Сампсоніївський храм

Радуйся, яко Тя превозносит Полтавская земля;

Радуйся, Сампсоне, Отче наш милостивый и врачу предивный!

Серед пам’ятників, присвячених Полтавській битві, особливе місце посідає церква преподобного Сампсонія Странноприїмця, адже саме в день його пам’яті відбулася відома битва.

Художньо-декоративне оздоблення інтер’єра церкви, виконане за ескізами відомого майстра пензля та іконописця В. М. Васнецова, вирізняється високою майстерністю і багато в чому є унікальним. Історія створення Сампсоніївської церкви та етапів її реконструкції, неперевершеність художнього оздоблення храмових інтер’єрів, той факт, що храм є невід’ємною складовою частиною загального комплексу об’єктів, пов’язаних з історією Полтавської битви, підносять його на рівень пам’яток національного значення.
Сампсоніївську церкву обминула трагічна доля більшості інших бо вона не була зруйнована повністю. Та все ж таки певні втрати церква понесла, бо декілька разів її закривали, реквізуючи культове майно та культурні цінності. (Детальніше: goo.gl/Tj8SzF)

Будівництво храму на честь преподобного Сампсонія розпочалося у 1852 році. Фундатором церкви став Іосиф Степанович Судієнко, який знав про бажання Петра І спорудити на полі Полтавської битви монастир з приділом на честь преподобного Сампсонія Странноприїмця. Тому благодійник пожертвував 100 тис руб. асигнаціями на спорудження храму. У 1810 році він особисто вніс 50 тис руб. у Стародубське казначейство, а решту – 50 тис. після його смерті внесені другом графом Завадським.
Будівля мурована, прямокутна в плані, чотиристовпна, увінчувалася центральною банею та чотирма декоративними главками по кутках. У 1895 році здійснено реконструкцію за проектом архітектора М. М. Никонова. В плані церква отримала вигляд рівнокінцевого хреста (довжина і ширина — 20,2 м, висота до зеніту бані — 14,2 м).
У 1929 році Сампсоніївську церкву закрили, а через рік зруйнували її дзвіницю. У роки Другої світової війни Сампсоніївська церква вціліла - жоден снаряд у неї не влучив. У 1942 р. церква знову почала діяти, тут здійснювались богослужіння. Після визволення Полтави Сампсоніївська церква розгорнула благодійну роботу інвалідам, вдовам і дітям фронтовиків.
У 1949 році церкву остаточно закрили і передали музею Полтавської битви. Після проголошення незалежності України в 1991 році Сампсоніївську цервку повернули православній громаді і в ній відновилися богослужіння.
Відділ краєзнавства підготував віртуальну виставку «Церква у вигляді хреста», яка містить інформацію стосовно історії спорудження храму, його благодійників та ілюстративний матеріал.

До ювілею Людмили Кирилівни Шендрик

26 квітня святкує свій ювілей  Людмила Шендрик – заступник директора Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Як дослідника історії козацької доби на Полтавщині, історії Північної війни та Полтавської битви Людмилу Кирилівну знають історики і музейники не тільки в Україні а й за її межами.

Україна на монетах держави Тувалу

Тувалу (тувалу Tuvalu, англ. Tuvalu; до 1975 року — Острови Елліс) — тихоокеанська держава в Полінезії. Острови Тувалу були відкриті іспанським мореплавцем Альваро Менданья де Нейра у 1568 році. У 1892 році архіпелаг став британським протекторатом Острови Елліс, а в 1916 році — частиною британської колонії Острови Гілберта і Елліс. На референдумі 1974 року полінезійське населення Островів Елліс проголосувало за відділення від мікронезійських Островів Гілберта (згодом Кірібаті), і вже в наступному році архіпелаг став окремою британською колонією Тувалу. Незалежність острова отримали в 1978 році, а главою новоутвореної держави і надалі залишилася королева Великобританії. Тувалу — член ООН, Південнотихоокеанської комісії і Форуму тихоокеанських островів.
Економічний стан острівної держави перебуває в повній залежності від іноземної допомоги. Певні надходження до державної скарбниці Тувалу має від продажу поштових марок та виготовлення і збуту колекційних монет.
А яке ж відношення має Тувалу до Полтави? – запитаєте ви. Розповідаю, у 2009 році (ювілейному для Полтавщини) колекційна підбірка монет Тувалу поповнилася двома монетами: «М. В. Гоголь» та «300-річчя Полтавської битви». Викарбувані вони на монетному дворі австралійського міста Перт. За більше ніж 100-річний період свого існування монетний двір Перту збагатив технологію випуску монет оригінальними проектами. Саме фахівці цього монетного двору виступили авторами ідей створення монети з динамічним зображенням тощо.
Повернемося до так званих полтавських монет. На аверсі – профільний портрет її величності королеви Великобританії Єлизавети ІІ. На цій же стороні вказано дату випуску – «2009» та номінал «1 долар Тувалу» (дорівнює 100 центам). Монети виготовлені із срібла 99,0 проби.
Тираж випуску монети, присвяченої Миколі Гоголю, - 6 тис. екземплярів. На зворотньому боці цієї монети вміщено портрет Гоголя з написом англійською мовою «Микола Гоголь» та дати «1809-2009». Праворуч від портрета дзеркальний рельєф філігранної роботи з гоголівським персонажами, серед яких – Пацюк з вареником у роті з «Вечорів на хуторі біля Диканьки»; герой «Ревізора» Хлєстаков, а над ними Тарас Бульба.

Тираж монети, присвяченої трьохсотій річниці Полтавської битви – 10 тис. екземплярів. На зворотному боці монети розміщене рельєфне зображення пам’ятника Петру І у Петербурзі. Навколо пам’ятника, півколом розміщено напис англійською мовою «Полтавська битва» і дати «1709-2009».

Обидві монети мають стандартну вагу – по 31, 135 грам. Діаметр кожної – 4,6 см. Кожна монета упакована в прозору акрилову капсулу, вкладену до спеціального футляра. І, що найцікавіше(!), у сертифікатах обох монет згадується Україна - написано відповідно: «Вирішальна битва відбулася при Полтаві в Україні» та «М. Гоголь народився в Україні».
Матеріал взято зі статті Валерія Волоскова «Дві монети полтавської тематики з далеких островів».