145 років від дня народження Івана Буніна

«Головне, що дали йому полтавські роки, - це можливість глибоко заглянути у свою душу, подумати про Бога, про життя…», - сказала дружина Івана Буніна про період перебування поета у нашому місті. Вперше Іван Бунін приїхав до Полтави у 1891 році. Він мешкав у брата Юлія, який перебував у Полтаві під наглядом поліції за участь у друкуванні революційної літератури.

Іван Олексійович друкував дописи у газетах, співпрацював з «Полтавськими губернськими відомостями». Деякий час Іван Бунін був бібліотекарем! А його брат Юлій входив до складу Комітету громадської бібліотеки, яка відкрилася у 1895 році. "Життя моє стало ще вільніше, — пише він згодом в автобіографічній повісті "Ліка", — Я цілі дні сидів... в повній самотності, писав, читав, а коли хотів, міг тиждень не заглядати сюди".

Також він пробував відкрити у Полтаві «Книжковий магазин Буніна», але покупців виявилося дуже мало. Тоді Бунін почав роздавати книжки та, побачивши, що їх використовують на цигарки, вирішив продавати видання з рук на базарах і ярмарках. За це у Кобеляках на базарі його затримав урядник «для составления протокола за торговлю без законного на то разрешения». Але порушник був помилуваний з нагоди приходу на престол Миколи ІІ.

У Петербурзі в 1915 році у видавництві А. Ф. Маркса виходить "Повне зібрання творів" Буніна в шести томах. Як писав автор, туди "входить усе, що я вважаю більш-менш гідним друку". Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського має два перші томи Буніна з повного зібрання: перший том містить вірші, а другий – оповідання.

1933 року зі Стокгольма прийшла звістка про присудження Буніну Нобелівської премії. Він був першим з російських письменників, який її одержав.

Принагідно зазначити, що на сьогодні у електронному каталозі обласної бібліотеки є близько 100 записів під автором «Бунін». Бібліотека містить зібрання творів у 9-ти томах (1965), у 6-ти томах (1987), вибрані твори у 2х томах (1993), а також окремо видані збірки оповідань, віршів, повістей.

Також є ще одна цікава збірка оповідань 1928 року видання із серії «Дешевая библиотека классиков». Збірка має 79 сторінок. Видання невеличкого формату, але воно теж, на мою думку, заслуговує на увагу!

Володимир Галактіонович Короленко

Один з дослідників літератури А. Г. Горнфельд у 1918 році писав: «Про кращий твір Короленка навряд чи можна сперечатися: кращий його твір не «Сон Макара», не «Мороз», не «Без язика». Кращий його твір – він сам, його життя, його сутність».

Невпинна подвижницька праця письменника була втілена в конкретні справи, а саме – в створення громадських, просвітницьких організацій, товариств, публічних бібліотек. В. Г. Короленко був переконаний у тому, що успішний розвиток бібліотек залежить від уміння управляти ними, від умілого використання книги як великої впливової сили. Особистим прикладом він упроваджував своє бачення признання загальнодоступних бібліотек у м. Глазгові Пермської губернії, Нижньому Новгороді та у Полтаві. Уміння письменника відчувати громадські проблеми знадобилося при заснуванні бібліотеки у м. Пермі, де він перебував у засланні у 1880-1881 рр.

У 1900 році Короленко переїхав в Полтаву. І відразу занурився у громадське життя міста. Володимир Галактіонович і його дружина Євдокія Семенівна були членами громадських організацій, благодійних об’єднань, у тому числі, і членами комітету Полтавської громадської бібліотеки. У 1904 році Короленка обрали головою комітету і протягом 4–х років, до 1 вересня 1908 року він обіймав цю посаду.

Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Котляревськ...