Виставка літератури, запропонована відділом краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. Котляревського присвячена подї трагічній не лише для України. Ганебне явище голодомору, коли у ХХ столітті у центрі Європи на найродючіших у світі чорноземх, тисячі людей гинули від голоду, змушує здригнутися від жаху кожну свідому людину. Здоровий глузд відмовляється сприймати те, що у голодні для України 1932-33 рр. СРСР масово експортував зерно та інші харчові товари за кордон. У той час, коли голод охоплював дедалі ширші території, повним ходом ішло відвантаження зерна на експорт. Таких дій більшовицького уряду, щодо вбивства українського народу, не можна пояснити жодною цинічною економічною доцільністю.
Голодомор – це спершу страшно. Потім боляче. А пізніше розумієш, що ця трагедія стала символом відкритої правди.
Ілюстрацією цієї правди є виставка літератури з фондів Полтавської ОУНБ. Електронна база відділу краєзнавства нараховує близько 500 записів – це книги і статті у періодичних виданнях присвячені темі голодомору 1932-33 рр. на Полтавщині.
Багато років ця болюча тема спростовувалася і замовчувалася на державному рівні та у засобах масової інформації. Лише із здобуттям Україною незалежності про трагедію голодомору почали говорити у повний голос.
Першою книгою про голодомор, що з’явилася у нашій бібліотеці, стала збірка О. Міщенка «Безкровна війна: книга свідчень», видана 1991 р. у Києві. Молодий на той час письменник, зібрав і опублікував книгу спогадів очевидців трагедії, у тому числі з Полтавщини. У анотації зазначено: «У книзі немає жодного слова вимислу. З тих далеких 30-х років до нас промовляє сам народ, його правда, розіп’ята на хрестах доля…». Зрозуміло, що це була перша ластівка, яка принесла весну. Полтавщина – один із регіонів, що найбільше постраждав від голодомору. Демографічні втрати на теренах області обчислюються сотнями тисяч загиблих. Ця трагічна тема стала об’єктом дослідження, темою для літературних творів, щоб пам’ятали… Наступною книгою цього ж автора була, видана 1993 р. спільно з канадським християнським видавництвом «Дорога правди», збірка «Мор: книга буття України». Епіграфом до неї взято біблейський вислів: «Від великої скорботи і туги серця я писав вам з рясними сльозами не для того, щоб вас засмутити, а щоб ви пізнали любов, яку без міри я маю до вас».
До 70-річчя голодомору (2002 р.) Полтавська обласна державна адміністрація, Полтавський державний педагогічний університет, обласний інститут післядипломної педагогічної освіти та Полтавське відділення Асоціації дослідників голодоморів в Україні зібрали і видали книгою «Злочин проти народу» матеріали регіональної науково-теоретичної конференції.
Полтавська обласна державна адміністрація і Державний архів Полтавської області 2008 р. випустив збірку документів і матеріалів «Голодомор на Полтавщині: до 75-х роковин». До видання увійшли документальні свідчення про трагедію українського села на Полтавщині 1932-33 рр.
Не можна обійти увагою Національну книгу пам’яті жертв голодомору 1932-33 рр. в Україні. Том присвячений Полтавській області редагували відомі полтавські історики О. Білоусько, Ю. Варченко, В. Мокляк, Т. Пустовіт. Книга містить вступне слово полтавського історика М. Якименка «Голодомор 1932-33 років на Полтавщині: як це було?». Книга включає списки загиблих у всіх районах області, документи, свідчення очевидців. Це фундаментальне видання об’ємом у 1200 сторінок.
Редакційна колегія Книги пам’яті України включила списки загиблих жителів Полтавської області та спогади очевидців у багатотомник «Книга скорботи України. Голодомор. Полтавська область».
Збірка документів і матеріалів «Колективізація сільського господарства і голод на Полтавщині 1929-1933» видана у Полтаві 1997 р. У вступній статті полтавського історика О. Єрмака питання голодомору розглядається більш широко як наслідок примусової колективізації селянських господарств.
2008 року полтавська громадськість провела «круглий стіл» на тему «Актуальні проблеми дослідження голодомору та політичних репресій 1930-х років в Україні», на захід було запрошено дослідників питання з Києва, Переяслава-Хмельницького, Черкас. Матеріали були зібрані у книзі.
Перша інформація, окремі свідчення очевидців про голодні роки стали доходити до нас із закордону. Письменники, журналісти, громадські діячі і просто пересічні громадяни, які пережили голодомор, а пізніше з різних причин стали жити у інших країнах світу, старалися через «залізну завісу» радянської ідеології донести до молодого покоління правду. У радіопередачах, книгах, вони фіксували свої спогади про пережите. У фонді канадсько-українського бібліотечного центру нашої бібліотеки зберігається література зі спогадами про голодомор, у тому числі і спогади полтавців, чи розповіді про тогочасні події на Полтавщині видані за період із 1950-х до 1980-х років, тобто саме за той період, коли відомості про жахливий голод 1932-33 рр. замовчувалися у радянській Україні. Такими є дослідження відомого письменника і літературознавця Д. Нитченка (псевдонім Чуб) «Відлуння великого голоду в спогадах очевидців і в українській літературі», видана у Канаді 1984 р. Книга нашого земляка Левка Суслика (справжнє прізвище Рись) «Сумні спогади. 1933 рік на Полтавщині» (1951). Він писав: «На полях гойдалися достигаючі колоски жита й пшениці, а вкрай виснажена людність уже не мала змоги триматися більше… Смерть із своєю косою мала в цей місяць рясні жнива…». Цієї ж теми торкаються спогади О. Лисенка, якого доля закинула в Австралію його спогади опубліковані полтавським видавництвом «Криниця» (1993 р.) називаються «Прокляті роки».
У 2006 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про голодомор 1932-33 рр. в Україні». Почалося ґрунтовне дослідження факту примусового голоду на всіх адміністративних рівнях і за період 2006-2008 рр. з’явилася література з науковими розробками і документальними свідченнями. На місцях – у районах області, окремих селах, силами місцевих краєзнавців було проведено роботу по вивченню питання голодомору і, як результат цієї величезної роботи, світ побачили ціла низка книг. На виставці представлені краєзнавчі дослідження з питань голодомору 1932-33 р. усіх районів і багатьох сіл Полтавської області. Ці дослідження дають можливість поглянути на далекі трагічні події з середини, з місця. Про сумні, а часом і жахливі події згадують їх безпосередні свідки і учасники, таким чином історія стає реальністю, факти стають долями окремих людей. Прикладом такого дослідження може, зокрема, стати укладена доктором історичних наук Г. Капустян збірка «Пам’ять 33-го кличе молодих: сповіді свідків і слово історика». Узяті за основу матеріали і документи про голодні роки у Кременчуцькому районі. Матеріали збірника простежують концепцію геноциду голодом в основі якої лежить національний чинник, і слугують доказом визнання Голодомору 1932-33 рр. геноцидом українського народу.
Фотобуклет «Засвіти свічку» відображає панахиду по жертвах Голодомору в Україні:
…і не зійшло сонце
І знялася буря
І налетіли чорні ворони
І почувся скрегіт зубів
І кільчився страх
І реготала біда
І блискав голод
І гриміло ридання
І цілували постріли
І вагітніла земля
Мільйонами
На очах світу
На очах Бога
Трожествував чорт
І світ німів
І ридав Господь…
Тема трагедії українського села не оминула творчості полтавських письменників. На нашій виставці В. Барка «Жовтий князь», М. Олефіренко «Пора цвітіння терну», М. Петренко «Сни про окраєць хліба», І. Цюпа «Ненаситні жорна», А. Сазанський «Тридцять тертя сльоза» та інші твори наших земляків, що спонукають запам’ятати, повідати наступним поколінням і зробити все для того, щоб такі трагедЇ не повторилися ніколи і ніде у світі.
Немає коментарів:
Дописати коментар