За тиждень після Різдва, напередодні Нового Року за старим стилем, українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем — це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки, який припадає на вечір 13 січня.
Щедра вечеря проходила так само урочисто як і на Святий вечір, але страви не обмежувалися ні в кількості, ні в асортименті.
Головним обрядом цього вечора було щедрування – давній народний звичай новорічних обходів будинків односельців, під час яких групи щедрівників славили своїми піснями господарів, бажали їм здоров’я і заможності. Щедрували переважно під вікнами, зрідка, якщо запрошували, у хаті.
Нижче пропонуємо ряд щедрівок з різних куточків Полтавщини:
Щедрик-ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
А як мало, дайте сало,
А як донесу, дайте ковбасу.
(с. Вороньки Чорнухинського р-ну)
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Що ти, тітко, напекла?
Неси швидше до вікна,
Щоб ти рук не попекла.
(с. Покровська Багачка Хорольського р-ну)
Чи дома-дома пан господар?
Он він сидить за край стола,
А на ньому шуба люба,
А в тій шубі два,
Сьому-тому по,
А нам, діткам, по пирогу.
(с. Мусіївка Хорольського р-ну)
Ой учора ізвечора.
Пасла Меланка два качура.
Вона пасла, заблудила,
І Василька за руку вродила.
Ой Васильку, мій татку,
Пусти мене в хатку.
Вона хрест золотий держала,
Золоту кадильницю.
Кадітеся, добрі люди,
Добре жити вам буде (с. Рашівка Гадяцького р-ну).
Сів Ісус Христос та й вечеряти.
Вечеряє щуку та рибу.
Сідай, Мати, до нас вечеряти.
Ніколи, Сину, сідать вечеряти –
Повипускати праведних душів.
Однієї та й не випущу.
Отця-неньку та налаяла,
Вона не лаяла, тільки подумала,
Та й прогрішила.
(с. Якимове Великобагачанського р-ну).
Матеріал взято із статті старшого наукового співробітника науково-дослідного експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського Наталії Сахно.
Сахно Н. Січневі свята Полтавського регіону (кін. XIX - 1-а третина XX ст.) // Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток : збірник наукових статей / Управління культури Полтавської облдержадміністрації, Полтавський краєзнавчий музей ім. В. Кричевського. - Полтава : Дивосвіт, 2014. - Вип. 9. - С. 512-540.
Багато щедрівок свого часу зібрав фольклорист та етнограф Павло Гнідич. У фонді нашої наукової книгозбірні є його видання, у якому, власне, зібрано обрядові пісні: Гнедич П. А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд. - Полтава : Типография Г. И. Маркевича. - Вып. 1 : Песни обрядовые. - 1915. - 150 с.
З деякими щедрівками, які були розповсюджені у с. Бацмани Роменського пов. (історична Полтавщина) пропонуємо ознайомитися (орфографія збережена):
Та як сів Хрестос та вечеряте,
- Щедрий вечір.
- Вам добрий вечір –
Та прийшла к Йому Божая Мате:
«Та сідай є, Мати є, знами вечеряйте».
- «Ой спасибі, Сину, за твою вечерю;
Ой дай мені, Сину, райськії ключчі,
Тай одимкнуте рай і пекло,
Тай повипускате всі праведні душі;
Тіко однієї та не випускате:
Вона поругала отця і неньку,
І братіка, і сестрицю,
Вона не ругала, тіке подумала».
Чи дома, дома пан господар?
А я знаю, що він дома,
Седить же він в кіньці стола.
А на йому шуба-люба,
А на шубі поясочоок,
А на поясочку калиточка,
А в калиточці сім шелюжечків:
Сьому тому по шелюжечку,
А нам брацця, по пиріжечку.
Виносьте дохід,
Паляницю і хліб;
Паляниця не така,
Давайте п’ятака.
В лісі, в лісі,
Салдат на стрісі,
Стріху дереть,
Й сало береть,
Здрастуй, хозяїну,
Винось дохід!
Бігла теличка
З березничка,
Та в дядьків двір:
«Дай, дядько, ковбасу,
Піду і бика напасу.
Як не дасиш ковбаси,
Іди сам паси».
У пана, пана собака п’яна,
Лежить на санях, у драних штанях,
Простіг лапки: дай, пане, папки.
Батько сварився, щоб не барився,
А мате казала: щоб дали сала;
Коротка свитка, змерзла литка.
