Вірші та вислови про Полтаву

                       

Моя Полтаво, ти благословенна
З твоїх джерел натхнення спраглі п’ють,
Добра й любові сходять мудрі зерна…
Твоїх дітей у світі впізнають
                               М. Бойко
 

Моя Полтава, світ тебе побачив

І заквітчав вінком твоє чоло.
Сама Весна зібрала перші квіти,
 А поміж ними долю заплела.
                                   М. Бойко     
 

Із сивини століть ти поставала,
Вінок легенд у коси заплела…
І гордо нарекли тебе ПОЛТАВА,
Пасує мудрість до твого чола
                  М. Бойко

Не забути розкішні сади,
Давніх вулиць розмову неспішну.
Хто хоть раз завітає сюди,
Той Полтаві віддасть свою ніжність.
Я не можу забути повік
Ворскли тихої лагідний наспів.
О, Полтаво, ти мій оберіг,
Що ніколи у світі не згасне.
                         М. Бойко

У вінку чорнобривців і слави,
Не підкорена владою літ,
Моя тиха зелена Полтаво,
І врочистий і будній мій світ
                             Г. Вовченко


Де пахне травами блакить,
Мов квітонька ласкава,
На сивих пагорбах стоїть
Моя любов – Полтава
                            В. Тарасенко

Полтаво, Полтаво, стоїш величаво
Посеред зелених садів і ланів.
Козацька витає навкруг тебе слава
І слава сучасних синів
                                Я. Шутько

Зорею ореол
Восьми століть
Вінчає вічно юне
Місто слави
Мов дівчина,
Над Ворсклою стоїть
Красою зачарована
Полтава
                   А. Пашко

І всі відтінки гомінкі
В долоні візьмеш.
А день, як осінь, де думки
І святість крижма.
Рабатки видивом горять
І пахнуть щастям.
Кумедний усміх янголят,
Життя контрасти.
По вулиці Петлюри йду
До України.
Відвіявши гірку сльоту,
Чужі провини.
Вбираю промені тепла,
Всю легкість втоми.
Полтава в серці розцвіла
Опісля грому.
І Симона неспита путь,
І крайка правди.
Відшукувать правічну суть
Між листопадів

                 Юлія Манойленко
ОСІНЬ У ПОЛТАВІ
Осінь у Полтаві... Невже осінь?
Чи природа сплутала квитки
І сеанс весни у залах просік
Заквітчала в райдужні стрічки?
Може, повернуть хотіла літо
Тим, хто у турботах днів,
Пеленав в руках вусате жито,
Хто в роботі день і ніч горів?
І природа в дяку трудареві
Шле погожі, веселкові дні.
Лиш каштани карими очима
Розтинають осені вогні.
Я іду по золотому лісу
У багряно-жовтий маскарад,
Відкидаю осені завісу
І ловлю у руки листопад.

                Тетяна Балагура

Сонцелика і мила, як воля єдина
Як наш подих могутній на повнії груди.
Якщо будемо ми – буде наша Вкраїна
І Полтава довіку безсмертною буде.
                                    М. Костенко

ПОЛТАВІ
Ось і липа квітне пишно,
зеленіє місто втішно,
та неспокій серце тисне...
Як ти тут без мене, місто?
Пам’ятаєш лютий шалий,
рейки, колії, вокзали?
Я тебе лишала білим,
ну а нині – літо спіле,
літо ясне, літо гоже,
літо з присмаком тривожним
і сиреною-журбою...
Скільки не була з тобою,
місто? Вік, століття, вічність?
Квітне липа... Все так звично,
все таке приємне серцю...
Хай ніколи не прийдеться
більш тебе лишати, місто...
Ти – кохання – перше, чисте,
і останнє – дзвін криштальний –
все в тобі, моє фатальне
місто скалок та ілюзій,
місто, де щодня молюся
я про долю краю свого,
місто, де прохаю Бога
залишитись: «Прошу, Боже,
я без міста більш не зможу,
без коріння і кохання...»
Квітне липа – так оманно...

                      Юлія Стиркіна

Здавен ми славні, так ведеться
Запам’ятали нас віки,
Наш дім – і місто, і фортеця,
Не завойована ніким
                       Л. Вернигора


Не позичати тобі слави,
Збагнути велич не зуміть,
Вже над чолом твоїм, Полтаво,
Стоїть одинадцять століть…
Палають квіти незів’ялі у нашій пам’яті завжди
І я гукаю «Чуєш, Лялю,
Пройди Полтавою, пройди»…
Полтава лине в майбуття…
                     А. Шевченко


Пригадую свої минулі дні…
І скільки вже себе я пам’ятаю…
Живе це слово зоряне в мені,
Це слово ніжне й лагідне:
Полтава.
                            Ф. Гарін


Полтава, як можна прожити без тебе?
Пісня моя – тобі
Снились мені і під іншим небом
Очі твої голубі
                           Г. Величко

                                           

Полтава

Здраствуй, Полтаво!
Я знову з тобою –
зеленії трави
покрились росою…
Вдихаю повітря,
а серце від щастя
шепоче: «Полтаво,
ти стала ще краща…»

В садах мальовничих
красиві будови…
Не бачились рік ми,
а місто вже нове.
Світлієш, красуне,
в цвітінні каштанів,
І образ твій в усмішці
юній тюльпанів.
Я хочу, щоб вічно
цвіла ти, Полтаво,
у праці звитяжній
росла твоя слава!
    Олексій Дмитренко

Моя ти, Полтава, Вкраїни перлина,
У буйно зелених садах,
Немов у віночок убралась дівчина,
Мов писанка в майстра руках.
А скільки талантів у тебе, Полтаво,
А скільки чудових людей.
Так дай же їм, боже, многії літа
Й досягнення нових ідей.

А. Васильєва

Мов яхта біленька,
у зелені плава
мирна моя Полтава.
О. Гончар

(З пісні «Величальна Полтаві»)
Приспів:
Ти стоїш у віках величаво,
Заквітчалася в парки-сади,
Неповторна красуне Полтаво,
Сивочола і юна завжди

Крізь віки-століття,
Крізь тисячоліття
Світить твоя слава, слава світова
Золота перлино
Неньки України
Життєдайна земле, земле трудова.
В. Мартусь

ПОЛТАВЩИНА

Хто народився на Полтавщині, полтавцем залишається довіку.
М. Любивий

Полтавщина була, є і пребуде осердям духовної енергії України.
Б. Олійник

Полтавщина… щедрий на таланти край. Що не ім’я – то зірка першої величини.
П. Тичина

Полтавський край вабить до себе чудовою природою і славною історією, народними традиціями і високою сучасною культурою.
Д. Санжаревський

 

СТАРА МОЯ ПОЛТАВОНЬКО, ОЛТАВО!
Стара моя Полтавонько, Олтаво!
Щоразу по загладі молода.
Ох, скільки дзвонів тих одкалатало,
коли тебе пустошила орда!
І як літали стріли половецькі
і клекотіли степові орли!
Минулих літ великодні мертвецькі
тебе густим мовчанням облягли.
І що лишилось від твоєї вроди?
Безлюдних дворищ виляглі тини,
між попелищ некопані городи,
де рили землю дикі кабани.
А потім знов на тому потолоччі,
несіяні, мов квіти і трава,
пробились люди і протерли очі, —
Полтавонько, ти все-таки жива?!
Плакучі верби сплакали у воду
гірку пилюку одболілих літ.
З підземних нір зацьковану свободу
попідруки ти вивела на світ.
Позаростали рутою руїни.
І знов твій голос тугою примовк.
В твоїх лісах, над водами твоїми
своїм богам молився князь Витовт.
Зминули дні. Ти старшала роками.
Ішла у небо і вростала в ґрунт.
Тебе обняв залізними руками
чужий король, неситий Сигизмунд.
І знову, знову, знову під’яремна!
Чи вже собі ми ради не дамо,
ще й Вишневецький, виродок Ярема,
свій власний кат, запріг тебе в ярмо?!
І знову захід — наче багряниця.
І знов надія в розпачі оман.
Де впав Павлюк, там виріс Остряниця,
і всі кайдани розірвав Богдан!
І знову лихо. Не пройшло і году, —
у Білій Церкві складено угоду.
І знову ти лишилась на поталу,
і знову панство суне на Полтаву.
Щоб знов тебе поставити навколішки,
щоб ти була рабою, як колись.
Он знову люди з хуторів навколишніх
в твою фортецю степом потяглись.
Іде, біжить — усе, що є живого.
Жене корів, кульгає до узбіч.
О давнє місто, звикле до облоги,
яка тривожна буде в тебе ніч!
Ліна Костенко

 

Десь там за Ворсклою гаї,
А тут б’ють в серце солов’ї!
Ой, солов’ї ви, солов’ї,
Кохання ночі ви мої!
Куди не йду – у далині
Зоріє погляд твій мені,
Наш край полтавський, мрійна ніч,
Як ми зустрілись віч-на-віч...
Тепер я бачу лиш вві сні
Ті зорі щастя весняні,
І тиху Ворсклу, й синь гаїв,
І чую серцем солов’їв 

Віра ГАЛАТЧЕНКО (БАРАН)

Понад усе нам - Україна! (Презентація творчого доробку Олександра Печори)

Ранок затуманений стеле теплий сум.
Вишиванки мамині березню несу.
На сріблясті котики крапельки мрячать.
У серденько зморене лебеді ячать.
Спомини гаптовані… Крапля на щоці.
Впали на чоло мені срібні промінці.
Подивуйся, братику, на барвисту знадь.
Вишиванки мамині лагідно погладь.
Це пісня на слова Олександра Печори, талановитого поета і гумориста, який у своєму творчому доробку має багато окремих збірок поезії, його твори друкуються на сторінках літературних альманахів та періодичних видань.
Олександр Андрійович - член Лубенського літоб’єднання, член Полтавської спілки літераторів, член Національної спілки журналістів України та лауреат літературно-мистецьких премій.
23 травня у відділі краєзнавства Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського пройшла зустріч з Олександром Печорою в рамках другої книжкової виставки-ярмарку «ПОШУК». Олександр Андрійович презентував збірки "Стежина в світ", "На Посуллі соловейко", "Маятник історії", "Українська вишиванка" (щойно вийшла друком), альбом-календар "Ріднокрай" та історико-краєзнавчу газету "Ріднокрай", упорядником якої він є.
На зустріч завітали школярі Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 ім. І. П. Котляревського (вчитель - Вікторія Миколаївна Гайдамака).
Звучали вірші поета із збірки "Стежина в світ" - "Душа поета", "Рідна мова", "Хуторянка", "Балада про Кіндрата", а також записи пісень на вірші Олександра Печори - "Вишиванки мамині", "Ота стежина".

Скайп-зустріч до Всесвітнього дня поезії

23 березня у медіакімнаті ІЦ "Вікно в Америку" відбулася скайп-зустріч з Сумською обласною універсальною науковою бібліотекою з нагоди Всесвітнього дня поезії "Поезія - це завжди неповторність". Організатори - відділи краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського та Сумської ОУНБ.

«Поезія. Таке коротке і таке змістовне слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Часто спогади ніжним серпанком оповивають душу, та на серці тихий сум за втраченим. Вночі думається краще, коли навколо тиша. Часто згадується рідне село, де все було наймиліше. Думки бродять рідними місцями. Мої вірші є своєрідним поетичним щоденником. Усі свої болі, все, що почула, побачила, виливаю на папері. З поезією стає легше на душі». Це вислів поетеси Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою поетесою сучасності.  

У Полтавську обласну універсальну наукову бібілотеку імені І. П. Котляревського на скайп-зустріч завітали члени літературної студії «Перевесло». Ця студія створена в Полтавському міському багатопрофільному ліцеї №1 ім. І. П. Котляревського з вересня 2001 року. Очолює її творчо обдарована людина, поет і журналіст, учитель української мови та літератури, Герой України Тетяна Іванівна Балагура. 

Об’єднує студія юних поетів, прозаїків, есеїстів та журналістів, митців фотографії. У творчому доробку ліцеїстів — 29 поетичних та прозових збірок, перемоги в міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах («Рекітське сузір’я - 2009» - 12 перемог та гран-прі); призові місця в міських, обласних та всеукраїнських конкурсах-захистах наукових робіт по лінії МАН. Творчі роботи літстудійців друкуються в газетах «Зоря Полтавщини», «Полтавський вісник», «Сузір’я», журналах «Дніпро», «Дієслово», «Колізей»; збірнику «Сто молодих поетів України»; звучать на передачах обласного та Всеукраїнського радіо.

Своєю творчістю з сумчанами поділилися учениці Катерина Ясак, Олена Лелюх, Дем'яна Кандиба, Лілія Ілляшенко, Ольга Процай, Дана Тітенко, Євгенія Загребельна.

Сумські школярі – учасники літературно-мистецького конкурсу юних поетів, прозаїків «Диво калинове» імені Дмитра Білоуса: Охтема Ангеліна, Гончарова Ярослава, сестри Усенко Софія і Маргарита, Бугера Катерина, Гордєєва Поліна та Мацькович Софія. Наймолодша учасниця – учениця 5 класу Усенко Маргарита

Керівник Ромен Людмила – поетеса, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. О. Олеся, Всеукраїнської премії ім. А. Погрібного, літературного конкурсу ім. Марусі Бек.

Представляла юні таланти Закорко Вікторія Вікторівна – методист інформаційно-методичного центру управління освіти і науки Сумської міської ради, член редакційної колегії збірника «Диво, диво калинове!»  - збірника кращих творів сумських школярів.

 

Видання відділу краєзнавства до 60-річчя колеги Галини Вовченко

Відділ краєзнавства у 2017 році випустив два нових видання: перше - інформаційно-бібліографічний список "Від нових імені до нової України: Полтава на шляху декомунізації", друге - бібліографічний список літератури "Галина Василівна Вовченко".
Галина Василівна - наша колега - працює у відділі соціокультурної діяльності Бібліотеки, а ще вона пише вірші та любить фотографувати. 24 березня 2017 року у Галини Вовченко був ювілей. І саме до цієї дати ми вирішили пошанувати свою колегу новим виданням! Список стане у нагоді широкій читацькій аудиторії - від учнів, учителів української мови та літератури до науковців-філологів, а також для всіх, хто любить посмакувати поетичним словом.