека має у своєму фонді бібліографічну рідкість – альбом художніх фототипій та геліогравюр, присвячених пам’яті М. В. Гоголя, - «Гоголь на Родине» (Полтава, 1902). А також репринтне перевидання Харківським видавництвом «Сага» 2009 р. з присвятою до 200-річчя М. Гоголя та 160-річчя від дня народження Й. Хмелевського. У передмові до репринтного видання заступник директора Полтавського краєзнавчого музею імені В. Кричевського Володимир Мокляк зазначає: «У процесі підготовки матеріалів для видання його автор провів титанічну роботу по збору всього, що іще залишилося і було пов’язане з ім’ям М. В. Гоголя. Готуючи альбом, збираючи для нього матеріали, автор, як він сам говорить… «не имел в виду материальные выгоды». Основна мета видання – «закрепить при помощи светописи все, связанное с именем Гоголя, освященное его личностью, преимущественно в пределах его родины». Й. Хмелевський був особисто знайомий із племінником Гоголя Миколою Володимировичем Биковим та його дружиною, знімки яких він також залишив для історії. Альбом став бібліографічною рідкістю через рік після його виходу в світ. В. Мокляк пише: «В силу своєї унікальності і неповторності матеріалу він назавжди залишиться одним із найважливіших джерел як про самого М. Гоголя, так і про землю на якій проминули його дитячі та юнацькі роки, куди він згодом повертався за натхненням».
Бібліотека зберігає також репринтне видання альбому художніх фотографій «Губернский земский дім в Полтаві» (Харків, 2009) і має присвяту до 160-річчя від дня народження Й. Хмелевського. Оригінальне видання зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї імені В. Кричевського. Альбом складається із 42 знімків, кожен з яких оформлено на декоративному рельєфному паспарту сірого кольору. Це остання велика робота фотомитця. «У цілісному вигляді альбом бачили лишень одиниці. Тому, оприлюднюючи його, ми віддаємо належне автору – людині, яка народилася далеко за межами Полтавщини у столиці нинішньої Польщі, але присвятила своє життя Полтаві, що стала його другою батьківщиною», - зазначив у передмові В. Мокляк, заступник директора з наукової роботи Полтавського краєзнавчого музею. Автор передмови також зазначає: «Нова, щойно зведена будівля викликала у сучасників велике зацікавлення. Споруду виконано в новому, як на той час архітектурному стилі, що дістав назву українського модерну в архітектурі». Цінне видання, до речі, досліджувала Юлія Жогова. Її наукова довідка опублікована у збірнику наукових праць Полтавського краєзнавчого музею «Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток» (Полтава, 2008).
Світлини Хмелевського із життя Полтави початку ХХ століття можна побачити у репринтному виданні 1909 року Дмитра Іваненка «Записки и воспоминанія 1888-1908 гг. : изданіе редакціи «Полт. Голось» (Полтава, 2003).
Головний архітектор Полтави Л. С. Вайнгорт (за спогадами фотографа і дослідника творчості Й. Хмелевського Валентина Кожемякіна) мав ідею розміщення меморіальної дошки Хмелевському на місці, де була його фотомайстерня. Ці спогади можна прочитати у книзі «Провінційний архітектор» (Полтава, 2012). Ідея була втілена у життя тільки 2016 року. У Полтаві на будинку по вулиці Соборності, 20 урочисто відкрили меморіальну дошку видатному полтавцю Й. Хмелевському. На відкритті прозвучало, що Хмелевський у ті часи презентував своїми фотографіями Полтаву в Європі, беручи участь у міжнародних виставках.
(Береніс Ебот)
Фотограф Йозеф Хмелевський, дякуючи йому, до нас дійшли, як писав «Фотограф любитель» у 1896 році, «безукоризненные во всех отношениях» фотопортрети класиків науки та культури: М. Скліфосовського, Г. Мясоєдова, В. Короленка. Панаса Мирного, Лесі Українки, М. Коцюбинського, Г. Хотчевича, М. Заньковецької та багатьох інших. Що про нього можна дізнатися, завітавши до Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського?
Полтавська журналістка Олена Гармаш у публікації «Час в об’єктиві Йозефа Хмелевського» (газета «Молода громада» від 26 березня 1999 р.) писала так: «З тим, з чим не впоралося 19-те століття, котре колись дуже влучно схарактеризував О. Блок («век расшибанья лбов о стену экономических доктрин»), здається, збирається покінчити вік двадцятий – вік надлому моралі і духу. Візьміть пересічну світлину Хмелевського і пересічне фото на деяких вітринах, а ще краще порівняйте з кадрами сучасних фільмів – і ви засумніваєтеся в теорії духовного прогресу людства. Люди без інстинкту душевної цноти здатні й рай перетворити на пекло. А коли йдеться про те, щоб звести той рай на руїнах, що залишилися після перманентного нівелювання усього мислячого і просто красивого, - тут і говорити нічого. Виставка світлин Й. Хмелевського й інших старих полтавських фотомайстрів – це немов дзеркало, в якому сьогоднішня Полтава може побачити себе ще невтраченою…».
Основні дослідження життя і творчості фотомитця Йозефа Целестиновича Хмелевського публікувалися в 2000-х рр. Без сумніву, найпершим і найґрунтовнішим дослідником життєтворчості Й. Хмелевського у Полтаві був мистецтвознавець Кім Скалацький. «Коли б не Хмелевський, що б ми мали на сьогодні від цієї «картини, що швидко зникає? – запитує Кім Григорович у одній із своїх розвідок. – Нічого…». Його стаття про перших полтавських фотографів була опублікована 1995 року в часописі «Криниця», який тоді виходив у Полтаві. Вона мала назву «Ті, що зупинили мить». Автор розповідав про свої пошуки слідів життя і діяльності Й. Хмелевського у Полтаві, опублікував чудові фотороботи Й. Хмелевського із власної колекції, а також із колекцій старожилів Полтави та краєзнавців. Розвідки К. Скалацького надруковані у книзі Тетяни Чучули «Кім Скалацький розповідає» (2004). Дослідження «Незабвенный И. Ц. Хмелевский» представлене у третьому випуску «Слов’янського збірника» (2004), в якому автор зазначає: «Хмелевський був не просто видатним фотографом, він був одним із піонерів фотографічного ремесла, завцем техніки і хімії у цій царині, новатором». Чудові фотороботи Й. Хмелевського автор публікує також у книзі «Пошуки. Знахідки. Відкриття» (2004).
Полтавський краєзнавець В. Ф. Волосков назвав К. Скалацького «найбільшим полтавським завцем життя і творчості Й. Хмелевського». До речі, Валерій Волосков теж цікавився особистістю і творчістю Хмелевського, розмовляв із краєзнавцями, старожилами, вивчав літературу і документи. Його дослідження вилилися в статтю у збірці «Координати часу. Краєзнавці етюди полтавського краю» (Полтава, 2010) під назвою «Фотолітопис про Гоголя». У цій статті краєзнавець писав: «У полтавських газетах початку 20-го століття, що збереглися в обласному архіві, зустрічається рясна реклама багатьох фотографів… У Хмелевського цього не було. Найкращою рекламою його фотоательє були фотознімки…Кожен портрет – це ціле оповідання про людину, кожна сценка – частина самого життя. Художник-фотограф. Цей титул найбільш точно визначає характер і стиль роботи майстра».
Бібліотека має у своєму фонді бібліографічну рідкість – альбом художніх фототипій та геліогравюр, присвячених пам’яті М. В. Гоголя, - «Гоголь на Родине» (Полтава, 1902). А також репринтне перевидання Харківським видавництвом «Сага» 2009 р. з присвятою до 200-річчя М. Гоголя та 160-річчя від дня народження Й. Хмелевського. У передмові до репринтного видання заступник директора Полтавського краєзнавчого музею імені В. Кричевського Володимир Мокляк зазначає: «У процесі підготовки матеріалів для видання його автор провів титанічну роботу по збору всього, що іще залишилося і було пов’язане з ім’ям М. В. Гоголя. Готуючи альбом, збираючи для нього матеріали, автор, як він сам говорить… «не имел в виду материальные выгоды». Основна мета видання – «закрепить при помощи светописи все, связанное с именем Гоголя, освященное его личностью, преимущественно в пределах его родины». Й. Хмелевський був особисто знайомий із племінником Гоголя Миколою Володимировичем Биковим та його дружиною, знімки яких він також залишив для історії. Альбом став бібліографічною рідкістю через рік після його виходу в світ. В. Мокляк пише: «В силу своєї унікальності і неповторності матеріалу він назавжди залишиться одним із найважливіших джерел як про самого М. Гоголя, так і про землю на якій проминули його дитячі та юнацькі роки, куди він згодом повертався за натхненням».
Бібліотека зберігає також репринтне видання альбому художніх фотографій «Губернский земский дім в Полтаві» (Харків, 2009) і має присвяту до 160-річчя від дня народження Й. Хмелевського. Оригінальне видання зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї імені В. Кричевського. Альбом складається із 42 знімків, кожен з яких оформлено на декоративному рельєфному паспарту сірого кольору. Це остання велика робота фотомитця. «У цілісному вигляді альбом бачили лишень одиниці. Тому, оприлюднюючи його, ми віддаємо належне автору – людині, яка народилася далеко за межами Полтавщини у столиці нинішньої Польщі, але присвятила своє життя Полтаві, що стала його другою батьківщиною», - зазначив у передмові В. Мокляк, заступник директора з наукової роботи Полтавського краєзнавчого музею. Автор передмови також зазначає: «Нова, щойно зведена будівля викликала у сучасників велике зацікавлення. Споруду виконано в новому, як на той час архітектурному стилі, що дістав назву українського модерну в архітектурі». Цінне видання, до речі, досліджувала Юлія Жогова. Її наукова довідка опублікована у збірнику наукових праць Полтавського краєзнавчого музею «Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток» (Полтава, 2008).
Світлини Хмелевського із життя Полтави початку ХХ століття можна побачити у репринтному виданні 1909 року Дмитра Іваненка «Записки и воспоминанія 1888-1908 гг. : изданіе редакціи «Полт. Голось» (Полтава, 2003).
Головний архітектор Полтави Л. С. Вайнгорт (за спогадами фотографа і дослідника творчості Й. Хмелевського Валентина Кожемякіна) мав ідею розміщення меморіальної дошки Хмелевському на місці, де була його фотомайстерня. Ці спогади можна прочитати у книзі «Провінційний архітектор» (Полтава, 2012). Ідея була втілена у життя тільки 2016 року. У Полтаві на будинку по вулиці Соборності, 20 урочисто відкрили меморіальну дошку видатному полтавцю Й. Хмелевському. На відкритті прозвучало, що Хмелевський у ті часи презентував своїми фотографіями Полтаву в Європі, беручи участь у міжнародних виставках.
Огляд підготувала Лариса Карпенко, провідний бібліотекар відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського
Немає коментарів:
Дописати коментар