Схиліться! Свічку запаліть.
Хто у молитві, хто у серці чуйте,
Як кам’яніє краю біль століть.
Навіки до тридцятих ми прикуті…
Згідно з висновком
судової науково-демографічної експертизи, яка проводилася у рамках досудового
слідства на замовлення СБУ, загальна кількість людських втрат України від
Голодомору 1932-1933 років складає 10 мільйонів 63 тисячі осіб (Полтавщина
втратила близько одного мільйона людей). Кожної або майже кожної української
родини торкнулася доля голодоморного пекла... і про це треба говорити, і треба
пам’ятати... Моя бабуся Лідія Корніївна Кармазіна (Гранько) пережила голодні роки, але згадувала, як померли у 1933 році її батьки – Корній Степанович
і Марина Василівна. Мій дідусь Василь Пилипович Кармазін втратив менших братів,
а батьки і старші діти вижили, бо мати Олена Ігнатівна варила «суп» з листя, а
батько Пилип Васильович тихцем приносив бахчеві культури з поля, яке
сторожував...
Минуло довгих 70 літ, поки
Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу. Верховна Рада
України, прийнявши 28 листопада 2006 року Закон України «Про Голодомор
1932-1933 років в Україні», визнала Голодомор цілеспрямованим актом масового
знищення людей. Голодомор визнали геноцидом українців 23 держави: Австралія,
Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія,
Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина,
США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан. У резолюції Європарламенту від
2008 р.
Голодомор названо «жахливим
злочином проти народу України та людяності».