середа, 10 січня 2018 р.

Світлій пам'яті Петра Ротача

                           
                                           …іду назустріч дням, життю, борні… Не плакать, а співати
                                                                                                                           Петро Ротач
Педагог, літературознавець, краєзнавець, поет Петро Петрович Ротач належить до тих, хто складає інтелектуальне багатство народу. Це інтелігент не за формальними ознаками, а за глибинністю знань, рівнем культури. Його знають і шанують за величезний науковий та творчий доробок, як глибоко патріотичну й винятково чесну людину. Переживши жахіття розкуркулення й Голодомору він потрапляє у жорна Другої світової війни, ставши «остарбайтером». І вже там, на Заході, починає друкувати свої вірші та прозу про справжню «радянську дійсність», знайомиться з такими ж діяльними патріотами рідної землі. Однак, на відміну від багатьох з них, він таки повертається в Україну, де на 40 років потрапляє під «недремне око» КДБ. Було нелегко носити наличку «український буржуазний націоналіст» П. П. Ротачу та його родині, але він не зламався, не змінив своїх переконань, не став на шлях пристосування й підлабузництва. «Ступивши за допомогою добрих людей на правдиву літературну стежку ще на початку 40-х років, - говорить Петро Ротач, - після повернення мусив зійти з неї, аби не стати перевертнем. Лише в пізні роки, при зміні жорстоких обставин на кращі, вільніші знову віддався літературній праці».

25 січня – День святої мучениці Тетяни

25 січня – День святої мучениці Тетяни - це християнське і народне свято. Саме до нього відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського підготував цікаву та пізнавальну книжково-ілюстративну виставку «Тетяни полтавського краю». Минулого року ми створили однойменну віртуальну виставку, а цього року вирішили зацікавити читачів "живими джерелами", тобто книгами та періодичними виданнями.

пʼятниця, 5 січня 2018 р.

З Різдвом Христовим!

Шановні відвідувачі нашого блогу, читачі, друзі!!!
Щиро вітаємо вас із величним святом Різдва Христового! Бажаємо всім миру, здоров'я, радості! Нехай ваші найзаповітніші мрії здійснюються.
Завжди раді бачити усіх вас у колі друзів та відвідувачів нашого відділу краєзнавства!
з 9 січня 2018 року працюємо щоденно, крім суботи, з 9 до 19 год.


четвер, 14 грудня 2017 р.

Сампсоніївський храм

Радуйся, яко Тя превозносит Полтавская земля;
Радуйся, Сампсоне, Отче наш милостивый и врачу предивный!
Серед пам’ятників, присвячених Полтавській битві, особливе місце посідає церква преподобного Сампсонія Странноприїмця, адже саме в день його пам’яті відбулася відома битва.

Художньо-декоративне оздоблення інтер’єра церкви, виконане за ескізами відомого майстра пензля та іконописця В. М. Васнецова, вирізняється високою майстерністю і багато в чому є унікальним. Історія створення Сампсоніївської церкви та етапів її реконструкції, неперевершеність художнього оздоблення храмових інтер’єрів, той факт, що храм є невід’ємною складовою частиною загального комплексу об’єктів, пов’язаних з історією Полтавської битви, підносять його на рівень пам’яток національного значення.
Сампсоніївську церкву обминула трагічна доля більшості інших бо вона не була зруйнована повністю. Та все ж таки певні втрати церква понесла, бо декілька разів її закривали, реквізуючи культове майно та культурні цінності. (Детальніше: goo.gl/Tj8SzF)


Будівництво храму на честь преподобного Сампсонія розпочалося 165 років тому, а саме у 1852 році. Фундатором церкви став Іосиф Степанович Судієнко, який знав про бажання Петра І спорудити на полі Полтавської битви монастир з приділом на честь преподобного Сампсонія Странноприїмця. Тому благодійник пожертвував 100 тис руб. асигнаціями на спорудження храму. У 1810 році він особисто вніс 50 тис руб. у Стародубське казначейство, а решту – 50 тис. після його смерті внесені другом графом Завадським.
Будівля мурована, прямокутна в плані, чотиристовпна, увінчувалася центральною банею та чотирма декоративними главками по кутках. У 1895 році здійснено реконструкцію за проектом архітектора М. М. Никонова. В плані церква отримала вигляд рівнокінцевого хреста (довжина і ширина — 20,2 м, висота до зеніту бані — 14,2 м).
У 1929 році Сампсоніївську церкву закрили, а через рік зруйнували її дзвіницю. У роки Другої світової війни Сампсоніївська церква вціліла - жоден снаряд у неї не влучив. У 1942 р. церква знову почала діяти, тут здійснювались богослужіння. Після визволення Полтави Сампсоніївська церква розгорнула благодійну роботу інвалідам, вдовам і дітям фронтовиків.
У 1949 році церкву остаточно закрили і передали музею Полтавської битви. Після проголошення незалежності України в 1991 році Сампсоніївську цервку повернули православній громаді і в ній відновилися богослужіння.
У відділі краєзнавства розгорнута виставка «Церква у вигляді хреста», яка містить інформацію стосовно історії спорудження храму, його благодійників та ілюстративний матеріал.


вівторок, 5 грудня 2017 р.

Засідання клубу "Рідний край"



Співпраця з краєзнавчими осередками, культурними, науковими та освітніми центрами Полтавщини є одним з головних завдань відділу краєзнавства. Приємно, що краєзнавча робота набирає нових обертів, активізується та викликає цікавість все більшого кола осіб. 
Так, 4 грудня у відділі краєзнавства нашої бібліотеки пройшло чергове засідання клубу краєзнавців «Рідний край». На нього завітали представники Балакліївського навчально-виховного закладу Великобагачанського району. На засіданні було представлено наукову роботу МАН «Балаклія – село козацьке» учня 9 класу Едуарда Овчавенка. Він є членом краєзнавчого пошукового загону «Джерела» Балакліївського навчально-виховного закладу «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Наукова робота дослідника не залишила байдужим нікого з присутніх та отримала позитивні відгуки.

До міжнародного дня інвалідів

Навіть фізичні вади не можуть перешкодити людині жити активним, повноцінним життям, домагатися поставлених цілей, творити, бути успішним. Інша справа, як назвати людину, яка будучи нормальною у всіх відносинах не вірить в себе, перестала мріяти і прагнути до кращого? Неможливе можливо - і тому доказ історії з життя великих людей з обмеженими можливостями, як наших сучасників, так і попередників, які досягли успіху всупереч тому, що повинно було б їх зупинити. Багато людей з обмеженими можливостями сприяли розвитку людства. До них входять також і наші земляки, яким факт інвалідності не завадив реалізуватися. Вражаючим прикладом мужності є люди, які досягли успіху у різних галузях. До них належать художник Д. Дунаєвський, який малює картини ногами, бо не володіє руками, або вишивальницю з Великої Багачки У. Христенко, яка народилася без рук. Ім’я паралімпійського чемпіона, пловця Є. Богодайка  відоме далеко за межами України. Незряча співачка О. Ковтун стала відомою після перемоги у телешоу «Україна має талант», а полтавець М. Терлецький, маючи діагноз «ДЦП» став спортивним інструктором для дітей з відхиленнями у розвитку. Цим та іншим особистостям присвячена виставка «А їхній дух – незламний і палкий», яку підготував відділ краєзнавства до Міжнародного дня інвалідів






.

четвер, 30 листопада 2017 р.

Я - агроном і став ним саме у Полтаві

Свою першу науково-прикладну роботу він почав у 1910 році на Полтавському дослідному полі. «Я – агроном, і став ним саме у Полтаві», - неодноразово повторював Микола Вавилов, до 130-річного ювілею якого у відділі краєзнавства розгорнута книжкова виставка. Геніальний генетик, агроном, біолог, географ, автор величезної кількості відкриттів та наукових праць. До речі, перші наукові праці написані вченим теж у Полтаві і надруковані на сторінках журналу «Хуторянин».

понеділок, 13 листопада 2017 р.

Від богоугодного закладу - до сучасної медичної установи

Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського цьогоріч відзначає 215 років від заснування. Вона була відкрита у 1802 р. у приватному будинку. Це був "шпиталь" для лікування та догляду за убогими, безнадійно хворими жителями жителями. Лікарня мала 20 ліжок. Керував закладом чиновник "Приказа Общего Призрения" прапорщик Маліков. В його штаті було 7 осіб по догляду за хворими, 1 кухарка, 1 прачка, 2 дроворуби. На одного хворого на рік виділялося 42 руб. 75 коп. 
У 1803 р. переведена на околицю міста - Кобищани. Водночас у ній могло лікуватися 70 чол. У 1804 р. споруджено два дерев'яні корпуси Полтавського благодійного закладу по вул. Ново-Полтавській (тепер вул. Шевченка). Це були споруди з дощаними, фарбованими дахами, дерев'яною підлогою, заскленими вікнами, мали по 4 палати з такими назвами - "для фрактурныхъ, лихорадочныхъ, для цинготныхъ, для поносныхъ и слабыхъ". 
Ще багато цікавого матеріалу можна дізнатися про історію побудови обласної лікарні із статті лікаря 1-ї міської лікарні м. Полтави О. В. Сірого, яка представлена на книжковій виставці «Від богоугодного закладу до сучасної медичної установи».

Головний корпус лікарні на 80 ліжок було зведено у 1823 р.
Заснована як богоугодний заклад, нині вона є сучасною медичною установою. Приміщення лікарні і парк навколо неї є невідємною складовою довгої і цікавої історії нашого міста. 
Із обласною лікарнею пов’язані імена І. Котляревського (з 1827 по 1835 рр. він був попечителем закладу), М. Скліфосовського і ще багатьох непересічних особистостей. Серед них - Софія Кривко - колишній головний терапевт області. Вона довгі роки була добрим другом відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ, активним членом клубу «Рідний край». 






Видатний дослідник полтавського краю

Серед багатьох науковців, музеєзнавців, етнографів, які досліджували традиційну культуру Полтавщини, окреме місце займає мистецтвознавець, історик та музейник Яків Омелянович Риженко. Народився він 13 листопада 1892 року в с. Пустовійтове Кременчуцького повіту (нині Глобинського району) Полтавської губернії. Його біографія містить багато неточностей, адже натдо мало достовірних документів, які висвітлюють час роботи вченого в Україні. 

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

До Дня українського козацтва

День українського козацтва відзначається в Україні згідно з Указом Президента України від 07.08.1999 № 966/99 в день свята Покрови Пречистої Богородиці 14 жовтня. Президент України, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм указом.
У відділі краєзнавства Полтавської ОУНБ до уваги користувачів діє виставка «Лицарі старого і нового часу», присвячена Дню українського козацтва. 

Українська козацька держава – унікальне явще в історії. Козаки-вояки, козаки-літописці, козаки- характерники… аналогів поняттю козацтва немає у світовій історії.
На території історичної Полтавщини існувала «селітряна держава» козацького війська Богдана Хмельницького, знані козацькі роди походять із Полтавщини  - Іскра, Свічка, Жученко, Гордієнко, Чуйкевич… Полтавець Гордій Чурай пролив за волю свою кров, а піснями його доньки Марусі Полтава проводжала на бій своїх синів-козаків.




Відомі на весь світ полтавські письменники прославили побут і звитяги українських козаків. «Тарасом Бульбою» М. Гоголя, козацькою «Енеїдою» І. Котляревського зачитуються сучасники.
Про це та багато інших цікавинок з історії козацтва Полтавщини можна дізнатися, переглянувши книжкову виставку у відділі краєзнавства.