вівторок, 13 листопада 2018 р.

До 85-х роковин Голодомору на Полтавщині


Схиліться! Свічку запаліть.
Хто у молитві, хто у серці чуйте,
Як кам’яніє краю біль століть.
Навіки до тридцятих ми прикуті…

Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, яка проводилася у рамках досудового слідства на замовлення СБУ, загальна кількість людських втрат України від Голодомору 1932-1933 років складає 10 мільйонів 63 тисячі осіб (Полтавщина втратила близько одного мільйона людей). Кожної або майже кожної української родини торкнулася доля голодоморного пекла... і про це треба говорити, і треба пам’ятати... Моя бабуся Лідія Корніївна Кармазіна (Гранько) пережила голодні роки, але згадувала, як померли у 1933 році її батьки – Корній Степанович і Марина Василівна. Мій дідусь Василь Пилипович Кармазін втратив менших братів, а батьки і старші діти вижили, бо мати Олена Ігнатівна варила «суп» з листя, а батько Пилип Васильович тихцем приносив бахчеві культури з поля, яке сторожував...

Минуло довгих 70 літ, поки Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу. Верховна Рада України, прийнявши 28 листопада 2006 року Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», визнала Голодомор цілеспрямованим актом масового знищення людей. Голодомор визнали геноцидом українців 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан. У резолюції Європарламенту від 2008 р. Голодомор названо «жахливим злочином проти народу України та людяності».

четвер, 8 листопада 2018 р.

Світлій пам'яті Івана Микитовича Наливайка

Відділ краєзнавства підготував книжково-ілюстративну виставку «Перегортаючи сторінки життя», присвячену світлій пам’яті журналіста, публіциста, краєзнавця, поета, редактора газети «Зоря Полтавщини» (1965-1971 років) Івана Микитовича Наливайка.

Він народився на Слобожанщині, але усе свідоме життя, більше піввіку, прожив на Полтавщині. Наш край став йому рідним і любов до нього він проніс через роки. Народився і ріс у важкі часи, як він сам писав «тож належу до покоління, якому довелося пережити все, що тільки могла дати людині доля». Весь свій досвід, усе пережите, знайдене він вклав у декілька книг, які, безумовно заслуговують на увагу та повагу. Разом із основною діяльністю, Іван Наливайко писав книги про минулі часи Полтавщини, діячів культури та мистецтва. З-під його пера вийшли сотні краєзнавчих розвідок та біографічних замальовок. Природна допитливість, помножена на неабияку працездатність допомогли по крупинці зібрати цікаві факти про полтавський край. А скільки матеріалів на історичну тематику опубліковано ним у періодичній пресі «Зоря Полтавщини», «Вечірня Полтава», «Полтавський вісник» та інших видання! Лише електронний каталог відділу краєзнавства, який ведеться з 1994 року, містить більше 400 записів.





На виставці можна переглянути матеріали, присвячені Івану Микитовичу. Його постать висвітлена у довідниках «Літератори Полтавщини» (1993 та 2008 р.в.). Також його біографія вміщена у книзі Петра Петровича  Ротача «Полтавська Шевченкіана». Як згадував Іван Микитович в одному з своїх інтерв’ю, він був «приємно вражений» кількістю посилань в статті на публікації, присвячені відвідуванню Т. Г. Шевченком полтавського краю, адже це була одна з його улюблених краєзнавчих тем. У книзі «Зоря Полтавщини» - газета рідного краю» (Полтава, 2008) вміщені спогади Івана Наливайка про свої редакторські будні, а також співробітників газети про нього.
На виставці представлені як книги, так і статті з газет. Наприклад, в газеті «Вечірня Полтава» за 13 листопада 2013 року вміщено інтерв’ю з Іваном Микитовичем, де він ділиться спогадами про життя,  особливо про період роботи в газеті «Зоря Полтавщини».
Іван Микитович був автором статей до енциклопедичного довідника «Полтавщина» (К, 1992) та збірки «Працею звеличені» (К, 1967).
На виставці представлене видання Івана Микитовича Наливайка «Через літа, через віки: історичні фрагменти про Полтаву і полтавців», видане  1997 року у Полтаві. Друге виправлене і доповнене видання «З глибин віків відлунюють малинові дзвони» вийшла 2001 р. у Полтаві, а пізніше його творчий доробок перетворився на солідну добірку історико-публіцистичних нарисів «Через літа, через віки» (Полтава, 2008 ). Це захоплюючий екскурс в історію Полтави та Полтавщини. До того ж поданий так, ніби минуле і сучасність існують поряд, і ми можемо їх осягнути.  Книга дає можливість оглянутися довкола, по-новому подивитися на звичні речі, які нас оточують і побачити багато цікавого. Краєзнавчі розвідки, розповіді про Божі храми, які прикрашали наш рідний край, біографічні нариси про призабутих творців національної культури, висвітлюються невідомі сторінки життя Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Леоніда Глібова та багатьох інших…
Художньо-публіцистична книга «Перегортаючи сторінки життя» (Полтава, Дивосвіт, 2010) - спогади про людей, які залишили в житті автора помітний слід, стали частиною його життя. Це письменники Петро Панч, Олександр Ковінька, Леонід Бразов, Дмитро Луценко, Федір Гарін, Петро Лубенський, редактори та журналісти газет та інші видатні постаті краю. У кожному нарисі можна дізнатися про невідомий штрих з біографії діяча. Книга розділена на дві частини. Перша складається зі спогадів про сучасників, а друга - газетярські будні Івана Микитовича. З відстані літ автор відтворює минуле, свої трудові будні, не оминаючи абсурдних цензорських обмежень, з якими йому доводилося працювати. Прочитавши цю книгу, кожен може відкрити для себе щось нове про конкретну людину, або якийсь нюанс в історії країни, або просто згадає тих, кого немає вже з нами...
Книга «Невгамовний біль навіки» (Полтава: Дивосвіт, 2006)  включає 22 нариси про репресованих і реабілітованих наших земляків. Вони створені на унікальних відомостях, що їх Іван Микитович збирав в архівах КДБ, записував з уст рідних постраждалих людей від репресій другої половини  30-х років 20 століття, коли «ворогом народу» в одну мить міг стати кожен. У результаті – сотні загублених життів, мільйони скалічених доль. Географія нарисів охоплює майже всю Полтавську область. Були опубліковані у різний час в обласних, міських та районних газетах, а також у книзі «Реабілітовані історією» (К, 1992) та «Реабілітовані історією» (К, 2007), зараз зібрані у один збірник, який розрахований на широке коло читачів, адресований, як старшому поколінню так і молодшому. Щоб подібне більше не повторилося, потрібно пам’ятати про своє минуле. Автор не осучаснював свої нариси, залишивши їх в первісному вигляді, як і при перших публікаціях, адже це є погляд у не таке вже й далеке минуле.
До книги «Славні діла козацького роду» (Полтава, 2013 р.) увійшли нариси, що друкувалися на шпальтах обласної преси в різні роки, коли автор працював власкором газети «Зоря Полтавщини», редактором районних газет. На сторінках видання висвітлюються події, що відбувалися на Полтавщині в добу козацтва. Розповідається про видатних козацьких ватажків, які боролися і помирали за волю українського народу. На сторінках цієї книги оживають десятки імен – Іван Сірко, Мартин Пушкар, Михайло Вишневецький, Петро Апостол, Леонтій Свічка та багато інших. Також включено нариси про церкви та монастирі, знищені за часів радянської влади, та про життя Полтавського полку. Багато нарисів присвячені історії сотенних міст, козацьких хуторів і сіл, іноді вони охоплюють величезні часові відрізки: від заснування поселення до нашого часу.  В книзі присутні блискучі перемоги, а також зради і поразки, розбрат між козацькою старшиною, який зводить нанівець всі досягнення, але наскрізною темою книги є героїзм і воїнська доблесть українських лицарів, які боронили рідну землю від чисельних загарбників, а загальний настрій розвідок життєстверджуючий.
Виставка діятиме у відділі краєзнавства до 30 листопада 2018 року.

пʼятниця, 2 листопада 2018 р.

Краєзнавчі читання, присвячені світлій пам'яті Віри Никанорівни Жук

Пошанувати пам'ять непересічної постаті історика, енциклопедиста, архівіста, вченої-болгариста, педагога Віри Никанорівни Жук зібралися у Полтавській науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського науковці, краєзнавці, педагоги, учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 ім. І. П. Котляревського та студенти Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.
Краєзнавчі читання, присвячені 10-й річниці від дня смерті Віри Жук, ініціювала її учениця Ірина Миколаївна Петренко, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та суспільних наук ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

Теплими спогадами про цю надзвичайно скромну, просту і приємну у спілкуванні людину ділилися Віктор Якович Ревегук, який працював з Вірою Никанорівною у педагогічному інституті; Сергій Валерійович Козлов – сусід вченої. Про своє знайомство і співпрацю з істориком розповідали доценти Полтавської державної аграрної академії – Леонід Олегович Колесніков та Віктор Миколайович Самородов. Наталя Мирославівна Ковінська з садиби зеленого туризму «Шляхами хана Кубрата» зазначила, що саме ця дослідниця навчила її любити та вивчати історію рідного краю.

Серед гостей заходу був співавтор Віри Жук – Григорій Сердюк. Разом з Григорієм Дмитровичем була написана книга про Козельщинський монастир Різдва Пресвятої Богородиці.  В раках краєзнавчих читань відбулася презентація нової книги Григорія Сердюка «Величний подвиг Козельщинського краю», присвячена землякам – учасникам Другої світової війни. Приємно, що на цю подію завітала Неоніла Василівна - донька фронтовика Василя Даниловича Панасенка, про якого написав у своїй праці Григорій Сердюк.
Відгуки про книгу висловили Сергій Федорович Сушко, завдячуючи спонсорській допомозі якого книга побачила світ, а також Костянтин Іванович Тараненко, голова Козельщинської районної організації НСЖУ; Василь Гаврилович Онищенко, краєзнавець, член НСЖУ та Іван Семенович Дашівець, педагог, краєзнавець.



























вівторок, 23 жовтня 2018 р.

Кольори щастя Андрія Пашка

Андрій Єфремович Пашко народився 23 жовтня 1918 р. у м. Полтава, де і пройшло все його життя. Біографія Пашка — це, насамперед, праця, творчість, прагнення робити добро, даруючи людям пісню і свою щиру усмішку, яка завжди прикрашала його обличчя. Те добре, що було в нього від матері, знайшло свій вияв і в піснях, серед яких було немало по-справжньому хвилюючих душу.

Вірші А. Пашка відзначались мелодійністю і художнім смаком, тому композитори охоче писали до них музику. Композитор Платон Майборода влучно охарактеризував творчу особистість Андрія Пашка: «...Пашко народився саме поетом-піснярем. Тому його композитори так і полюбляють. До його вірша треба лише прислухатися – він сам підкаже мелодію, яку лише запишеш – і пісня готова». 



Андрій Пашко був частим гостем Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського. У 50-60-х рр. ХХ ст. були популярними вечори-зустрічі з учасниками Другої світової війни, в яких з величезним задоволенням брав участь Андрій Єфремович. У 1958 році вийшла перша збірка Пашка. Автор сам подарував декілька примірників бібліотеці. Він завжди говорив, що бібліотекарі – перші читачі його книг, перші критики і невтомні пропагандисти його пісенної творчості.
У відділі краєзнавства до 100-річного ювілею поета-пісняра розгорнута книжкова виставка, яка ознайомить з творами автора, а також біографічними відомостями. Виставка діятиме до 5 листопалда 2018 року.



вівторок, 9 жовтня 2018 р.

Грані творчого світу Миколи Степаненка

...Микола Іванович Степаненко, селянський син із села Великоселецьке Оржицького району, що на Полтавщині, який завдяки не лише щедрому природному обдаруванню, а й наполегливому самотворенню став доктором наук, професором уславленого Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, лауреатом багатьох міжнародних, всеукраїнських, крайових премій, академіком. Поглянувши на його просвітлене, осяяне непідробною добротою, людяною усмішкою обличчя, відчувається – ця людина щаслива... Щаслива тим, що насправді пізнала власне покликання...

До Дня українського козацтва

День українського козацтва відзначається в Україні згідно з Указом Президента України від 07.08.1999 № 966/99 в день свята Покрови Пречистої Богородиці 14 жовтня. Президент України, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм указом.
У відділі краєзнавства Полтавської ОУНБ до уваги користувачів діє виставка «Лицарі старого і нового часу», присвячена Дню українського козацтва. 

Українська козацька держава – унікальне явще в історії. Козаки-вояки, козаки-літописці, козаки- характерники… аналогів поняттю козацтва немає у світовій історії.
На території історичної Полтавщини існувала «селітряна держава» козацького війська Богдана Хмельницького, знані козацькі роди походять із Полтавщини  - Іскра, Свічка, Жученко, Гордієнко, Чуйкевич… Полтавець Гордій Чурай пролив за волю свою кров, а піснями його доньки Марусі Полтава проводжала на бій своїх синів-козаків.




Відомі на весь світ полтавські письменники прославили побут і звитяги українських козаків. «Тарасом Бульбою» М. Гоголя, козацькою «Енеїдою» І. Котляревського зачитуються сучасники.
Про це та багато інших цікавинок з історії козацтва Полтавщини можна дізнатися, переглянувши книжкову виставку у відділі краєзнавства.

четвер, 20 вересня 2018 р.

Кобелячок. Річка, що ділить ім'я з містом


У відділі краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського діє книжково-ілюстративна виставка «Кобелячок. Річка, що ділить ім’я з містом», яка присвячена процесу та результатам багаторічної пошукової діяльності вихованців Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. Юні краєзнавці на чолі з керівником гуртків Є. В. Копильцем неодноразово проводили гідрологічні дослідження та оцінку стану річки Кобелячка у  межах м. Кобеляк та околиць.
Перше комплексне дослідження стану р. Кобелячка у нижній течії було виконане у 2005–2006 н. р. гуртком екологічного краєзнавства Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді спільно з гуртком пішохідного туризму Кобеляцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. Тоді впродовж року бригадами гідрологів та гідробіологів регулярно обстежувалася ділянка річки порядку 8 км; дослідження було підсумоване під час ступеневого походу та експедиції.

середа, 19 вересня 2018 р.

320 на чотирьох: ювілеї бібліотек Полтавщини

Сьогодні до бібліотеки користувачі йдуть не лише за книгою чи періодичним виданням, а й для того, щоб скористатися інтернетом – відправити електронного листа, поспілкуватися по скайпу, оплатити товари, отримати юридичну консультацію тощо. Бібліотека активно займається соціокультурною діяльністю – організовує зустрічі з письменниками, художниками, краєзнавцями, науковцями, народними майстринями, музикантами, акторами, психологами, медиками і цей перелік можна продовжувати далі. 


У свою чергу потреби читачів стають непростими, різноманітними за освітньою, науковою чи особистісною потребою. Це, в свою чергу, накладає відбиток на організацію роботи сучасної бібліотеки. В народі кажуть, що чим старша людина, тим вона мудріша. Цей вислів можна віднести і до бібліотек. Адже, чим поважнійший вік книгозбірні, тим більше скарбів у ній збережено, цінних надбань, доробок та досвіду. Цього року свої 80-річні ювілеї святкують чотири бібліотеки Полтавщини. «320 на чотирьох» - так назвали виставку бібліотекарі відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського.

вівторок, 4 вересня 2018 р.

Енеїді Котляревського - 220 років


До 220-річчя з дня виходу в світ "Енеїди" І. П. Котляревського у відділі краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського діє виставка однієї книги «Іронію, сатиру, щирий сміх в ній Котляревський поєднати зміг». У ювілейний для поеми рік у полтавських читачів є чудовий привід зайти до бібліотеки, взяти в руки безсмертне творіння нашого земляка і поринути в захопливий світ пригод моторного парубка Енея. Ще письменник Вадим Пассек у 1841 році констатував, що «Енеїду» із захватом читали всі, «від грамотного селянина до багатого пана».

Нам добре відомо, що Іван Петрович написав «Енеїду» на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія 220 років тому і працював над книгою до кінця життя: «Я над малороссийской «Энеидой» 26 лет – баюшки баю», - писав він у листі Миколі Гнідичу. Але не зважаючи на такий поважний вік, поема не перестає дивувати сучасного читача. «Енеїда» – книга, яку ніколи не набридає перечитувати.
Дослідники творчості письменника кажуть, що один з прижиттєвих примірників «Енеїди» знайшов своє місце навіть на поличці особистої бібліотеки Наполеона. Звичайно, легендарний полководець не міг читати україномовний твір, але цілком ймовірно, що під час воєнного походу Наполеон зацікавився цією книгою як іноземним раритетом.
На жаль, наша бібліотека не володіє прижиттєвими виданнями поеми Котляревського, проте шанувальників творчості поета нам все ж є чим зацікавити. У фонді Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського зберігаються видання «Енеїди» різних років. Найстаріше видання – 1842 року. Це перше повне видання «Енеїди», надруковане у Харкові вже після смерті Івана Петровича Котляревського. Наступний раритет 1898 року - «Перше видання «Енеїди» І. Котляревського, передруковане в столітню річницю його» - надруковане «коштом і заходом» наукового товариства імені Шевченка у друкарні цього товариства. Збереглася також «Енеїда» 1944 року, надрукована в Українському Державному Видавництві та збірки творів 1930 і 1936 років.



Хто не знає «Енеїди» Котляревського, той все одно впізнає «Енеїду» Анатолія Базилевича. Книжка з його ілюстраціями вийшла у 1968 р., і відтоді перевидавалася не один раз. Проілюстрована А. Базилевичем «Енеїда» 1968 року стала класичним виданням, а 130 малюнків, створених митцем, стали значним внеском у скарбницю українського художнього мистецтва. У вихідних даних написано, що гарнітуру шрифту створив для цього видання художник В. Й. Хоменко. Асиметричні засічки саме завдяки шрифту Хоменка стали стереотипним символом «українськості» шрифту. А у поєднанні з прекрасними ілюстраціями А. Базилевича, видання Енеїди стало колекційним, і є таким до наших днів. 



До 200-річчя від дня народження Івана Котляревського у видавництві «Дніпро» вийшло друком ювілейне видання «Енеїди» (1969). Видання ілюстроване художником Олександром Данченком. Це подарункове видання. Переплетена кришка обтягнута чорною тканиною, по центру золотим тисненням зроблено напис «Енеїда» і зображення козака. Книга потрапила до наукової бібліотеки від Канадського Товариства Приятелів України з Торонто.
«Енеїда» зі вступом і поясненнями Богдана Лепкого надрукована у родинному видавництві Чарторийських у Нью-Йорку 1976 року теж надійшла до бібліотеки від Канадського Товариства Приятелів України. Книга видана фотодруком із берлінського видання 1922 року. Видавництво Чарторийських, високо оцінивши працю Івана Котляревського, у вступному слові зазначає: «З огляду на це, що під сучасну пору в нас читачів чимраз менше, ми рішили видавати обмежену кількість книжок, головно такі, що їх вартість не з’їдає зуб часу, й оставити для майбутніх поколінь, як свідоцтво нашої скромної праці та матеріяльного вкладу в скарбницю духовної культури...».
До речі, у науковій бібліотеці зберігається і репринтне видання «Енеїди» 1922 року: «Котляревський Іван Петрович. Енеїда: на українську мову перелицьована з переднім словом та примітками Б. Лепкого, з ілюстраціями та заставками Я. Штірен» (1998).
Загалом на виставці представлено більше 20 примірників «Енеїди» Івана Петровича Котляревського різних років видань та форматів, ілюстрована різними художниками.