четвер, 9 квітня 2020 р.

Краєзнавча розвідка Видання праць Д. Д. Ахшарумова у фонді Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського



Натрапивши колись у нашій науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського на книгу Д. Ахшарумова «Из моих воспоминаний 1849 года» з інскриптом «В Полтавскую общественную Библиотеку, - от автора. 6 ноября 1904 г. Г. Полтава», спочатку вирішила, що це спогади музиканта Дмитра Ахшарумова. Того самого, що заснував у Полтаві перший симфонічний оркестр. Власне, ім’я музиканта, диригента Дмитра Володимировича Ахшарумова у Полтаві більш відоме, ніж ім’я його тезки, лікаря за фахом Дмитра Дмитровича Ахшарумова. Хоча Дмитро Дмитровичтеж тривалий час жив у нашому місті (1873-1882 рр.). Енциклопедія сучасної України (ЕСУ) подає інформацію про те, що Д. Д. Ахшарумов – засновник і перший голова Полтавського товариства лікарів, яке 1911 року передало свою бібліотеку в Полтавську громадську бібліотеку, назвавши її «Бібліотекою Д. Ахшарумова». Природньо, що нас зацікавила як постать самого лікаря, так і доля подарованої бібліотеки.

Історик І. Ф. Павловський, крім біографічних даних про Дмитра Ахшарумова, згадує також список праць лікаря. Повний перелік праць знаходимо у критико-біографічному словнику С. Венгерова (СПб., 1889). У цьому ж джерелі знаходимо інформацію про те, що рід Ахшарумових має вірменське походження. Родоначальником російських Ахшарумових був перекладач в останнього грузинського царя Вахтанга, який разом з ним переселився у 18 ст. до Росії.

Дмитро Дмитрович Ахшарумов народився 14 травня 1823 року у Петербурзі, виховувався у першій Петербурзькій гімназії, по закінченні якої у 1842 році вступив на східний факультет Петербурзького університету. У 1846 році завершив навчання, отримавши ступінь кандидата. Через рік почав працювати у міністерстві іноземних справ. А 22 квітня 1849 року Ахшарумова заарештували як причетного до справи Петрашевського. Після 8-місячного заточення у Петропавлівській в’язниці він разом з іншими петрашевцями, був приречений на страту, але після того як їх вивели на Семенівський плац для здійснення приговору, наказ відмінили. Страту замінили на 4 роки арештантських рот військового відомства, а після закінчення строку, у рядові кавказької армії.

В арештантських ротах у Херсоні Ахшарумов пробув всього 18 місяців, після того був переведений рядовим у 7 лінійний батальйон у Малу Чечню. У всіх багаточисленних походах і експедиціях цього батальйону він брав активну участь. У листопаді 1854 року його назначили унтер-офіцером, а 1856 р. у прапорщики. Через рік після виходу у відставку Ахшарумов отримав дозвіл вступити на медичний факультет Дерптського університету. У 1858 р. він перейшов до медико-хірургічної академії, яку закінчив із срібною медаллю.
Як ми вже згадували вище, ім"я Дмитра Дмитровича пов"язане з нашим містом. Під час перебування у Полтаві (1873-1882 рр.) Дмитро Ахшарумов був губернським лікарським інспектором. Він всіляко сприяв розвитку земської медицини. Ініціював І з’їзд лікарів Полтавської губернії у 1880 році, на якому обговорювалися питання організації медичної допомоги сільському населенню.
Наукові роботи Ахшарумова були присвячені епідеміям дифтерії, холери, віспи, чуми. У Полтаві лікар займався вивченням причин розповсюдження серед населення венеричних захворювань. Друковані праці Ахшарумова принесли вченому заслужену репутацію поборника громадськогонапрямку у справі захисту здоров’я людей.

Наша Бібліотека зберігає бібліографічну рідкість - працю лікаря «Чума послѣднихъ годовъ ХІХ столѣтія (1894-1900)» (Полтава, 1900). На титульній сторінці розміщено круглий фіолетовий штемпель «Библіотека О-ва Полтавскихъ Врачей имени Д-ра Мед. Д. Д. Ахшарумова», а також дарчий напис автора «Въ Общество Полтавскихъ врачей – всепочтительнейше – отъ члена Его – Дмитрій Ахшарумов – 7 Ноября 1900 г».

Ми вже говорили про те, що Ахшарумов був активним поборником здорового способу життя населення. Він підтримував всі прогресивні заходи, спрямовані на покращення медичної допомоги населенню. У 70-х р. 19 ст. Полтавська губернія потерпала від епідемії дифтерії. Дмитро Ахшарумов зміг побачити за першими одиничними випадками дифтерії ознаки епідемії і, власне, своїми статтями звернув увагу громадськості на цю проблему.

У фонді нашої бібліотеки зберігається ще одна праця, яку склав доктор медицини Д. Ахшарумов, «Дифтеритъ Полтавской губерніи 1876, 1877 и 1878 годовъ» (Матеріалы для эпидеміологіи дифтерита) (Полтава, 1879). Штемпель на титулі свідчить, що книга була у Херсонській громадській бібліотеці, на ньому навіть зазначена дата 16 августа 1908.

У бібліотеці збереглася доповідь Дмитра Дмитровича, прочитана ним 15 вересня 1885 року на річному засіданні Товариства Полтавських Лікарів «Современный взгляд на санитарное значение домов терпимости и осмотра проституток» (Полтава, 1886).

Крім медичних праць, у фонді наукової бібліотеки є мемуари про арешт і заслання Д. Д. Ахшарумова – "Из моих воспоминаний". Ці спогади лікар почав писати 1871 року, завершив 2 березня 1885 року у Полтаві. Повне видання вийшло у 1905 році. А наша бібліотека має подаровану автором першу частину спогадів «Изъ моихъ воспоминаній 1849 года» (Вольскъ, 1903) з інскриптом «Въ Полтавскую общественную Библіотеку, - отъ автора. 6 ноября 1904 г. Г. Полтава». «Воспоминанія былого лежать у меня на сердцѣ. Принимаясь за эти строки, я исполняю мое давнее желаніе, которое откладывалъ все въ ожиданіи болѣе покойнаго времени, но оно не настаетъ!...Это прожитое мною не представляет чего-либо особеннаго, но на долю мою выпали тяжелые, очень тяжелые годы».


Ще одне видання (має дві частини) - «Изъ моихъ воспоминаній. Годы солдатской ссылки. (1851-1857)». На титулі - дарчий напис від автора «Е. П. и Е. И. Андреевымъ – нашимъ милымъ друзьямъ, - на память отъ Д. Д. Ахшарумова. 15 мая 1908 г. Полтава». Поряд напис олівцем – «простите, наскоро написал - рука трясётся да, бумага шершавая, грубая». На початку другої частини спогадів поганорозбірливий напис Ахшарумова простим олівцем «Въ этой части много пропусков [...] в сокращении».

Дмитро Дмитрович писав також вірші. Вони зустрічаються у збірці його спогадів, і маємо також окреме видання, а саме «Поэма о рожденіи, жизни и смерти человѣка» (Полтава, 1898). Дарчий напис, на жаль, зберігся частково – «…на пам'ять от автора. 19/VI/07. Г. Полтава».


Примірник цікавий авторськими доповненнями, правками, яких зустрічається у тексті дуже багато. Можливо, це був сигнальний примірник Ахшарумова. Словом, книжка повна загадок, здогадів та припущень.Ймовірно, спочатку автор задумав написати Увертюру до поеми, але вже після того як поема була надрукована, Дмитро Дмитрович вирішив розділити її на дві частини. Після назви УВЕРТЮРА він поставив римську цифру І і впоперек друкованого тексту зробив напис:

Ахъ, бѣдныя дѣти! Страдать и томиться

На землю, чтобъ Вамъ низайти,

Вамъ надо еще претерпеть, чтобъ родиться

Въ сомкнутыя двери пройти!

Но есть акушеры – они всѣ отъ Бога –

И вотъ потому ихъ повсюду такъ много!

А на звороті знову від руки написане продовження – власне, друга частина Увертюри:

На нашей планете, столь всемъ изобильной безмѣрно,

Безчисленныхъ жизней зародыши вложены всюду –

Въземлѣ и водах и высокихъ слояхъ атмосферныхъ

Родятся и мрутъ насѣкомыя, звѣри и люди!

И ты и сама родилась, отцвѣтёшь и завянешь,

Различнейшихъ жизней вселенной живой панспермида! (*)

О, родина мать! Я твой плодъ изъ земли воплощенный

Скиталец и странникъ зачѣм-то здѣсь жить обречённый!

*Греч. слово = «всезародышная».


На превеликий жаль два видання з дарчими написами Ахшарумова після Другої світової війни були вивезені з Полтави до Києва. Одне з них - «Из моих воспоминаний (1849-1951 г.)» зі вступною статтею В. І. Семеновського», надрукована у Санкт-Петербурзі у 1905 році. На виданні – дарчий напис автора: «В Полтавскую Общественную библиотеку, - от автора. 31.V/1905 Полтава».




Немає коментарів:

Опублікувати коментар