МЯКОТИН Венедикт Олександрович (14.03.1867–05.10.1937) – російський історик, публіцист, політичний діяч. Закінчив гімназію в м. Кронштадт та історико-філол. факультет Петербурзького університету, після чого був залишений при університеті для підготовки до професорського звання. У 1891–1900 рр. викладав історію в різних навчальних закладах.
Центральне місце в науково-дослідницькій роботі Мякотина займали проблеми історії України 17–18 ст. Одна з його праць - «Крестьянское землевладение в Полтавском уезде в 1767 г.» (1895). І ця праця зберігається у фонді нашої бібліотеки. На ній дарчий напис «Многуважаемому Николаю Михайловичу Коркунову от автора».

У 1920 році Мякотина заарештували, а на початку 1921 р. за ходатайством В. Г. Короленка, звільнили. Можливо, названа праця потрапила до нашої книгозбірні саме з рук Володимира Короленка?

Світлій пам'яті Петра Ротача

                           
                                           …іду назустріч дням, життю, борні… Не плакать, а співати
                                                                                                                           Петро Ротач

Педагог, літературознавець, краєзнавець, поет Петро Петрович Ротач належить до тих, хто складає інтелектуальне багатство народу. Це інтелігент не за формальними ознаками, а за глибинністю знань, рівнем культури. Його знають і шанують за величезний науковий та творчий доробок, як глибоко патріотичну й винятково чесну людину. Переживши жахіття розкуркулення й Голодомору він потрапляє у жорна Другої світової війни, ставши «остарбайтером». І вже там, на Заході, починає друкувати свої вірші та прозу про справжню «радянську дійсність», знайомиться з такими ж діяльними патріотами рідної землі. Однак, на відміну від багатьох з них, він таки повертається в Україну, де на 40 років потрапляє під «недремне око» КДБ. Було нелегко носити наличку «український буржуазний націоналіст» П. П. Ротачу та його родині, але він не зламався, не змінив своїх переконань, не став на шлях пристосування й підлабузництва. «Ступивши за допомогою добрих людей на правдиву літературну стежку ще на початку 40-х років, - говорить Петро Ротач, - після повернення мусив зійти з неї, аби не стати перевертнем. Лише в пізні роки, при зміні жорстоких обставин на кращі, вільніші знову віддався літературній праці».