середа, 10 лютого 2016 р.

ВАЛЕРІЙ ДМИТРОВИЧ ЗАГОРУЛЬКО

Люди, які будують бібліотеки, забезпечують безсмертя як собі, так і тим містам, де зберігаються ці скарби. Мова йтиме про Валерія Дмитровича Загорулька (10.02.1946-26.07.2003), бібліотекознавця, заслуженого працівника культури України, директора Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського, голову обласної організації Конгресу української інтелігенції.

Валерій Дмитрович народився 10 лютого 1946 р. у Полтаві, в сім'ї робітників. Після закінчення школи навчався в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В. Г. Короленка, а пізніше - Харківському державному інституті культури за спеціальністю бібліотекознавство. Все своє життя Валерій Дмитрович пов'язав з єдиною бібліотекою, трудовий шлях у якій почав з січня 1965 року на посаді бібліотекаря.
Очолював бібліотеку з 1979 р. по 2003 р.
Валерій Дмитрович постійно опікувався не лише розвитком бібліотек Полтавщини, а й розв'язанням кардинальних проблем бібліотечної справи в Україні, створенням бібліотечного законодавства. Він брав участь у розробці «Основ законодавства про культуру», Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», очолював редакційну комісію Першого Всеукраїнського конгресу бібліотечних працівників. Ним розроблена і реалізована концепція координованого комплектування фондів найбільших бібліотек Полтави, що увійшла до підручника «Бібліотечні фонди» для вищих навчальних закладів. Справою життя Валерія Дмитровича стало створення бібліотеки нового типу.
Під його керівництвом готувався проект «Інтернет для читачів публічних бібліотек», який здобув грант Посольства США в Україні.
В. Д. Загорулько у 1984 році у науково-технічній бібліотеці Київського державного політехнічного інституту вивчав питання планування приміщень і механізації та автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів у зв’язку з проектуванням і майбутнім будівництвом нового приміщення обласної бібліотеки.
Валерій Дмитрович брав також безпосередню участь у проектуванні та будівництві нового приміщення бібліотеки на 800 тис. томів, забезпечив її оснащення сучасним обладнанням, новітніми технічними засобами копіювання, оперативного зв’язку, реставрації книг.
5 червня 1993 року двері нового приміщення Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського гостинно відчинилися для відвідувачів. Хоча не всім подобалася будівля бібліотеки. У 1993 році в Полтаві проходила міжнародна конференція АБЕІ-93 («Архітектура та біоенергоінформатика»), архітектори з Москви та Ленінграда (Санкт-Петербург) відзначили відчуття особливої комфортності перебування в центральній частині міста. Головний архітектор Полтави Л. С. Вайнгорт зумів сформувати гармонійну масштабність архітектурного середовища міста. Єдине місце, яке не знайшло у них схвальних відгуків, - це «Білий зуб бібліотеки» на площі Леніна.
Для оформлення інтер'єру бібліотеки заслужені художники України М. Підгорний та В. Колесников подарували прекрасні картини, портрети видатних земляків, серед яких І. П. Котляревський, М. В. Гоголь, П. Я. Рудченко (Панас Мирний), М. І. Гнєдич, літописець С. В. Величко, математик М. В. Остроградський. Майстри пензля створили неповторні картини – справжні витвори мистецтва – «Полтавщина», «Танок», «Майська ніч», «Чураївна».

Валерія Дмитровича немає з нами вже тринадцять років, але справа усього його життя - бібліотека живе і буде жити надалі!!!






вівторок, 9 лютого 2016 р.

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ОБЛАСНОЇ КНИГОЗБІРНІ

У 1901 році Полтавська громадська бібліотека (сучасна назва Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського) переїхала з будинку пані Кандиби.

1 жовтня відбулося урочисте відкриття нового приміщення. У читальному залі бібліотеки протоієрей Микола Уралов здійснив молебень і чин освячення нового приміщення. По закінченні чину освячення М. Уралов звернувся до присутніх з такими словами: «…Малое, но доброе зерно, брошенное умелыми руками на хорошую почву, дало прекрасный расцвет… Пусть же растет и цветет оно и на будущее время! Да благословит Господь своею милостью всех радетелей этого благоплоднаго дела, гордскую думу, губернское и уездное земство, местные банки, страховое общество, некоторых частных лиц и всех безвозмездных просвещенных тружеников его, а благодарное потомство, несомненно, вспомянет всех их своим добрым словом и скажет им за библиотеку и музей свое сердечное спасибо».