понеділок, 7 вересня 2020 р.

Відкрийте для себе Полтавщину

Продовжить цикл книжкових виставок «Відкрийте для себе Полтавщину», які готує відділ краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського, книжкова розповідь про місто Полтаву.
Полтава – обласний центр України. Вона має свою багату історію, початок якої губиться в глибині віків. Перша літописна згадка про неї знаходиться в Іпатіївському літописі (1174 р.). Проте, грунтуючись на археологічних знахідках, можна стверджувати, що історія поселення нараховує понад 1100 років. Народні перекази і знахідки археологів доносять до нас свідчення життя тут наших пращурів, що першими осіли на цих пагорбах. Вони пов’язали свою долю з містом, котре постало форпостом на краю Дикого поля, що починалось за Ворсклою. Топонімічні відголоси віддалених епох знайшли відображення й в особливостях назви міста, яка поступово змінювалася: Лтава - Олтава - Полтава. Найбільш розповсюдженими є кілька версій. Дослідники вбачають можливі значення цієї назви як похідної від слов’янських слів «огорожа», «огороджене тином місце», пов’язують із давньоруською традицією найменування поселень за ім’ям найближчої водної артерії — струмка Лтави - правої притоки Ворскли. Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення «заболочена річка». Понад одинадцять століть  промайнуло над сивочолою Полтавою. Бачила вона згарища, війни, руїни й радість перемог. Не раз під її стінами вирішувалася доля не лише українського народу, а й подальша історія країн Європи.

    У ХVII столітті місто отримало Магдебурзьке право, стало адміністративним центром Полтавського полку. А у світову історію місто ввійшло після перемоги над  шведами – 27 червня 1709 року, яка отримала назву Полтавська битва. Ця битва була головною і поворотною у Північній війні, а також у тогочасній європейській історії та значно вплинула на долю України.
    З 1802 року Полтава центр Полтавської губернії. У зв'язку зі 100-річчям Полтавської битви столицю губернії почали забудовувати найкращі зодчі. Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину— унікальний ансамбль Круглої площі.
    У І пол. ХІХ ст. у місті було відкрите повітове училище. Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівиць, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета “Полтавские губернские ведомости”. До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист й український правопис, а Т. Шевченко надіслав 1000 примірників свого “Букваря”.
    У 2 пол. ХІХ ст. освітні заклади Полтави поповнилися учительським інститутом, б гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання “Кобзаря” та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства.
Після революційних подій 1917-1920-х рр. у Полтаві працювало 224 дрібних підприємства. Працювала лісопилка, типографія, кондитерський завод. В місті було 23 школи. В 1929 році відкривається м'ясокомбінат. З 18 вересня 1941 року до 23 вересня 1943 місто було окуповане німцями. Було знищено 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки. Розстріляно і закатовано тисячі жителів.
    З 1937 року – центр Полтавської області.

    Тут народилися, жили й творили всесвітньо відомі письменники, композитори, художники, релігійні діячі, конструктори, вчені, педагоги. Серед них титани українського духу І. П. Котляревський та М. В. Гоголь, композитор М. В. Лисенко, філософ Г. С. Сковорода, байкар Л. І. Глібов, патріарх Мстислав, політичний діяч С. В. Петлюра, піснярка М. Г. Чурай та багато інших особистостей. Неоціненне значення полтавської землі у формуванні духовних і культурних надбань нації, рідної мови, української класичної літератури, музики, опери, театру, кіно. Полтавська земля надихала на творчість Т. Г. Шевченка, Лесю Українку, А. П. Чехова, М. Горького О. П. Довженка. З полтавським краєм пов’язали своє життя математик М. В. Остроградський, громадські діячі О. М. Максимович, С. П. Стеблін-Каменський, етнограф О. С. Афанасьєв-Чужбинський, лікар М. В. Скліфосовський, педагоги А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, академік О. В. Квасницький, скульптори Л. Позен, М. Ярошенко, С. Васильківський, В. Кричевський, О. Сластіон… А хіба можна забути вченого-винахідника Ю. В. Кондратюка, який ще в 20-ті роки теоретично обгрунтував можливість польоту на Місяць.
   
Незважаючи на всі потрясіння, місто і його жителі вистояли, зберегли та примножили надбання минулих століть. Сучасне місто активно забудовується, набуваючи вигляду сучасного європейського міста. Зводяться нові житлові масиви, відроджуються храми, музеї, встановлюються пам'ятники, відновлюються пам’ятки культури, історії та архітектури. Усього ж у Полтаві більше 300 пам’яток культури та історії. Полтавці люблять своє місто – зелене, охайне, затишне, неповторне і самобутнє. Полтава шанобливо зберігає пам’ятки минулих часів і примножує свої духовні і культурні цінності. Познайомтеся з нею!




Немає коментарів:

Дописати коментар