вівторок, 21 квітня 2020 р.

Сторінки історії та сьогодення Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського (до 125-річчя від дня заснування)



Вже 125 років гостинно відчиняє двері своїм відвідувачам Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського. Час відміряє пройдені роки та десятиліття, час змінює дати і цифри, прізвища та імена, статус та функції бібліотеки, її орієнтири та пріоритети. Незмінною залишається лише її величність Книга, в чиєму Храмі віддано служать залюблені у свою справу бібліотекарі. Звісно, за 125 років бібліотека змінилася…


Сьогодні Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського – це потужний осередок із формування джерелознавчої та бібліографічної бази з історії, науки та культури Полтавщини, науково-методичний центр для публічних бібліотек області, центр інформаційно-бібліографічної роботи, центр спілкування і дозвілля, фокус розвитку інтелектуального та творчого потенціалу. Наша бібліотека стала одним з центрів підтримки громади в умовах воєнної загрози, спрямовуючи свою увагу на роботу з внутрішньо переміщеними особами (ВПО). В умовах сьогодення обласна наукова книгозбірня все активніше позиціонує себе як установу, що допомагає у розвитку громадянського суспільства. Бібліотека, з одного боку, є майданчиком для вдосконалення фахових потреб та самоосвіти, з іншого - місцем проведення змістовного та корисного дозвілля. Всі зусилля культурна установа області спрямовує на максимальне задоволення інформаційних, освітніх та культурно-дозвіллєвих потреб користувачів.
Бібліотека активно займається проектною діяльністю. У 2002 році за сприяння Посольства США в Україні в рамках проекту «LEAP. Інтернет для читачів публічних бібліотек» відкрито Інтернет-центр, який діє і до цього часу. Бібліотека і надалі продовжує плідну співпрацю з Посольством США в Україні і вже з 2007 року запрацював інформаційно-ресурсний центр «Вікно в Америку», який користується великою популярністю у користувачів бібліотеки. З 2010 року бібліотекою реалізовувався масштабний проект "Глобальні бібліотеки. Бібліоміст-Україна", в рамках якого на базі книгозбірні відкрито Регіональний тренінговий центр для бібліотечних працівників області. Бібліотека брала участь у проектах «Публічні бібліотеки – мости до е-урядування», «Бібліотеки і виборчий процес: навчаємо бібліотекарів і виборців реалізації конституційних прав» (проект за сприяння Української бібліотечної асоціації і фінансової підтримки Посольства США в Україні), «Бібліотеки як центри підтримки громади в умовах воєнної загрози: робота з внутрішньо переміщеними особами» (програма «Бібліоміст»), регіональному проекті «Відкрита Полтавщина» тощо.
Бібліотека надає користувачам безкоштовний доступ до ресурсів мережі Інтернет. До послуг читачів – айпеди, електронні читанки, доступ до електронних баз даних. Бібліотека має 4 власні бази даних обсягом близько 1,5 млн записів. Обсяг електронної цифрової бібліотеки – понад 2 тис. прим.
Для користувачів працює 7 читальних залів. Книговидача становить майже 785 тис. прим. документів на рік. Кількість відвідувань – понад 193 тис. на рік.
Фонд бібліотеки універсальний за змістом і становить на 01.01. 2020 р. – 835 548 прим. док., з них: книги – 534545 прим.; періодичні видання – 298232 прим.; аудіовізуальні матеріали – 2771 од.. Фонд рідкісних і цінних видань становить 6583 прим. док. Бібліотека зберігає перше повне видання «Енеїди» І. П. Котляревського (1842 ), твори В. А. Жуковського (1849, 1857 та 1869), М. В. Ломоносова (1785, 1840), М. Карамзіна (1814, 1830, 1835), а також видання Гомера (1788, 1829, 1811).
Отже, сьогодні Бібліотека готова різними шляхами й засобами приєднувати нових користувачів до світу цивілізованої культури, що розвиває гнучкий розум і наповнює життя сенсом та змістом.
Але давайте згадаємо з чого все починалося. Відомий агроном Павло Михайлович Дубровський ще з 1892 року порушував питання відкриття у Полтаві громадської бібліотеки. Про це згадує І. Ф. Павловський: "Во время пребывания в Полтаве по инициативе кружка лиц Дубровским П. М. было возбуждено в 1892 г. ходатайство о разрешении открыть в г. Полтаве Общественную библиотеку и с момента возникновения ея до конца пребывания в г. Полтаве (до 1906 р.) состоял членом Комитета Общественной Библиотеки". Влітку 1893 року на квартирі Павла Михайловича зібрались декілька вчителів та службовців з метою вирішення питання створення бібліотеки. Учитель Інституту шляхетних дівчат Михайло Базилевич розробив проект статуту Полтавської громадської бібліотеки. Його підписало 116 чоловік. 18 травня 1894 року статут Полтавської громадської бібліотеки затвердив міністр внутрішніх справ І. М. Дурново.
Ініціаторами заснування бібліотеки, крім вищеназваних осіб, стали відомі митці, освітяни і громадські діячі Полтавщини: художник Г. Г. Мясоєдов, історик І. Ф. Павловський, міський голова В. П. Трегубов та інші. Роботу зі створення бібліотеки очолив організаційний комітет у складі Н. Г. Кулябко-Корецького, П. М. Дубровського, П. Є. Калениченка, А. Н. Лисовського, Ю. О. Буніна та ін. під головуванням В. П. Трегубова. Губернське земство, міське управління, місцеві банки, приватні особи надавали бібліотеці посильну допомогу.
17 січня 1895 року в будинку Дамського добродійного товариства було відкрито читальню з абонементом на читання журналів та газет, а в будинку пані Кандиби, який мав сім світлих кімнат і стояв на розі Іванівської та Мало-Петровської вулиць — абонемент. Згодом сюди ж було перенесено і читальню. Офіційна робота бібліотеки розпочалася 23 квітня (10 квітня за старим стилем) 1895 року. До кінця року фондами бібліотеки вже користувалося понад тисячу читачів. За перший рік свого існування бібліотека отримала 2118 назв книг у 6097 томах. Установа відразу ж стала справжнім осередком культурного життя і самоосвіти у місті та губернії: Полтавська громадська бібліотека «представляетъ собой самостоятельное учрежденіе, возникшее въ Полтавѣ весьма недавно, но уже успѣвшее значительно окрѣпнуть и стать на болѣе или менѣепрочныхъоснованіях».
Керували бібліотекою члени комітету, саме на них покладалася робота зі збирання пожертв друкованими виданнями і грошима, складання списків книг, передплата газет і журналів, пошук відповідного приміщення. З 1901 р. – членом, а з 1904 р. до 1908 р. – головою комітету Полтавської громадської бібліотеки був письменник В. Г. Короленко.
Питання про будівництво окремого приміщення для бібліотеки підняв у 1896 році статистик М. Г. Кулябко-Корецький. Міська дума, заручившись фінансовою підтримкою губернського та повітового земства, а також громадських закладів, розробила план будівництва нового приміщення. Будинок був споруджений за проектом архітектора О. Зінов'єва у стилі модерн у 1901 році. 20 серпня 1901 року будівля була готова для остаточного перенесення і установки книг. Відтоді бібліотека отримала перше власне приміщення (тепер Державний архів Полтавської області, вул. Пушкіна 18/24).
У журналі "Киевская старина" за 1901 рік була розміщена невеличка замітка: "В Полтаве, в первых числах октября, достоялось открытие помещений библиотеки и музея". Вже 1 жовтня відбулося урочисте відкриття Полтавської громадської бібліотеки. У читальному залі протоієрей Микола Уралов здійснив молебень та чин освячення нового приміщення і звернувся до присутніх з такими словами: «…Малое, но доброе зерно, брошенноеумелыми руками на хорошую почву, дало прекрасный расцвет… Пусть же растет и цветет оно и на будущее время! Да благословит Господь своею милостью всех радетелей этого благоплоднаго дела, городскую думу, губернское и уездное земство, местные банки, страховое общество, некоторых частных лиц и всех безвозмездных просвещенных тружеников его, а благодарное потомство, несомненно, вспомянет всех их своим добрым словом и скажет им за библиотеку и музей свое сердечное спасибо».
До формування книжкового фонду книгозбірні були причетні меценати Полтави та інших міст тодішньої держави. Велику кількість книг надала Харківська громадська бібліотека, Румянцевський музей у Москві (згодом Бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна, тепер Російська державна бібліотека). А. П. Волков пожертвував історичний журнал «Русскій Архивъ» за 14 років, П. Е. Калениченко – видання з малоросійської історії та літератури. В. Г. Ляскоронський подарував свою роботу «Исторія Переяславской земли» і «Иностранные карты и атласы Малороссіи XVI и XVII века». В. І. Василенко пожертвував книги з етнографії та краєзнавства. Від московського видавця Кузьми Терентійовича Солдатенкова надійшло в дарунок бібліотеці 52 томи видань. У 1896 р. були придбані всі випуски «Эницклопедического Словаря» Брокгауза і Ефрона. Серед видань у фонді бібліотеки була література з психології, філософії, критики, словесності, історії, географії, природознавства, медицини, ветеринарії, математики, політичних, юридичних, соціальних наук, публіцистики, статистики.
У різні роки читачами бібліотеки були відомі особи: А. С. Макаренко, М. О. Ярошенко, Панас Мирний, І. С. Козловський, М. В. Скліфосовський.
У травні 1919 року на фондах Полтавської громадської бібліотеки була організована Центральна наукова бібліотека (ЦНБ). Її відкрив Полтавський губернський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини. До неї увійшли врятовані фонди бібліотек, що знаходилися у Полтаві та селах. Бібліотека нараховувала 20 тис. книжок.За іншими даними - понад 100 тис. томів, серед яких велике місце займала література іноземними мовами та стародруки (починаючи з 1532 року).З травня 1920 року починає працювати читальний зал. Кількість відвідувань за 1920-21 рр. становила майже 11 тис. осіб (приблизно 35 чоловік в день). При ЦНБ відкрито бібліографічний відділ, у якому зібрано картковий каталог усіх видатних бібліотек Полтави приблизно на 40 тис. книг.
Відомий краєзнавець і дослідник Петро Ротач згадував, що до ЦНБ увійшли книжкові колекції наукових товариств (Полтавської ученої архівної комісії), земських установ, приватних бібліотек (зібрання В. Василенка, В. Станіславського, М. І. Гнідича та ін.). Сюди ж потрапили особливо цінні екземпляри - книжки з дарчими написами В. Короленка, І. Буніна, Д. Ахшарумова, В. Модазлевського та ін.
З 1928 р. до 1937 р. бібліотека перебувала в приміщенні колишнього Земельного банку, (нині – аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії, просп. Першотравневий, 10). Будівля відноситься до 35 кращих споруд міста Полтави кінця ХІХ – початку ХХ ст. і включена до Зводу пам'ятників історії і культури України як пам'ятка архітектури. У 1930-х роках у ЦНБ, крім відділу абонемента, працював читальний зал з соціально-економічним, природно-економічним, природно-технічним та літературно-мовознавчим кабінетами. Діяли також методичний кабінет та кабінет самоосвіти з довідниковим консультаційним бюро. При кабінеті самоосвіти працювало безкоштовно 11 консультантів з наступних дисциплін: соціально-економічних (2 консультанти), художньої літератури (2 консультанти), з питань техніки (2 консультанти), з мов англійської, німецької, французької, єврейської (3 консультанти).
У 1937 році у зв'язку з утворенням Полтавської області ЦНБ було реорганізовано в обласну бібліотеку для дорослих. З 1937 року і до початку війни книгозбірня розміщувалася у колишньому приміщенні Української гімназії імені І. П. Котляревського (знаходилося на схилі Подільскої гори, нижче дільниці Свято-Успенського собору. У роки Другої світової війни будівлю знищили).Особливу увагу бібліотекарі приділяли роботі бібліотеки на селі, основою якої був пересувний книжковий фонд. Література пересувного фонду розповсюджувалась за допомогою 22 невеликих пересувних бібліотек. За працівниками бібліотеки було закріплено 18 сільрад. Прикріплений за сільрадою бібліотекар систематично виїжджав на село для налагодження бібліотечної роботи і розповсюдження літератури серед колгоспників.
Напередодні Другої світової війни книжковий фонд бібліотеки налічував 150 тисяч примірників. Бібліотечних працівників – 35 осіб. У першому півріччі 1941 р. бібліотека плідно працювала за всіма напрямками – проводила масову, методичну та довідково-бібліографічну роботу; працював міжбібліотечний абонемент.
Після звільнення Полтави від окупантів (23 вересня 1943 р.) бібліотека являла собою жахливу картину: приміщення з розбитими та вирваними вікнами, розбиті шафи та стелажі без полиць, розтоптані та розкидані купи книжок, змішані з уламками дощок, битого скла та бруду. Але вже починаючи з жовтня 1943 року бібліотека відновлює свою роботу і працює у приміщенні 1-ї школи по вул. Шевченка, 14 (тепер Полтавський міський багатопрофільний ліцей №1 імені І. П. Котляревського), де займає 5 кімнат.
Книгозбірня втратила понад 70 тисяч томів книг. Кращі твори української, російської і світової класики, письменників сучасності, академічні видання з усіх галузей літератури, мистецтва, науки й техніки були знищені й пограбовані. Загинули майже всі твори М. І. Гнєдича, видання творів О. С. Пушкіна, В. А. Жуковського, унікальний краєзнавчий фонд. Непоправних втрат зазнав бібліографічний апарат: знищені каталоги, картотеки, облікові документи (сумарні книги).
У 1947 році бібліотеці передали двоповерхове цегляне приміщення на вулиці Шевченка, 3. Тут вона містилася до 1993 року. Будівля з архітектурою кінця ХІХ – початку ХХ ст. доволі цікава. Головною окрасою будівлі стало огородження балкона, виконане у ренесансних рослинних формах, уже трохи схожих на огорожі стилю модерн, який тільки-но з'явився. Первісно будівля була пофарбована у жовтий колір, після реставрації головного фасаду отримала глибокий червоний колір стін і білі архітектурні деталі, що робить її більш помітною.
У цей час розширюється структура бібліотеки – створено методичний кабінет, який організовував засідання методичної ради, семінари, виготовляв методичні листи для бібліотек області. Бібліотека активно розгортає масову роботу: проводить читацькі конференції, переважна більшість яких – на виробництвах Полтави (рукавично-трикотажна фабрика, взуттєва фабрика, фабрика індпошиву, склозавод).
У 1950 р. для пропаганди бібліотеки та для широкого ознайомлення громадськості з роботою бібліотеки в обласну газету "Зоря Полтавщини" вміщено 11 публікацій про проведення масових заходів, про роботу МБА, заочного абонемента, про новинки літератури.
З 1966 року бібліотека стала державною обласною універсальною науковою, тобто установа стала центральним обласним книгосховищем вітчизняних творів друку, центром координації і кооперації діяльності бібліотек всіх відомств і організацій області.
5 червня 1993 року наукова бібліотека розпочала свою роботу у власному п’ятиповерховому приміщенні сучасної архітектури по вулиці Небесної Сотні, 17 (колишня вул. Леніна). Проектування і будівництво нової будівлі пов’язане з ім’ям Валерія Дмитровича Загорулька – директора ПОУНБ (1979-2003), бібліотекознавця, заслуженого працівника культури України (1998 р.).
У кінці 90-х рр. ХХ ст. фонд бібліотеки налічував понад 600 тис. прим. книг, періодичних видань та ін. матеріалів. Одним із важливих джерел поповнення фонду стала передача в дар бібліотеці видань від читачів (Петра Ротача, Віктора Самородова, Алли Рубан та ін.), надходження з української діаспори, представництв зарубіжних країн, громадських об’єднань та організацій України і закордону. Багато цінних видань надійшло від бібліотеки Українського православного собору святого Володимира (США, Огайо, м. Парма), Бібліотеки Конгресу США, Культурного центру Франції в Україні, Української федеральної кредитової спілки (США), Канадського Товариства Приятелів України (м. Торонто).
Варто згадати бібліотекарів, які вносили і продовжують робити свій посильний внесок у розвиток бібліотеки та бібліотечної справи Полтавщини: В. М. Вербицька, А. С. Серебрянська, Р. В. Туберозова, Л. Г. Убийвовк, Л. М. Поварова, В. П. Кулініч, О. І. Щербініна, В. А. Шулішова, Н. В. Влезько, О. М. Назаренко, Г. А. Дідусенко, Л. В. Лисенко, Л. М. Карпенко, Л. В. Шибітченко, С. М. Захарченко, О. М. Войцехівська, Л. М. Власенко, Л. І. Чорноволенко, В. І. Співак, З. А. Величко, І. Б. Алькова, О. Г. Мазнєва, Л. М. Шамхалова, О. І. Туркіна, В. В. Саранцева, Т. І. Місько, Г. В. Вовченко, Н. І. Олефір, Г. І. Чубич, Т. В. Максимова, Н. А. Климко, Г. М. Вікторова, Н. О. Коломієць, В. І. Глушко, Н. О. Глушаченко, Н. А. Бабенко, В. В. Івко, В. В. Волошко, Т. А. Приходько та інші.
Директорами бібліотеки у різні періоди були Косенко Надія Сергіївна (1934-1941, 1943), Бельський Сергій Васильович (1943), Гавришенко Марія Гаврилівна (1943-1944), Янбих Григорій Максимович (1945–1950); Хорунжий Іван Ілліч (1950–1962); Турчин Євгеній Михайлович (1969–1978); Загорулько Валерій Дмитрович (1979–2003).
З 2003 року Полтавську ОУНБ ім. І. П. Котляревського очолює заслужений працівник культури України Тетяна Іванівна Зеленська, яка спрямовує творчий колектив бібліотеки на пошук нових ідей і можливостей реалізації потрібних для громади проектів, розвитку партнерства та плідної взаємодії, в тому числі з архівами, музеями, науковими, культурно-мистецькими, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування та іншими зацікавленими у розвитку регіону установами та особами.
 Тетяна Іванівна Зеленська, заслужений працівник культури України, директор Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського
Ольга Іллівна Щербініна, провідний редактор бібліографічного відділу Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського

Немає коментарів:

Опублікувати коментар