7 жовтня відбулася презентація двох видань «Болбочан: поміж двох вогнів» (К., 2019) та «Нехай лихо спить» (Полтава, 2021), автором яких є Юрій Коцегуб.
Юрій Миколайович Коцегуб народився у смт Нові Санжари, що на Полтавщині. Після закінчення школи навчався у Полтавському професійно-технічному училищі, а після служби в армії закінчив Полтавський технічний університет ім. Ю. Кондратюка і отримав диплом спеціаліста з економіки підприємства. Працював у приватних підприємствах м. Полтави. Здавалося б людина на перший погляд далека від літератури. Помічник бурильника та економіст за фахом Юрій Коцегуб щиро захопився краєзнавством, історією та літературою. Пан Юрій не філолог, не журналіст. Але. Наш автор увійшов до вісімки молодих найталановитіших письменників сучасної України!
Працюючи на буровій і навчаючись заочно в університеті, вивчав історію України, працював та досліджував документи в архівах, вивчав фольклор, легенди і перекази рідного краю, написав не один роман.
Майже рік у перервах між вахтами працював над історичним романом «В Темнім Лузі, за Дунаєм», за який 31 травня 2012 р. отримав Диплом лауреата міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
Вірний історико-патріотичній тематиці, впевнений у своїх силах, надсилав їх на престижні конкурси і… отримував перемоги!
Має літературні нагороди: диплом «Коронації слова» 2012; спецвідзнака «Коронації слова» 2014, відзнака літконкурсу видавництва «Смолоскип» 2016; диплом літконкурсу «Крилатий Лев» 2017; диплом літконкурсу «ГРАНОСЛОВ» 2018.
Юрій Миколайович працює над творами про історичні події на Новосанжарщині, досліджує сторінки життя видатних уродженців краю, незвичайні пам'ятки історії і культури. Ці матеріали друкуються і на сторінках місцевої періодики. А також дописи можна побачити у групі "Краєзнавство Новосанжарського краю", яка створена для популяризації та збереження історії рідного краю.
Минулого року (2020) у номінації «Література, літературознавство» краєзнавець став лауреатом обласної премії Панаса Мирного. Під час конкурсного відбору авторитетне журі відзначило два його історичні романи — «Болбочан. Поміж двох вогнів» і «З Україною в серці, з шаблею в руці», присвячені Українській революції 1917-1921 років. При цьому наголошувалося, що попри свою молодість письменник не боїться братися за надскладні теми. Адже він фактично започаткував художнє та водночас ґрунтоване на документальній основі осмислення долі чи не найтрагічнішої дійової особи згаданої революції — полковника Армії УНР Петра Болбочана, котрого влітку 1919 року розстріляли свої, «уенерівці»...
У сьогоднішніх умовах ця книжка і постать, про яку вона оповідає, стала як ніколи актуальною. Петро Болбочан — це той командир, який звільнив Крим від окупації і повернув його Україні під владою Директорії УНР. За свої переконання і сталеву волю він поплатився життям. Він був засуджений та страчений за вироком військового трибуналу УНР – його знищили не вороги України, а свої.
Його називали контрреволюціонером, старорежимним генералом, реакціонером, звинувачували у зраді. За ним полювали білогвардійські та більшовицькі агенти, плелися численні інтриги. Легендарного командира і творця добровольчої Запорозької дивізії полковника Петра Болбочана ненавиділи чорні, білі, червоні. Навіть свої… Бажання служити Україні і власному народу, а не партіям чи шкурним інтересам було найбільшим злочином Петра Болбочана. Незважаючи на всі перепони, Запорозька дивізія стала однією з найбоєздатніших частин Армії УНР. Їх боялися і поважали. До речі, більшовики оголосили за голову Болбочана нагороду 50 тис. золотих рублів.
Друга книга Юрія Коцегуба - повість "Нехай лихо спить". Він говорить, що це казка про заклятий скарб захований поблизу Нових Санжар. Твір переносить читача в другу половину XVIII ст. й оповідає про те, як знайшовши заклятий скарб шукачі пробудили нечисту силу. Дана повість увібрала в себе місцеві легенди, перекази, певні історичні події.
На зустріч завітали науковці, краєзнавці, історики, журналісти, а також учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 ім. І. П. Котляревського разом з учителем української мови Вікторією Миколаївною Гайдамакою та бібліотекарем Наталією Михайлівною Граїцькою.
Немає коментарів:
Дописати коментар