четвер, 29 вересня 2016 р.

Дерево життя Надії Бабенко



Археологічні дані свідчать, що вже за часів Київської Русі на території сучасної України побутували візерунчасті тканини-килими. Ними завішували стіни, покривали ліжка, столи, лави, долівку. Килимами платили данину, використовувли у святкових, поховальних та інших обрядах. Згадки про українські килими містяться у билинах, літописах, історичних піснях, подорожніх записах іноземних мандрівників того часу.

вівторок, 20 вересня 2016 р.

Млинарство Кобеляччини

До Всесвітнього дня туризму (27 вересня) відділ краєзнавства спільно з Полтавським обласним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді презентує книжково-ілюстративну виставку "Млинарство Кобеляччини: ретроспектива та культурний слід".

середу, 14 вересня 2016 р.

Декомунізація у Полтаві



Перейменування вулиць у Полтаві, як відомо, було не один раз. Так, ще у далекому 1908 році полтавський губернатор граф М. Л. Муравйов змушений був затвердити прохання міської управи про перейменування вулиць у Полтаві. Вулиця Протопопівська була названа на честь Івана Петровича Котляревського. Вулиця Новополтавська була названа іменем Т. Г. Шевченка. Вулицю Кузнецьку перейменували на Пушкінську.
Олександр Несвіцький у своєму щоденнику «Полтава у дні революції та в період смути 1917-1922 рр.» зазначає, що у 1918 р. під час засідань міської Думи було внесено пропозиції щодо перейменування вулиць та площ. У проекті передбачалося перейменувати Корпусний сад на Мазепин гай, вулиці Куракінську та Олександрівську (Жовтневу) – на честь українських гетьманів Пилипа Орлика та Івана Мазепи, відповідно. Дворянську вулицю (Паризької Комуни (з 2016 р. Пилипа Орлика)) – на Козацьку, Петровську (Леніна (з 2016 р. Небесної Сотні)) – Миколи Лисенка. Але цей проект так і лишився на папері.

Вулиці Полтави перейменовувалися і після війни. У 1953 році деякі вулиці та провулки Полтави змінили свої назви. У газеті «Зоря Полтавщини» від 19 вересня читаємо: «Виконком Полтавської міської Ради депутатів трудящих прийняв рішення про перейменування деяких вулиць і провулків в м. Полтава та про утворення нових вулиць в окремих районах міста». Провулок Антонцівський перейменовано на пров. Щєпкіна, Безименний – на пров. Олени Пчілки, пров. Джона Уатта – на вулицю Ползунова, провулок Наливайка – на провулок Бібліотечний (!).



Змінюються назви вулиць і зараз. Про сучасні назви розповість виставка, організовна у відділі краєзнавства «Декомунізація у Полтаві». Для неї використано 79 джерел інформації.
У 2017 році відділ краєзнавства підготував видання, яке проінформує про нові назви вулиць. Деталі за посиланням:  https://drive.google.com/file/d/0Bzo3D20UB2qKMldrSG9lMzZua2M/view

середу, 17 серпня 2016 р.

Полтавські міські голови


Згідно «Городского Положения» Катерини ІІ (1785 р) «городским обывателям» дозволялося складдати загальну міську Думу на чолі з міським головою. Така Дума була і в Полтаві.
Полтавські міські голови за період 1800-1917 рр. :

Яків Кіщенко (1800-1802)
Ілля Прокофьєв (1803-1805)
Яків Локощенко (1806-1808)
Ілля Прокофьєв (1808-1811)
Микола Черкасов (1811-1814)
Іван Михайловський (1815-1818)
Ілля Прокофьєв (1818-1819)
Абрам Зеленський (1820-1822)
Павло Артемович Чубенко (1823-1829)
Петро Гаврилович Ворожейкін (1830-1932)
Андрій Панасенко (1832-1835)
Степан Григорович Комарь (1835-1838)
Степан Медведев (1838-1841)
Петро Гаврилович Ворожейкін (1841-1943)
Семен Михайлович Беляєв (1843-1850)
Степан Григорович Комарь (1850-1852)
Микола Вакуленко (1852-1855)
Іван Тенгелеєв (1855-1864)
Степан Андрійович Панасенко (1865-1868)
Олександр Михайлович Абаза
Віктор Павлович Трегубов


Петро Іванович Кулябко-Корецький


Олександр Олександрович Черненко


Сергій Степанович Заньковський


Полтавські міські голови за період Незалежності України:

Анатолій Тихонович Кукоба (1998-2002); (2002-2006)
Олександр Федорович Мамай
Андрій Всеволодович Матковський

Анатолій Тихонович Кукоба



Художник ранкової зорі (до 135-річчя від дня народження І. К. Дряпаченка)

Художник Іван Кирилович Дряпаченко народився 16 серпня 1881 року у с. Василівці Кобеляцького повіту (нині Козельщинського р-ну). За свідченнями односельців мав гарну зовнішність, чудовий голос  та великий хист до малювання. 

пʼятницю, 5 серпня 2016 р.

Полтава. Вулиця Пушкіна



У 1870 році на початку вулиці Кузнецької (сучасна вул. Пушкіна) було закладено сквер. Посадив його почесний громадянин міста Полтави Михайло Андрійович Білуха-Кохановський. Він упродовж всього свого життя піклувався про озеленення міста, закладення нових парків та бульварів. Як зазначає Іван Наливайко у своїй книзі «Через літа, через віки» (є у відділі краєзнавства!), «він, дійсний статський радник, кавалер багатьох орденів, не вважав за сором узяти до рук лопату й посадити білокорі берізки». А 15 березня 1877 року міська дума прийняла рішення назвати Березовий сквер іменем Білухи-Кохановського.

пʼятницю, 29 квітня 2016 р.

Гаррі Поттер у відділі краєзнавства



Нещодавно наш відділ краєзнавства відвідав... хто б ви могли подумати? Ніколи не здогадаєтеся!!! Ніби-то вигаданий персонаж Гаррі Поттер! Стосовно вигаданого – можна посперечатися. Бо він активно вивчав наш краєзнавчий фонд, прогулювався між стелажами, знайомився з каталогом, спілкувався з бібліотекарями та читачами!
Гаррі Поттер також записався до нашого відділу і пообіцяв бути активним читачем! Він ще повернеться, бо залишив відкладеними деякі книжки, яких немає у відомій бібліотеці Хогвартса!
Тож не баріться, приходьте до відділу краєзнавства! У нас цікаво, весело та пізнавально! (Гаррі Поттер підтвердить!)

вівторок, 26 квітня 2016 р.

Великдень на Полтавщині

Відділ краєзнавства вітає всіх із Світлим Святом Христового Воскресіння і запрошує на перегляд літератури «Малює сонце золото небес, і крашанку, як усмішку, підносить. Христос Воскрес!»

середу, 20 квітня 2016 р.

Книги-ювіляри-2016!

«Кожна книга має свою долю...», - наголошує латинське прислів'я. Дійсно, одна книга, лише побачивши світ, стає нікому не потрібною, а інша – протягом століть слугує людям. У більшості випадків доля книги тісно переплітається з її авторами чи власниками, що тягне за собою ланцюг інколи радісних, інколи трагічних, часом героїчних чи цікавих подій.
«Сьогодні в книги іменини: книги-ювіляри 2016 року» - книжкова виставка, розгорнута у відділі краєзнавства, має на меті ознайомлення з переліком книг, а також привернення уваги читачів до справи збереження та вивчення друкованих джерел, які вже мають свій поважний вік та свою історію.


вівторок, 19 квітня 2016 р.

Україна на монетах держави Тувалу

Тувалу (тувалу Tuvalu, англ. Tuvalu; до 1975 року — Острови Елліс) — тихоокеанська держава в Полінезії. Острови Тувалу були відкриті іспанським мореплавцем Альваро Менданья де Нейра у 1568 році. У 1892 році архіпелаг став британським протекторатом Острови Елліс, а в 1916 році — частиною британської колонії Острови Гілберта і Елліс. На референдумі 1974 року полінезійське населення Островів Елліс проголосувало за відділення від мікронезійських Островів Гілберта (згодом Кірібаті), і вже в наступному році архіпелаг став окремою британською колонією Тувалу. Незалежність острова отримали в 1978 році, а главою новоутвореної держави і надалі залишилася королева Великобританії. Тувалу — член ООН, Південнотихоокеанської комісії і Форуму тихоокеанських островів.
Економічний стан острівної держави перебуває в повній залежності від іноземної допомоги. Певні надходження до державної скарбниці Тувалу має від продажу поштових марок та виготовлення і збуту колекційних монет.
А яке ж відношення має Тувалу до Полтави? – запитаєте ви. Розповідаю, у 2009 році (ювілейному для Полтавщини) колекційна підбірка монет Тувалу поповнилася двома монетами: «М. В. Гоголь» та «300-річчя Полтавської битви». Викарбувані вони на монетному дворі австралійського міста Перт. За більше ніж 100-річний період свого існування монетний двір Перту збагатив технологію випуску монет оригінальними проектами. Саме фахівці цього монетного двору виступили авторами ідей створення монети з динамічним зображенням тощо.
Повернемося до так званих полтавських монет. На аверсі – профільний портрет її величності королеви Великобританії Єлизавети ІІ. На цій же стороні вказано дату випуску – «2009» та номінал «1 долар Тувалу» (дорівнює 100 центам). Монети виготовлені із срібла 99,0 проби.
Тираж випуску монети, присвяченої Миколі Гоголю, - 6 тис. екземплярів. На зворотньому боці цієї монети вміщено портрет Гоголя з написом англійською мовою «Микола Гоголь» та дати «1809-2009». Праворуч від портрета дзеркальний рельєф філігранної роботи з гоголівським персонажами, серед яких – Пацюк з вареником у роті з «Вечорів на хуторі біля Диканьки»; герой «Ревізора» Хлєстаков, а над ними Тарас Бульба.



Тираж монети, присвяченої трьохсотій річниці Полтавської битви – 10 тис. екземплярів. На зворотному боці монети розміщене рельєфне зображення пам’ятника Петру І у Петербурзі. Навколо пам’ятника, півколом розміщено напис англійською мовою «Полтавська битва» і дати «1709-2009».


Обидві монети мають стандартну вагу – по 31, 135 грам. Діаметр кожної – 4,6 см. Кожна монета упакована в прозору акрилову капсулу, вкладену до спеціального футляра. І, що найцікавіше(!), у сертифікатах обох монет згадується Україна - написано відповідно: «Вирішальна битва відбулася при Полтаві в Україні» та «М. Гоголь народився в Україні».
Матеріал взято зі статті Валерія Волоскова «Дві монети полтавської тематики з далеких островів».