Новорічне свято – це свято для всіх. Його люблять люди різного віку за традиційну красу, щирість, веселість, казковість, таємничість, за добрі побажання і надії. А яка це радість для дітей!!!
Першим до дітей з лантухом солодощів традиційно приходить Святий Миколай! Українці Його завжди шанували і просили захисту та допомоги. А вже для дітвори Він був справжнім чарівником, навіть у найскрутніші часи.
На новорічне свято у двері стукає довгоочікуваний Дід Мороз з ошатною бородою, у кожусі та валянках. А за спиною – чарівний лантух з подарунками.
Стверджують, що прототип Діда Мороза з’явився у Візантії (нинішня Туреччина) у ІV столітті н.е. У маленькому поселенні жив на березі Середземного моря серед рибалок і селян старенький дідусь. Він дуже любив діток. Йому подобалося дарувати їм різні дрібнички і бачити радість на дитячих обличчях. Особливо цінна ця радість взимку, коли простий люд бідував від голоду та холоду. Дідусь одягав на себе червоний плащ з капюшоном, валянки і ходив по дворах, радуючи дітей подарунками. Звали дідуся Ніколаєм.
Зараз у Турції не забули родоначальника Діда Мороза. Йому встановили пам’ятник: святий НІколай з корзиною подарунків у оточенні дітвори назавжди поселився у турецькому містечку Демре.
Сьогодні братів Діда Мороза (Миколая знають і в Америці, і в Англії – Санта Клаус, в Італії – Бабо Натале, у Франції – Пер Ноель, в Колумбії – Папа Паскуала, в Бразилії – Пай Натал, в Чехії - Мікулаш).
Найулюбленішим і найочікуванішим зимовим святом є Різдво Христове, з його яскравими, самобутніми, веселими, а підчас складними обрядовими ритуалами.
Звичаї, як і мова, витворювалися справді протягом усього довгого життя і розвитку народу. Українці – дуже стародавня нація, свою духовну культуру наші пращури почали творити, як на диво переконливо стверджує автор Ксенофонт Сосенко – християнський священник у своїй книзі «Різдво-Коляда і щедрий вечір», задовго до християнського періоду в Україні. Християнство переплелось у нас із прадавнім уявленнями та передусім же староукраїнські традиції увійшли в плоть і кров усіх нині існуючих наших звичаїв.
На час, у який тепер святкуємо Різдво Христове, колись ще ген-ген до християнства в Україні припадало свято зимового повороту Сонця, юного його народження, - це був час ворожіння на майбутній рік.
Всі стихійні сили природи були умиротворені, аби не заподіяти шкоди людям. Про це співається у колядках, які відомі з прадавніх часів, це виявляється у хліборобських звичаєвих обрядах: дванадцять полін для вогнища, дванадцять святкових страв.
Колядники – «гості здалеку» - приходять лише раз на рік. Вони приносять радісну вість і від їхнього приходу залежить врожай та добробут у наступному році… Хто уповноважив колядників вершити долю, хто наділив їх магічною владою впливати на перебіг майбутніх подій? Про це, як і про ще багато чого іншого об’єктивно розповідає книга українського священника К. Сосенка.
Різдво подане як найвеличніше, найзначніше зі свят. Традиційні різдвяно-новорічні обряди і звичаї разом з колядуванням-щедруванням сприяли єднанню людей, вихованню любові до рідної домівки, до рідної історії та культури.
Чому природна віра в єдиного Творця, у прадіда роду того ж таки Діуха-Місяця була дужою розповідається у книгах Василя Скуратівського «Дідух», «Святвечір», «Святки».
За тиждень після Коляди, напередодні Нового року – 13 січня – відзначали Щедрий вечір. Так спрадавна пошановували народження нового Місяця. А за християнським календарем це свято преподобної Меланії. У народній пам’яті обидва свята об’єднались і тепер святкуються як Щедрий Вечір або Меланки.
Для юних читачів про всі свята, обряди, колядки й щедрівки дуже щиро й гарно оповідається в книгах Олени Пчілки «Книжка-Різдвянка» і «Веселих свят» братів Капранових.
Запрошуємо до відділу краєзнавства на перегляд книжково-ілюстративної виставки «На віях тиші мерехтять сніжинки. Зима крізь вії дивиться на світ», на якій ви відкриєте для себе багато цікавого, невідомого про новорічні свята.
«Добрий вечір тобі, пане господарю»
Радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!»
Виставку готвала провідний бібліотекар відділу краєзнавства Лисенко Наталія Миколаївна.
Немає коментарів:
Дописати коментар