вівторок, 20 листопада 2018 р.

Презентація книги А. А. Шутя "Маріїна долина" (до 160-річчя від дня народження М. Башкирцевої)

Ім’я Марії Башкирцевої, українки, що народилася під Диканькою, в селі Гавронці на Полтавщині знає весь світ. Її картини, скульптури та знаменитий щоденник досі зберігаються у Парижі, бо там вона провела свої останні дні. Нам відомо, що в Україні художниця перебувала в липні 1876 р., травні 1881 р. та останній раз у жовтні 1882 p., де малювала селян і городян.
Це перша в світі жінка – художник, чиї картини представлені в Луврі. І для того, аби залишити свій слід в історії мистецтва, їй знадобилося всього 26 років життя.

Доля обдаровує неймовірно щедро, - їй пророкують славу незрівнянної співачки, - але у 18 років вставновлено страшний діагноз – туберкульоз. Згодом дівчина втрачає слух... Ще в десятилітньому віці дівчинка брала уроки малювання, перебуваючи в Женеві, однак тоді це заняття її зовсім не зацікавило. Але в сімнадцять років Марія Башкирцева зовсім несподівано для себе вирішує навчатися серйозно малювати, і це бажання заполонило майже все: «Я волію від усього відмовитись заради живопису. Треба неодмінно пам’ятати це, і в цьому буде все життя».
Після того, як не стало Марії, понад сто її картин було перевезено на Полтавщину. На жаль, мало що збереглося з творів Марії Башкирцевої на нашій землі, оскільки більшість з них було втрачено в роки Другої світової війни.

Але постать талановитої дівчинки цікавила і цікавить багатьох дослідників, як України, так і зарубіжжя. Так, в Україні найвідомішим дослідником життя М. Башкирцевої є М. Слабошпицький, О. Балабко та О. Тагліна. На Полтавщині постать художниці досліджували краєзнавці Дмитро Санжаревський, Петро Ротач, Валентин Сакун, мистецтвознавець Кім Скалацький, журналісти Василь та Ванда Лис. Під керівництвом краєзнавця Панаса Яковича Михайлика було здійснено видання декількох збірок історико-документальних нарисів, в яких висвітлено життя і вшанування творчості М. Башкирцевої.

Поет, письменник та дослідник культурної спадщини Чутівського краю, член Чутівської спілки письменників, Полтавської спілки літераторів, лауреат премії імені Самійла Величка Андрій Андрійович Шуть теж досліджує життєвий та творчий шлях художниці.
Працює Андрій Андрійович науковим співробітником Чутівського районного краєзнавчого музею. Він є автором поетичної збірки «Маріїна зоря», часопису «Легенда Маріїної долини» (про історію і сьогодення обласного культурно-мистецького свята «Маріїна долина»).
Отже, презентована сьогодні збірка «Маріїна долина» - не перша книга Андрія Шутя про Марію Башкирецеву. Так, у 2016 році вийшла збірка «Зірки в тумані», в якій надрукована повість про дитинство Марії Башкирцевої «Черняківські обрії». А у 2018 році – новий творчий доробок автора, написаний ним на основі публікацій, документів, експонатів Чутівського районного краєзнавчого музею, а також спогадів земляків.
До збірки «Маріїна долина» долучилися і бібліотекарі відділу краєзнавства, які підготували краєзнавчу бібліографічну розвідку з фондів наукової книгозбірні «Залишитися на землі щоб то не було...».


Своїми враженнями про книгу поділилися Галина Степанівна Бафталовська, директор Чутівського краєзнавчого музею та Раїса Іванівна Артеменко, член Чутівської спілки письменників, Полтавської спілки літераторів.
На заході були присутні учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського.  







вівторок, 13 листопада 2018 р.

До 85-х роковин Голодомору на Полтавщині


Схиліться! Свічку запаліть.
Хто у молитві, хто у серці чуйте,
Як кам’яніє краю біль століть.
Навіки до тридцятих ми прикуті…

Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, яка проводилася у рамках досудового слідства на замовлення СБУ, загальна кількість людських втрат України від Голодомору 1932-1933 років складає 10 мільйонів 63 тисячі осіб (Полтавщина втратила близько одного мільйона людей). Кожної або майже кожної української родини торкнулася доля голодоморного пекла... і про це треба говорити, і треба пам’ятати... Моя бабуся Лідія Корніївна Кармазіна (Гранько) пережила голодні роки, але згадувала, як померли у 1933 році її батьки – Корній Степанович і Марина Василівна. Мій дідусь Василь Пилипович Кармазін втратив менших братів, а батьки і старші діти вижили, бо мати Олена Ігнатівна варила «суп» з листя, а батько Пилип Васильович тихцем приносив бахчеві культури з поля, яке сторожував...

Минуло довгих 70 літ, поки Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу. Верховна Рада України, прийнявши 28 листопада 2006 року Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», визнала Голодомор цілеспрямованим актом масового знищення людей. Голодомор визнали геноцидом українців 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан. У резолюції Європарламенту від 2008 р. Голодомор названо «жахливим злочином проти народу України та людяності».

четвер, 8 листопада 2018 р.

Світлій пам'яті Івана Микитовича Наливайка

Відділ краєзнавства підготував книжково-ілюстративну виставку «Перегортаючи сторінки життя», присвячену світлій пам’яті журналіста, публіциста, краєзнавця, поета, редактора газети «Зоря Полтавщини» (1965-1971 років) Івана Микитовича Наливайка.

Він народився на Слобожанщині, але усе свідоме життя, більше піввіку, прожив на Полтавщині. Наш край став йому рідним і любов до нього він проніс через роки. Народився і ріс у важкі часи, як він сам писав «тож належу до покоління, якому довелося пережити все, що тільки могла дати людині доля». Весь свій досвід, усе пережите, знайдене він вклав у декілька книг, які, безумовно заслуговують на увагу та повагу. Разом із основною діяльністю, Іван Наливайко писав книги про минулі часи Полтавщини, діячів культури та мистецтва. З-під його пера вийшли сотні краєзнавчих розвідок та біографічних замальовок. Природна допитливість, помножена на неабияку працездатність допомогли по крупинці зібрати цікаві факти про полтавський край. А скільки матеріалів на історичну тематику опубліковано ним у періодичній пресі «Зоря Полтавщини», «Вечірня Полтава», «Полтавський вісник» та інших видання! Лише електронний каталог відділу краєзнавства, який ведеться з 1994 року, містить більше 400 записів.





На виставці можна переглянути матеріали, присвячені Івану Микитовичу. Його постать висвітлена у довідниках «Літератори Полтавщини» (1993 та 2008 р.в.). Також його біографія вміщена у книзі Петра Петровича  Ротача «Полтавська Шевченкіана». Як згадував Іван Микитович в одному з своїх інтерв’ю, він був «приємно вражений» кількістю посилань в статті на публікації, присвячені відвідуванню Т. Г. Шевченком полтавського краю, адже це була одна з його улюблених краєзнавчих тем. У книзі «Зоря Полтавщини» - газета рідного краю» (Полтава, 2008) вміщені спогади Івана Наливайка про свої редакторські будні, а також співробітників газети про нього.
На виставці представлені як книги, так і статті з газет. Наприклад, в газеті «Вечірня Полтава» за 13 листопада 2013 року вміщено інтерв’ю з Іваном Микитовичем, де він ділиться спогадами про життя,  особливо про період роботи в газеті «Зоря Полтавщини».
Іван Микитович був автором статей до енциклопедичного довідника «Полтавщина» (К, 1992) та збірки «Працею звеличені» (К, 1967).
На виставці представлене видання Івана Микитовича Наливайка «Через літа, через віки: історичні фрагменти про Полтаву і полтавців», видане  1997 року у Полтаві. Друге виправлене і доповнене видання «З глибин віків відлунюють малинові дзвони» вийшла 2001 р. у Полтаві, а пізніше його творчий доробок перетворився на солідну добірку історико-публіцистичних нарисів «Через літа, через віки» (Полтава, 2008 ). Це захоплюючий екскурс в історію Полтави та Полтавщини. До того ж поданий так, ніби минуле і сучасність існують поряд, і ми можемо їх осягнути.  Книга дає можливість оглянутися довкола, по-новому подивитися на звичні речі, які нас оточують і побачити багато цікавого. Краєзнавчі розвідки, розповіді про Божі храми, які прикрашали наш рідний край, біографічні нариси про призабутих творців національної культури, висвітлюються невідомі сторінки життя Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Леоніда Глібова та багатьох інших…
Художньо-публіцистична книга «Перегортаючи сторінки життя» (Полтава, Дивосвіт, 2010) - спогади про людей, які залишили в житті автора помітний слід, стали частиною його життя. Це письменники Петро Панч, Олександр Ковінька, Леонід Бразов, Дмитро Луценко, Федір Гарін, Петро Лубенський, редактори та журналісти газет та інші видатні постаті краю. У кожному нарисі можна дізнатися про невідомий штрих з біографії діяча. Книга розділена на дві частини. Перша складається зі спогадів про сучасників, а друга - газетярські будні Івана Микитовича. З відстані літ автор відтворює минуле, свої трудові будні, не оминаючи абсурдних цензорських обмежень, з якими йому доводилося працювати. Прочитавши цю книгу, кожен може відкрити для себе щось нове про конкретну людину, або якийсь нюанс в історії країни, або просто згадає тих, кого немає вже з нами...
Книга «Невгамовний біль навіки» (Полтава: Дивосвіт, 2006)  включає 22 нариси про репресованих і реабілітованих наших земляків. Вони створені на унікальних відомостях, що їх Іван Микитович збирав в архівах КДБ, записував з уст рідних постраждалих людей від репресій другої половини  30-х років 20 століття, коли «ворогом народу» в одну мить міг стати кожен. У результаті – сотні загублених життів, мільйони скалічених доль. Географія нарисів охоплює майже всю Полтавську область. Були опубліковані у різний час в обласних, міських та районних газетах, а також у книзі «Реабілітовані історією» (К, 1992) та «Реабілітовані історією» (К, 2007), зараз зібрані у один збірник, який розрахований на широке коло читачів, адресований, як старшому поколінню так і молодшому. Щоб подібне більше не повторилося, потрібно пам’ятати про своє минуле. Автор не осучаснював свої нариси, залишивши їх в первісному вигляді, як і при перших публікаціях, адже це є погляд у не таке вже й далеке минуле.
До книги «Славні діла козацького роду» (Полтава, 2013 р.) увійшли нариси, що друкувалися на шпальтах обласної преси в різні роки, коли автор працював власкором газети «Зоря Полтавщини», редактором районних газет. На сторінках видання висвітлюються події, що відбувалися на Полтавщині в добу козацтва. Розповідається про видатних козацьких ватажків, які боролися і помирали за волю українського народу. На сторінках цієї книги оживають десятки імен – Іван Сірко, Мартин Пушкар, Михайло Вишневецький, Петро Апостол, Леонтій Свічка та багато інших. Також включено нариси про церкви та монастирі, знищені за часів радянської влади, та про життя Полтавського полку. Багато нарисів присвячені історії сотенних міст, козацьких хуторів і сіл, іноді вони охоплюють величезні часові відрізки: від заснування поселення до нашого часу.  В книзі присутні блискучі перемоги, а також зради і поразки, розбрат між козацькою старшиною, який зводить нанівець всі досягнення, але наскрізною темою книги є героїзм і воїнська доблесть українських лицарів, які боронили рідну землю від чисельних загарбників, а загальний настрій розвідок життєстверджуючий.
Виставка діятиме у відділі краєзнавства до 30 листопада 2018 року.

пʼятниця, 2 листопада 2018 р.

Краєзнавчі читання, присвячені світлій пам'яті Віри Никанорівни Жук

Пошанувати пам'ять непересічної постаті історика, енциклопедиста, архівіста, вченої-болгариста, педагога Віри Никанорівни Жук зібралися у Полтавській науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського науковці, краєзнавці, педагоги, учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 ім. І. П. Котляревського та студенти Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.
Краєзнавчі читання, присвячені 10-й річниці від дня смерті Віри Жук, ініціювала її учениця Ірина Миколаївна Петренко, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та суспільних наук ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

Теплими спогадами про цю надзвичайно скромну, просту і приємну у спілкуванні людину ділилися Віктор Якович Ревегук, який працював з Вірою Никанорівною у педагогічному інституті; Сергій Валерійович Козлов – сусід вченої. Про своє знайомство і співпрацю з істориком розповідали доценти Полтавської державної аграрної академії – Леонід Олегович Колесніков та Віктор Миколайович Самородов. Наталя Мирославівна Ковінська з садиби зеленого туризму «Шляхами хана Кубрата» зазначила, що саме ця дослідниця навчила її любити та вивчати історію рідного краю.

Серед гостей заходу був співавтор Віри Жук – Григорій Сердюк. Разом з Григорієм Дмитровичем була написана книга про Козельщинський монастир Різдва Пресвятої Богородиці.  В раках краєзнавчих читань відбулася презентація нової книги Григорія Сердюка «Величний подвиг Козельщинського краю», присвячена землякам – учасникам Другої світової війни. Приємно, що на цю подію завітала Неоніла Василівна - донька фронтовика Василя Даниловича Панасенка, про якого написав у своїй праці Григорій Сердюк.
Відгуки про книгу висловили Сергій Федорович Сушко, завдячуючи спонсорській допомозі якого книга побачила світ, а також Костянтин Іванович Тараненко, голова Козельщинської районної організації НСЖУ; Василь Гаврилович Онищенко, краєзнавець, член НСЖУ та Іван Семенович Дашівець, педагог, краєзнавець.