понеділок, 1 червня 2020 р.

Відкрийте для себе Полтавщину

Продовжить цикл книжкових виставок «Відкрийте для себе Полтавщину» розповідь про місто Лубни. Тисячолітні Лубни – одне з найдревніших українських міст, справжня перлина Посульського краю.

Розташоване місто на березі річки Сули і було засноване 988 року за указом київського князя Володимира Святославовича як одна з фортець посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від нападів степових завойовників. Перша літописна згадка про місто відноситься до 1107 року, коли біля древнього міста Лубни руськими князями були розбиті війська половецьких ханів. Пізніше місто було захоплене половцями, а в 1239 році зруйноване монголо-татарами. Наприкінці XVII століття Посуллям володіли князі Вишневецькі, а Лубни були їх східною резиденцією. Отримання магдебурзького права, печатку і герба дало можливість широкому розвитку торгівлі та різноманітних ремесел. Тоді ж Лубни стають центром багатьох селянсько-козацьких повстань. У 1596 році в урочищі Солониця під Лубнами відбулася остання битва селян та козаків з поляками під проводом Северина Наливайка, так званий Солоницький бій. Поряд з містом, за фінансової підтримки Раїни Вишневецької, у 1619 році Ісаєю Копинським було засновано православний Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир, у якому освячувалися гетьмани України. У XVII столітті Лубни стають центром селянсько-козацьких повстань К. Скидана, П. Бута, Я. Остряниці. З 1638 року Лубни – центр Лубенської міської сотні в складі Переяславського полку, а з 1648 по 1781 рік центр Лубенського полку. З 1709 року у місті діяла одна з перших польових аптек і ботанічні сади з розведення лікарських рослин. В полтавський період Великої Північної війни (1700-1721 рр.) взимку 1708-1709 років в північно-східній частині полкових земель були розташовані шведські війська Карла ХІІ. Вже після Полтавської битви (27 червня 1709 року), повертаючись до Прибалтики, містом пройшла регулярна царська армія. У липні 1709 року в Лубнах зупинявся Петро І. 1781 року місто стає повітовим центром Київського намісництва, у 1797 – Малоросійської губернії, а з 1802 – Полтавської.






В 1885 році у с. Круглик під Лубнами К. М. Скаржинська відкрила перший приватний музей в історії України на теренах українських земель. На початку ХХ століття тільки до 13% лубенців знали грамоту, в місті не було жодної читальні, у міській бібліотеці, за винятком одного примірника "Кобзаря" – жодної української книжки. Тому видатною подією було те, що у листопаді – грудні 1905 року у Лубнах вийшло кілька номерів першої в Російській імперії газети українською мовою "Хлібороб". Її засновниками виступили відомі громадсько-політичні діячі – брати Микола, Володимир та Сергій Шемети. Під час революційних подій 1905 – 1907 років, у місті було проголошено "Лубенську республіку", яка, хоч і на короткий час, виявила величезне прагнення лубенців до вільного життя.
 В історії міста багато імен видатних діячів науки, культури та мистецтва. Серед них : просвітитель та філософ Г. Сковорода, фольклористи М. Симонов (Номис) та В. Милорадович, письменниця Н. Шереметьєва, кавалер-дівиця Н. Дурова, письменник Шолом-Алейхем, археологи Ф. Камінський та Г. Стеллецький, музейник С. Кульжинський, композитор П. Підгорецький, чемпіонка з шахів Л. Руденко, академік А. Ромоданов, письменники В. Безорудько, В. Малик, П. Капельгородський, Г. Орлівна та ін. Лубни відвідував О. Пушкін (1820 і 1824 рр.) і був вражений красою доньки лубенського голови Анни Керн.
Так що, як бачите, Лубни – не просто місто, а місто з багатою та цікавою історією. Сьогодні Лубни – сучасне промислове місто. З 1972 року має статус міста обласного підпорядкування.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар