четвер, 4 листопада 2021 р.

Видатні родини Полтавщини (Ю)

Юрченко
Для полтавської інтелігенції Герман Юрійович Юрченко – відомий у Полтаві музикант, діяч культури і педагог – фігура знакова. Його у Полтаві знає кожна освічена людина, адже він кількадесят років очолював обласну філармонію, не полишає культурно-просвітницької діяльності й дотепер.
Народився Г. Юрченко у сім’ї радянського офіцера, а значить дитинство його проходило у переїздах із міста до міста, із гарнізону до гарнізону. Закінчивши середню школу він вступає до Харківського музичного училища, потім до Харківського інституту мистецтв. Музика, сцена, світло софітів і магія високого мистецтва – усе це вабило хлопця з дитинства.
За розподілом молода родина Юрченків приїхала працювати до Полтави. Звичайно ж, заповітною мрією було якомога швидше вирватися із провінції.
Молоде подружжя поселили в квартиру в музеї-садибі В. Короленка. Герман та його дружина, колишня однокурсниця Елла Трусова поступово, але цілком свідомо і навіть з радістю вживаються у незвичайне для них середовище тихого і затишного провінційного міста.
Спочатку викладач у музичному училищі, пізніше ще й директор обласної філармонії.
Він зізнається, що найбільш приємним для нього на посаді культурного діяча було – одержувати задоволення від самої роботи. Він не приховує, що щиро дорожить званням «заслужений діяч мистецтв України». Хоч інше його звання – «народний артист» - також багато до чого зобов’язує.
КВК – і сьогодні аж надто популярна забава молоді, а в 60-х роках ХХ ст. це була справжня школа демократії, вільнодумства, прагнення людських свобод і чеснот.  Старші полтавці досі пам’ятають і шанують Г. Юрченка і Е. Трусову як засновників руху КВК у Полтаві.
З тих часів він наче не змінився – особистість, так само сповнена бурхливої енергії. Свій рекорд перебування на посаді директора філармонії – 32 роки – він не тільки прожив. Це були роки, сповнені творчості і масштабних мистецьких проектів. Навіть коли розвал СРСР фактично припинив діяльність мережі цих культурницьких закладів, Юрченко не здавався і проводив усе нові фестивалі мистецтва, а потім концертне життя на Полтавщині ще довго трималося на його могутніх особистих зв’язках із музичною елітою багатьох країн.
Сьогодні Г. Юрченко і на пенсії не полишає діяльності, котру сміливо можна назвати доброчинною. Він продовжує організовувати концертні програми відомих митців, організовує  музичні «вечори для юнацтва», уроки доброти від Г. Юрченка проводяться в районах області і за її межами.
Сім’я Юрченків, як і має робити сім’я творчих особистостей, дарує на широкий загал шанувальникам, своє мистецтво. Члени Слов’янського клубу пам'ятають «сімейний концерт», коли Герман Юрійович , Елла Миколаївна та їх дочка Катерина продемонстрували високий професіоналізм музикантів і виконавців класичних форм.
Катерина Германівна Юрченко, зростаючи у мистецькій родині, звичайно ж змалечку обрала шлях у мистецтво. Її перша у житті роль – маленька чарівниця у новорічний казці «Таємниці чарівного цирку», роль написана для неї батьком, зіграна була на київській сцені в 11 років. «Ось із цього першого кроку і розпочалося моє входження в професію, обрану моїм серцем». – говорить Катерина Германівна.
Музична школа, музичне училище і робота в Полтавській обласній філармонії. «Наше нове століття, - говорить К. Юрченко, - дарує нам приклади синтезу в усьому. Ось і моя спеціальність музиканта не обмежила мене у виборі своєї подальшої творчості. Царина художнього читання завжди зачаровує, притягує невгамовних, не залишилася байдужою до неї і я».  Репертуар у майстрині найширший: від іскрометного гумору І. Котляревського до англійського класика О. Уайльда та віршів написаних священнослужителями у роки найжорстокіших гонінь на церкву. Їі моновистави користуються успіхом на пострадянському просторі. «Репертуар, - говорить вона, - в основному підбираю самостійно. Критерій при цьому завжди один: вибираю саме той твір, через який можна людям сказати те, що сам відчув душею, провести це легким промінчиком сонця у душі глядачів…».
Особлива тема її творчості – релігійна, концерт-бенефіс «Лірична муза життя» - мав саме духовне спрямування. «Моя творчість – подих моєї душі, - сказала акторка, - і всю працю мого життя я покладаю на вівтар Слова».

Джерела:
Вечір духовної поезії // Відомості Полтавської єпархії. – 2006. – Жовт. (№ 10). – С.8.
Добротворець: (Герман Юрійович Юрченко) // Цебрій В. Слов’янські портрети: на широті Полтави, між меридіанами «Піквикський» та «Грибоєдов»…: збірник нарисів. – Полтава: АСМІ, 2012, - с. 229-233.
Черпакова Л. А полтавка – найкраща! // Приватна справа. – 2001. – 23 листоп. (№ 12). – С. 7.: фот.
Юрченко Герман Юрійович // Полтавська філармонія -70. – Полтава: АСМІ, 2013. – С. 72-73.

Немає коментарів:

Дописати коментар