понеділок, 20 квітня 2020 р.

«Фонд рідкісних і цінних видань – перлина книжкових зібрань головної бібліотеки Полтавщини»

У кожної бібліотеки є хоча б одне рідкісне видання чи збірка, чи колекція, а то й фонд рідкісних видань, якими по праву можна пишатися. Адже ці книжкові скарби, залишаючись унікальними пам’ятками загальнокультурного і всесвітнього значення, завжди будуть носіями духовної цінності. На жаль, історичні процеси, які відбувалися в нашій країні в той чи інший проміжок часу, не проходили безслідно для бібліотек. У переважній більшості випадків – це втрати. За різних обставин та ідеологічних міркувань були втрачені бібліотеки письменників, наукових діячів, церковні книги тощо. Друковані книги і рукописи або гинули, або вивозилися за межі України. Щоб зрозуміти, як формувався фонд цінних і рідкісних видань обласної книгозбірні і яких втрат він зазнав, повернемося до її історії.
 Каплін вибив гроші на капремонт в обласній бібліотеці ім ...
У 2020 році Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського святкує свій 125-річний ювілей. Заснована у 1894 році як Громадська бібліотека, вона відкрила двері для читачів 23 квітня (10 квітня за старим стилем) 1895 року і відразу стала вогнищем культурного життя для всієї Полтавської губернії. До формування книжкового фонду книгозбірні були причетні меценати Полтави та інших міст тодішньої держави. Серед видань у фонді бібліотеки була література з психології, філософії, критики, словесності, історії, географії, природознавства, медицини, ветеринарії, математики, політичних, юридичних, соціальних наук, публіцистики, статистики. У 1907 році за знайдені у бібліотеці екземпляри брошури «Об учредительном собрании» Володимир Короленко (голова Комітету полтавської громадської бібліотеки) був притягнутий до судової відповідальності і був усунений від виборів на наступний термін. У травні 1919 року на базі громадської бібліотеки була організована Центральна наукова бібліотека (ЦНБ), яка нараховувала 45 тис. інвентарних номерів, а це понад 100 тис. томів книг. З них велике місце займала література іноземними мовами. Також книгозбірня мала стародруки. Найстаріше видання датувалося 1532 роком (на сьогодні видання не збереглося).
У 1929 році значну кількість книг – найбільш цінних видань – було вивезено у Ленінград у бібліотеку імені Салтикова-Щедріна (зараз – Російська національна бібліотека). Це викликало гнів і незадоволення як працівників бібліотеки, так і жителів міста. У зв’язку з перепонами, які чинили жителі, книги вивозили вночі під охороною. Упродовж 1929 року пройшла «велика чистка» літератури. Полтавська окружна інспекція народної освіти запропонувала бібліотекам округи вилучити з усіх книгозбірень книгу М. Грушевського «Ілюстрована історія України» (Київ, 1918 р.). У такий спосіб було знищено значну частину дореволюційних та перших років радянської влади видань, які на сьогодні стали бібліографічною рідкістю.  У зв'язку з утворенням Полтавської області (1937 р.) ЦНБ реорганізовано в обласну бібліотеку для дорослих. Вона вважалася одним з найважливіших культурних закладів області з книжковим фондом понад 250 тис. примірників. З газети «Більшовик Полтавщини» за 1939 рік дізнаємося про наявність у книгозбірні журналів: «Зокрема, тут є 40211 прим. різних журналів, можна навіть знайти журнали, видані 100 років тому й тепер становлять виняткову бібліографічну рідкість». На жаль, ці журнали до сьогоднішнього часу не збереглися. Під час Другої світової війни полтавська обласна бібліотека для дорослих втратила понад 70 тисяч томів книг. Кращі твори української, російської і світової класики, письменників сучасності, академічні видання з усіх галузей літератури, мистецтва, науки й техніки були знищені й пограбовані. Загинули твори М. І. Гнідича, О. С. Пушкіна, В. А. Жуковського, унікальний краєзнавчий фонд. Непоправних втрат зазнав бібліографічний апарат: знищені каталоги, картотеки.  У грошовому співвідношенні політичної літератури загинуло на 50 тис. крб., художньої – на 120 тис. крб. і стародруків – на 150 тис. крб. У післявоєнні роки бібліотека довго не мала власного приміщення, книгосховища були «розкидані» по всьому місту. І далеко не завжди умови зберігання відповідали нормам. Лише після переїзду у 1993 році обласної книгозбірні до теперішньої 5-поверхової будівлі по вул. Небесної Сотні, 17 стало можливим зібрати увесь фонд у секторі рідкісних і цінних видань.
Основний документ, що визначає принципи та порядок формування фонду рідкісних видань – це «Положення про фонд рідкісних та цінних видань Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського». За змістом він є універсальним і становить 6583 прим. док.  Фонд включає: історичні видання другої половини 16–17 ст.; видання гражданського друку 18–19 ст.; видання українською мовою 19 ст.–1917 р.; перші радянські видання українською та російськими мовами (1917–1921 рр.); прижиттєві, перші і особливо цінні видання творів класиків української та світової науки, літератури і мистецтва; найвизначніших політичних, релігійних і громадських діячів; видання XIХ–ХХ ст., цінні за художнім оформленням та поліграфічним виконанням; книги з автографами; мініатюрні та малоформатні видання; видання надвеликих розмірів; рідкісні і цінні образотворчі видання; малотиражні видання; книги, що збереглися у малій кількості та становлять історико-культурну цінність. У фонді представлені видання українською, російською, німецькою, французькою, польською та латинською мовами.
Доступ до бібліографічної інформації про рідкісні видання надає спеціальна індикаторна картотека. Видання знаходяться у закритому доступі, зберігаються в ізольованому, спеціально обладнаному приміщенні і видаються за замовленнями користувачів. Для розміщення фонду використовується систематично-алфавітна розстановка документів. До фондосховища сторонні особи не допускаються. Робота зі стародруками, рідкісними та цінними документами дозволяється лише у читальному залі. Одноразово користувачу видається не більше одного документа. Ксерокопіювання, сканування чи фотографування цінних документів забороняється. Видання з фонду рідкісних та цінних видань презентуються на книжкових виставках, підготовлених для культурно-просвітницьких та інформаційних заходів.
Найстаріша книга, яка знаходиться сьогодні у фонді Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського – це об’ємний фоліант, що вийшов друком у 1635 році в Парижі і написаний латинською мовою – «Святе писання» блаженного Аврелія Августина.
Бібліотека зберігає твори В. А. Жуковського (1849, 1857 та 1869), М. В. Ломоносова (1785, 1840), М. Карамзіна (1814, 1830, 1835). Зберігаються у відділі рідкісних та цінних видань і книги з особистої бібліотеки нашого відомого земляка, поета, письменника й перекладача Миколи Гнідича (1784–1833), на деяких його автограф чи авторські помітки.

Серед художніх видань зберігається прижиттєве видання Володимира Короленка "Сон Макара" (СПб., 1885), три прижиттєвих видання Миколи Гоголя – «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1832), «Ревізор» (1841) та «Вибрані місця із переписки з друзями» (1847).
Про «Енеїду» Івана Петровича Котляревського ми вже багато говорили. У фонді бібліотеки маємо перше повне видання «Енеїди» (1842), надруковане у Харкові після смерті Котляревського. Наступний раритет 1898 року - «Перше видання «Енеїди» І. Котляревського, передруковане в столітню річницю його» - надруковане «коштом і заходом» наукового товариства імені Шевченка у друкарні цього товариства. Збереглися також збірки творів 1930 і 1936 років.

На книзі малюнків до «Енеїди» Порфирія Мартиновича залишився автограф Є. Старицької.
Цінною є праця «Крестьянское землевладение в Полтавском уезде в 1767 г.» (1895) Венедикта Олександровича Мякотина (1867–1937), російського історика, публіциста, політичного діяча. Закінчив гімназію в м. Кронштадт та історико-філологічний факультет Петербурзького університету, після чого був залишений при університеті для підготовки до професорського звання. У 1891–1900 рр. викладав історію в різних навчальних закладах. Центральне місце в науково-дослідницькій роботі Мякотина займали проблеми історії України 17–18 ст. На книзі - дарчий напис «Многоуважаемому Николаю Михайловичу Коркунову от автора». М. Коркунов - російський вчений-юрист, філософ права.

Цікаве переплетення людських доль. У 1920 році Мякотина заарештували, а на початку 1921 р. за ходатайством В. Г. Короленка, звільнили.


Праці педагога, історика, краєзнавця і громадського діяча, дійсного члена Полтавської вченої архівної комісії Матвія Григоровича Астряба друкувалися в «Киевской старине», «Матеріалах до української етнології». Ряд своїх праць з історії Полтавщини 18–19 ст. вчений опублікував у «Трудах Полтавської вченої комісії». Матвій Григорович був високоосвіченою людиною, справжнім ентузіастом дослідження історії рідного краю. Сьогодні у фонді нашої наукової бібліотеки зберігаються наступні праці: "Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Пасютами (1720–1827 гг.)" (1912); "Земли церквей Лубенского Духовного правления" (1913); "Столетие Лубенского высшего начального училища (1814–1914 гг.)" (1914). Зокрема, цінності останній книзі надає дарчий напис Матвія Астряба на обкладинці «В Библіотеку Полтавской Духовной Семинаріи от автора».





Немає коментарів:

Опублікувати коментар