Юрій Миколайович Гужва народився 6 квітня 1966 р. у с. Пасічне Новосанжарського району Полтавської області. Він є відомою особистістю у середовищі полтавських краєзнавців. Він знаний як історик, краєзнавець, колекціонер.
Ю. Гужва закінчив полтавську середню школу № 24, одержав вищу освіту на історичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1994 р.).
Юрій Миколайович є вдумливим і скурпульозним дослідником історії рідного краю, результатом багатьох годин роботи у архівах та бібліотеках є статті краєзнавчого спрямування.
Доробок Ю. Гужви умовно за тематикою можна розділити на кілька напрямків.
Полтавська середня школа № 24, де навчався науковець, розташована на полі Полтавської битви. Звичайно ж цей факт сприяв тому, що Ю. Гужва цілу низку своїх публікацій присвятив дослідженню білих плям в історії Полтавської битви та місцевості Шведська могила. Цей доробок дослідника публікувався у обласній щомісячній інформаційно-краєзнавчій газеті «Край» та у полтавській періодичній пресі. Вони стосуються діяльності І. Павловського по вшануванню Полтавської битви, вивченню історії госпіталю та інвалідного будинку на Шведській могилі, у цьому приміщенні пізніше було засновано музей Полтавської битви. Ю. Гужва вивчав історію Шведської могили у 1917-1941 рр. Цікавим є дослідження теми Полтавської битви в кіно: образи Петра І, І. Мазепи. Карла ХІІ та інших діячів у вітчизняній кінематографії.
Ю. М. Гужва є одним із авторів унікального видання «Полтава: історико-архітектурний нарис» (2009).
Ще однією темою досліджень науковця є Друга світова війна на Полтавщині. Спільно із С. Козловим, Ю. Гужва написав монографію «Підпільна молодіжна група Лімова-Баяна» (2013). Автори зібрали унікальний матеріал про групу молодих полтавських підпільників, діяльність якої практично не висвітлювалася у радянській і навіть пострадянській історії антифашистського опору на Полтавщині. У передмові до видання автори писали: «Усі ці джерела досить суб’єктивні, інколи суперечать одне одному, тому зараз дуже важко встановити істину, тим більше, що вже майже не залишилося свідків тих подій. Тож автори, спираючись на всі вищеназвані документи, побудували книгу так, що люди, причетні до підпільної роботи, самі розповідають про свою діяльність, з мінімумом наших коментарів». Фахову рецензію на монографію опублікувала відомий полтавський історик І. Петренко у часописі «Краєзнавство» № 2 за 2014 р. Ірина Миколаївна зазначає: «Це велика заслуга авторів, адже вони не нав’язують свою точку зору, не тлумачать матеріал тенденційно або однобоко, а спираючись лише на архівні документи і цитуючи їх, дають можливість читачам самим виявити істину і дійти до правди».
Ю. Гужва у збірнику наукових статей Полтавського краєзнавчого музею (2015) опублікував статтю «Новосанжарська школа поліції», де доліджує службу колаборантів у роки Другої світової війни. Цілий ряд публікацій дослідника друкується у полтавських періодичних виданнях, зокрема журнал «Яркий день» опублікував статтю «Полтава во время оккупации (1941-1943 гг.), ілюстровану унікальними світлинами Полтави часів Другої світової війни. Досліджував Ю. Гужва також діяльність підпільної групи Г. Калініченка, що за часів нацистської окупації діяла у Полтаві та на її околицях. Це була добре структурована підпільна організація, створена професором О. Токарєвим, який прибув до Полтави із спеціальним завданням: створити із місцевих жителів групу спротиву нацистському режиму. Про їх діяльність практично немає відомостей, крім дослідження Ю. Гужви. Автор підсумовує свою роботу: «Звісно, що дана публікація про роботу полтавських підпільників не є вичерпною. Порушена тема потребує подальших досліджень та уточнень. Але хай ця стаття стане даниною пам’яті відважним патріотам-полтавцям».
Одне із досліджень Ю. Гужви присвячено діяльності Полтавського лялькового театру у роки нацистської окупації під керівництвом А. Багмета. Його діяльність тісно пов’язана із роботою комітету Червоного Хреста, підрозділ якого активно діяв на Полтавщині за окупаційних часів і надавав посильну допомогу українцям, зокрема займався звільненням їх із полону.
Одним із напрямків діяльності краєзнавця Ю. Гужви є дослідження історії релігії і церкви на Полтавщині, зокрема історії храмів Полтавщини. Він є автором монографій «Полтавська Свято-Вознесенська (Кобищанська) церква» (2007) та «Преображенська церква в с. Великий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області» (2004). Крім того він досліджував діяльність В. Трипольського – священика та музейного працівника. Ціла низка його досліджень опублікована у часописі Полтавської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату «Полтавські єпархіальні відомості». Зокрема, це стаття «Священнослужителі Полтавського Успенського кафедрального собору. Настоятелі храму». Автор публікує імена і біографічні довідки про настоятелів і служителів храму, протягом довгої і славної його історії.
Ю. М. Гужва є автором великої кількості публікацій на історичну і краєзнавчу тематику у полтавських періодичних виданнях «Полтавський вісник», «Вечірня Полтава», «Коло» та ін.
Приємно, що Юрій Миколайович Гужва є активним користувачем нашої бібліотеки, відідлу краєзнавства, зокрема.
У цей день, шановний Юрію Миколайовиче, ми бажаємо Вам здоров'я, миру, втілення всіх задумів, вдалих краєзнавчих пошуків та не менш успішних знахідок!!! А ми, як завжди, готові прийти на допомогу, надавши у користування безцінний краєзнавчий фонд!
Матеріал готувала провідний бібліотекар відділу краєзнавства Лариса Миколаївна Карпенко.
Немає коментарів:
Дописати коментар