вівторок, 2 березня 2021 р.

Дві музи - два крила Олександра Білаша

 6 березня виповнюється 90 років видатному українському композиторові, громадському діячеві, Герою України, народному артистові України, лауреату Державної премії України імені Т. Шевченка, кавалерові ордена Миколи Чудотворця Олександрові Івановичу Білашу.
Сумує за ним Україна. Сумує Полтавщина. Сумує за ним рідна гора Пивиха… Сумує батькова хата.. Сумує ріка його найкращих мрій – праславний Дніпро.
Олександр Білаш народився на Полтавщині – у краї, який дав світові не одного видатного композитора… Можна собі уявити наскільки земляки, а особливо брати Майбороди були для юнака справді неабияким надихаючим прикладом у його прагненні до музичного мистецтва. А музику хлопець любив змалку: співав у хорі, потім брав участь у художній самодіяльності районного будинку культури.
Доля ж композитора складалася не дуже рівно та легко. Почати хоча б з того, що батько не хотів і чути про бажання Сашка здобувати музичну освіту, а мріяв вивчити сина на лікаря-хірурга. Але захоплення музикою пересилило навіть навчання у школі, ледве дочекавшись закінчення 9-го класу, хлопець одразу ж подався до Полтавського музичного училища.
Саме тут і чатувала на нього перша невдача. Здавалося, іспити склав успішно, навіть свій власний твір зіграв на акордеоні, але  в списках зарахованих до училища свого прізвища не знайшов. У кабінеті директора, наче вирок почув: «Ви не прийняті до училища за браком.. музичного слуху…!»
Повертатись додому вважав за сором. І вирішив їхати до Києва. Але й Київ розчарував: вступні іспити всюди вже закінчилися. Знайшов вихід: вступив до вечірньої музичної шкоди для дорослих. Заняття увечері, а вдень працював, підробляв на прожиття. Так почалися Олександрові «музичні університети».
Згодом вступив до музучилища в Житомирі, одразу на 2 курс, почав писати музику. Спілка композиторів підтримала. Досить легко склав іспити до Київської консерваторії.
Олександр Білаш – композитор широкого діапазону: у його доробку опери «Гайдамаки», «балад війни», оперета «З піснею у серці», симфонічні твори – «Весняна сюїта», «Скерцо», балетна сюїта «Буратіно», кіномузика. Для Полтавського театру імені Гоголя він створив музику до «Енеїди» І. П. Котляревського. Цікаві твори композитора на тексти класиків української та російської літератури. О. Білаш – автор десяти збірок поезій – «Мелодія», «Криниця», «Мамине крило» та ін.
Але пісня була найулюбленішим дитям композитора! «Пісня для мене, - говорив Олександр Іванович, - не жанр, то любов! На все життя! Чому? Люблю музику, пов’язану зі словом, вокал дуже люблю. Слово, висловлена ним думка, її глибина – ось що вабить і надихає. До того ж, нікуди від цього не подінешся, з усіх існуючих музичних жанрів найпопулярнішим є пісня. Недарма її називають душею народу, його «поетичною біографією» (вислів незабутнього Довженка)».
І справді так: пісня – історія і буття, і вдача народу.
Математики запевняють, що в основі будь-якого художнього твору лежить зашифроване зерно інформації. Виходячи з цього, твір композитора – теж інформація. Вона відкриває не тільки внутрішній, емоційний світ, не лише манеру, почерк, а й географію автора – звідки він родом, чиєї матері-землі він син. Видатний композитор і поет народився на полтавській землі, яку по праву називають душею і серцем України, бо говірка тут – найколоритніша, а пісні – найбільш «українські», бо одвічний сум і туга нашої слов’янської душі в народній пісні особливо сконцентрована на Полтавщині.
Уявімо, який багатий духовний світ О. Білаша, якщо за своє творче життя він написав майже чотириста пісень. Чи не найбільшим визнанням автора є те, що деякі його пісні вважають народними. А може доля О. Білаша склалася так тому, що за висловом поета Бориса Олійника, пощастило народитись в Градизьку на Полтавщині, в акваторії, позначеній такими творчими вершинами як Микола Лисенко, М. Каличевський та брати Майбороди з одного боку, І. Котляревським, М. Гоголем, Панасом Мирним, О. Гончаром з іншого.
Пісні О. Білаша пішли поміж люди і стали народними. Їх співають усі і нікому не спадає на думку, що в цієї пісні є автор. А народні пісні живуть довго… Тож Білашевим пісням судилося довге життя. Сьогодні його пісні співає не лише Україна, а й увесь світ.
Композитора пам’ятають і шанують земляки. На батьківщині Олександра Івановича проводиться фестиваль «Пісенне джерело», яким опікується донька Олеся. Кожного року біля гори Пивиха лунають голоси як відомих виконавців, так і тих, хто стоїть на початку творчого шляху, а творчість митця продовжує хвилювати все нові покоління слухачів і виконавців.
Матеріал підготувала Наталія Миколаївна Лисенко, провідний бібліотекар відділу краєзнавства.

Немає коментарів:

Дописати коментар