неділя, 30 січня 2022 р.

Нащадок козацького роду з Полтавщини


Симон Наріжний народився у селі Сокілці Кобеляцького повіту 30 січня 1898 року. Навчався у комерційній школі в Кобеляках та Українському університеті в Полтаві. З 1919 р. працював у редакції полтавської газети «Рідне слово». Наприкінці 1922 р. родина Наріжних виїхала з України до Чехословаччини. Симон навчався на філософському факультеті Карлового університету (Прага), в Українському Вільному університеті (Мюнхен). Очолював Музей визвольної боротьби України у Празі. У лютому 1945 р. врятував фонди музею від американського бомбардування, а в червні того ж року – від заборони Смершу. Однак у 1948 році музей було закрито. Симон Наріжний виїхав до Австралії. Помер 23 липня 1983 р. Похований на сіднейському цвинтарі "Руквуд", на українській православній дільниці.




Центральне місце у його науковій спадщині посідає фундаментальна книга «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами», перша 600-сторінкова частина якої з 830 документальними фотографіями видана у 1942 р у Празі. Книга зберігається у фонді Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського. До Полтави книга потрапила у 1998 році від академіка НАН України, професора Пряшівського університету (Словаччина), мистецтвознавця, українознавця Миколи Івановича Мушинки. Саме у 1998 році у Полтаві проходила науково-практична конференція «Симон Наріжний і празька еміграція 20-30 рр. ХХ ст», присвячена видатним постатям української еміграції. Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського теж була в числі організаторів конференції. На базі бібліотеки було проведено секційне засідання «Духовні витоки Полтавщини: славетні земляки в контексті світової культури» під головуванням професора В. Скнара. Бібліотекарі підготували відкриті перегляди літератури "Полтавці на еміграції", "Періодичні видання української еміграції", "Літературно-мистецька Полтавщина". Робота цієї секції засвідчила, що тема "Духовні витоки Полтавщини" може слугувати основою для проведення окремої міжнародної наукової конференції.
За словами М. І. Мушинки, «це перша конференція, на якій, скажемо прямо, було реабілітовано Симона Наріжного, показано його таким, яким він був».



вівторок, 18 січня 2022 р.

Совість Бреусівки: до 70-річчя від дня народження Г. Д. Сердюка

 До 70-річного ювілею Григорія Дмитровича Сердюка - історика-краєзнавця, педагога, члена Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України – відділ краєзнавства підготував книжкову виставку «Совість Бреусівки».


 

Народився ювіляр 21 січня 1952 року у селі Бреусівка на Козельщині і все своє життя він присвятив детальному та глибокому дослідженню малої батьківщини. Григорій Дмитрович – поважний автор статей і досліджень з історії рідного краю. У 1988–1899 рр. підготував історичні матеріали про пам’ятники на території Бреусівської сільської ради.
У 1989 - 1992 рр. спільно з кандидатом історичних наук, заслуженим працівником культури України Вірою Никанорівною Жук провів пошукову роботу і підготував близько 50 фундаментальних статей по Козельщинському району до енциклопедичного довідника "Полтавщина"; а у 2000 році написав статтю про Козельщинський район до ЕСУ. Оформив тематичні папки з цінними матеріалами про видатних та відомих людей Козельщинського району, Полтавської області і України.
Багато років провідний краєзнавець займається дослідженням історії собору Різдва Пресвятої Богородиці та однойменного монастиря, результатом роботи є декілька перевидань книги "Перлина Козельщини", у якій Григорій Сердюк є співавтором.
Також Григорій Дмитрович написав близько десяти статей про історію церков і релігійне життя на території району, став співавтором 12-го тому енциклопедії Полтавщини "Полтавіка" - "Церква і релігія".
У 2018 р. побачила світ книга "Величний подвиг Козельщинського краю", присвячена участі земляків у Другій світовій війні. У 2020 р. вийшла ще одна праця — "З минулого —у вічність", у якій описана історія Козельщинського краю від найдавніших часів до сьогодення, містяться маловідомі фото, історії та документи. Матеріали для цієї книги автор збирав понад 40 років!
Всі названі видання представлені на книжковій виставці у відділі краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського.
Окрім краєзнавчої роботи, ювіляр є автором сотень оповідань, новел, нарисів, етюдів, образків, замальовок. У його творчому доробку міститься поетична збірка «Все починається з любові».
Г. Д. Сердюк - лауреат літературно-мистецької премії ім. В. Малика (2009) та Полтавської обласної премії імені Антона Семеновича Макаренка. Голова Козельщинського районного товариства краєзнавців. Член редакційної колегії районної газети «Козельщинські вісті». У 2008 році був визнаний "Людиною року села Бреусівка". Був занесений до Всеукраїнської книги величі та пошани 1991-2011.
У житті Григорій Дмитрович Сердюк дуже щира і привітна людина, залюблена у рідну землю. Він щедро ділиться своїми здобутками, передає пам’ять для наступних поколінь.
Дорогий Григорію Дмитровичу, ми щиро вітаємо Вас з ювілеєм. Бажаємо здоров’я, миру, радості і Божого благословення на Ваші пошуки. Збирайте, пишіть, друкуйте, презентуйте, примножуйте добро на землі! Многая і благая літа!!!








А що третє свято - свята Водохреща... (Свято Богоявлення на Полтавщині)



19 січня - Водохреща або Богоявлення – одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу. 

понеділок, 17 січня 2022 р.

Кобзарі із Кобеляк: Григорій та Іван Китасті

У відділі краєзнавства діє книжова виставка «Кобзарі із Кобеляк: Григорій та Іван Китасті», присвячена ювілейним датам від дня народження братів Китастих.

Григорій Трохимович Китастий народився у Кобеляках на Полтавщині. Композитор, бандурист, хоровий диригент, педагог. Він був першим і довгорічним керівником Капели бандуристів ім. Т. Шевченка. Восени 1941 р. створив Капелу, яка виступала в Києві, на Поділлі та Волині. У серпні 1942 колектив примусово був вивезений до Німеччини. У 1943-1944 роках Капела 9 місяців перебувала на гастролях в Галичині. Зокрема, 8-9 березня 1943 року Капела бандуристів знаходилась в Дрогобичі та дала в місті два концерти. З 1949 р. Капела виїхала до США в Детройт, гастролювала по містах США, Канади, Австралії, Європи. З 1964 р. Григорій Китастий жив у Чикаго. Виховав багато музикантів, які створили десятки молодіжних ансамблів бандуристів у США, Канаді, Англії, Австралії. Г. Т. Китастий - лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1992; посмертно). У 2008 р. Г. Т. Китастому присвоєно звання Героя України.

Іван Трохимович Китастий (1902–1975) теж народився у Кобеляках. Бандурист, диригент. Від 1935 р. – член Державної зразкової капели бандуристів; від 1941 р.  – член Капели бандуристів ім. Т. Шевченка. З 1949 р. мешкав у США.

Виставку організовано спільно з Полтавським обласним центром національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства учнівської молоді (Євгеній Копилець, заступник директора). На ній представлені матеріали з фондів Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського. Наприклад, «Збірник на пошану Григорія Китастого» (Нью-Йорк). Книга вийшла у 1980 році коштом Фундації ім. Івана Багряного й містить розвідки, статті, рецензії, спогади, а також вірші, присвячені ювілярові, та деякі його твори. Книга вийшла на честь 70-річчя диригента. А також результати пошуково-дослідницьких робіт вихованців ПОЦНПВТКУМ, розміщені у збірниках матеріалів краєзнавчих конференцій учнівської молоді – «Державотворчі процеси в Україні: через віки у ХХ століття» (Черкаси, 2019).

Цінними є періодичні діаспорні видання з Канадсько-українського бібліотечного центру – «Нові дні» та «Молода Україна», у яких відтворювалися, зокрема, матеріали про мистецьку спадщину бандуристів.

Збірник «Вставай, народе!» (К., 1996) — це перша в Україні публікація творів Григорія Китастого, написаних у різні роки. 

На виставці представлена стаття «Співак-бандурист з Кобеляк» тодішнього директора Кобеляцького музею Олексія Кулика, який свого часу провів велику роботу по відродженню пам’яті Китастого на малій батьківщині. У публікаціях кобеляцької районної газети «Колос» йдеться про вшанування пам’яті земляка у рідному місті, зокрема, про відкриття меморіальної дошки. На сьогодні у Кобеляцькому музеї літератури та мистецтва  імені Олексія Кулика Кобеляцької міської ради представлено постійнодіючу експозицію, матеріали до якої свого часу особисто передала дружина Григорія Китастого – Галина Дмитрівна (фото, платівки, афіші), а також до ювілею композитора оформлена тимчасова виставка з фондів музею.

 


 







 

середа, 12 січня 2022 р.

Полтавщина. Особистості. Події

Відділ краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського підготував постійно діючу книжково-ілюстративну виставку «Полтавщина. Особистості. Події», яка протягом 2022 року висвітлюватиме інформацію про Полтавщину та визначні події в житті краю. На виставці представлені книги, а також газетні публікації, які допоможуть ознайомитися з різноманітними краєзнавчими дослідженнями минувшини та сьогодення полтавського краю, а також будуть цікавими і корисними для широкого кола користувачів.


Полтавський край – один із наймальовничіших регіонів держави. Його неповторна самобутність і краса, його багата історична спадщина дає повне право називатися духовним серцем України. Не існує жодної галузі науки, культури і мистецтва, яка б не була збагачена мудрістю і талантом наших земляків. Полтавці зберігають давні традиції національного гончарства, народних промислів, малярства. Витоки української літературної мови, класичної літератури, образотворчого мистецтва беруть початок на благословенній полтавській землі. Полтавщина пишається своїми талантами. На честь видатних людей Полтавщини вставновлено пам’ятники, їх імена занесені до книг пошани, вчені та дослідники вивчають біографії наших співвітчизників. Полтавська прадавня земля вигойдала у своїй материнській колисці сотні славетних синів та дочок, котрі впродовж віків наповнювали скарбницю національної і світової культури. Серед них: легендарна піснярка М. Чурай, письменники І. П. Котляревський, М. В. Гоголь, Г. С. Сковорода, О. Т. Гончар, Б. Олійник, П. Загребельний, композитори М. В. Лисенко, П. Майборода, Г. Майборода, О. Білаш, винахідник Ю. В. Кондратюк, конструктор М. Л. Духов, майстри декоративно-прикладного мистецтва Н. Бабенко, Є. Пілюгін, О. Селюченко, співаки Р. Кириченко, Д. Петриненко, А. Кикоть , актори В. Холодна, О. Ватуля, К. Лучко, Ю. Тимошенко (Тарапунька), Т. Кислякова, Р. Майборода та багато-багато інших. З полтавською землею пов’язані життя і творчість Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, О. С. Пушкіна, О. Кобилянської, А. П. Чехова, А. Макаренка, В. Вернадського, Г. Г. Ващенка, М. Вавилова, В. Сухомлинського, В. Докучаєва та ін. Славна Полтавщина вплітає у величний вінок України нові і нові імена!

Виставку готувала провідний бібліограф відідлу краєзнавства Ксенія Перепьолкіна










понеділок, 10 січня 2022 р.

Святки на Полтавщині


За тиждень після Різдва, напередодні Нового Року за старим стилем, українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем — це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки, який припадає на вечір 13 січня.


Щедра вечеря проходила так само урочисто як і на Святий вечір, але страви не обмежувалися ні в кількості, ні в асортименті.
Головним обрядом цього вечора було щедрування – давній народний звичай новорічних обходів будинків односельців, під час яких групи щедрівників славили своїми піснями господарів, бажали їм здоров’я і заможності. Щедрували переважно під вікнами, зрідка, якщо запрошували, у хаті.
Нижче пропонуємо ряд щедрівок з різних куточків Полтавщини:
Щедрик-ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
А як мало, дайте сало,
А як донесу, дайте ковбасу.
(с. Вороньки Чорнухинського р-ну)
 

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Що ти, тітко, напекла?
Неси швидше до вікна,
Щоб ти рук не попекла.
(с. Покровська Багачка Хорольського р-ну)

Чи дома-дома пан господар?
Он він сидить за край стола,
А на ньому шуба люба,
А в тій шубі два,
Сьому-тому по,
А нам, діткам, по пирогу.
(с. Мусіївка Хорольського р-ну)
Ой учора ізвечора.
Пасла Меланка два качура.
Вона пасла, заблудила,
І Василька за руку вродила.
Ой Васильку, мій татку,
Пусти мене в хатку.
Вона хрест золотий держала,
Золоту кадильницю.
Кадітеся, добрі люди,
Добре жити вам буде (с. Рашівка Гадяцького р-ну).

Сів Ісус Христос та й вечеряти.
Вечеряє щуку та рибу.
Сідай, Мати, до нас вечеряти.
Ніколи, Сину, сідать вечеряти –
Повипускати праведних душів.
Однієї та й не випущу.
Отця-неньку та налаяла,
Вона не лаяла, тільки подумала,
Та й прогрішила.
(с. Якимове Великобагачанського р-ну).
 

Матеріал взято із статті старшого наукового співробітника науково-дослідного експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського Наталії Сахно.
Сахно Н. Січневі свята Полтавського регіону (кін. XIX - 1-а третина XX ст.) // Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток : збірник наукових статей / Управління культури Полтавської облдержадміністрації, Полтавський краєзнавчий музей ім. В. Кричевського. - Полтава : Дивосвіт, 2014. - Вип. 9. - С. 512-540.


Багато щедрівок свого часу зібрав фольклорист та етнограф Павло Гнідич. У фонді нашої наукової книгозбірні є його видання, у якому, власне, зібрано обрядові пісні: Гнедич П. А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд. - Полтава : Типография Г. И. Маркевича. - Вып. 1 : Песни обрядовые. - 1915. - 150 с.




З деякими щедрівками, які були розповсюджені у с. Бацмани Роменського пов. (історична Полтавщина) пропонуємо ознайомитися (орфографія збережена):
Та як сів Хрестос та вечеряте,
-    Щедрий вечір.
-    Вам добрий вечір –
Та прийшла к Йому Божая Мате:
 «Та сідай є, Мати є, знами вечеряйте».
- «Ой спасибі, Сину, за твою вечерю;
Ой дай мені, Сину, райськії ключчі,
Тай одимкнуте рай і пекло,
Тай повипускате всі праведні душі;
Тіко однієї та не випускате:
Вона поругала отця і неньку,
І братіка, і сестрицю,
Вона не ругала, тіке подумала».

Чи дома, дома пан господар?
А я знаю, що він дома,
Седить же він в кіньці стола.
А на йому шуба-люба,
А на шубі поясочоок,
А на поясочку калиточка,
А в калиточці сім шелюжечків:
Сьому тому по шелюжечку,
А нам брацця, по пиріжечку.
Виносьте дохід,
Паляницю і хліб;
Паляниця не така,
Давайте п’ятака.

В лісі, в лісі,
Салдат на стрісі,
Стріху дереть,
Й сало береть,
Здрастуй, хозяїну,
Винось дохід!


Бігла теличка
З березничка,
Та в дядьків двір:
«Дай, дядько, ковбасу,
Піду і бика напасу.
Як не дасиш ковбаси,
Іди сам паси».


У пана, пана собака п’яна,
Лежить на санях, у драних штанях,
Простіг лапки: дай, пане, папки.

Батько сварився, щоб не барився,
А мате казала: щоб дали сала;
Коротка свитка, змерзла литка.