четвер, 21 вересня 2017 р.

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек



30 вересня вся бібліотечна спільнота святкує Всеукраїнський день бібліотек.
Одним із сучасних напрямків діяльності бібліотек є соціокультурний та просвітницький, що охополює різноманітні сфери наукового та культурно-мистецького життя громади. Соціокультурну діяльінсть бібліотека здійснює, об’єднуючи свої зусилля з різноманітними закладами – громадськими організаціями, науковими, навчальними та культурними установами міста та області. До спільної діяльності, відповідно, долучаються науковці, краєзнавці, поети, письменники, художники, фотографи, психологи, журналісти, викладачі вузів та вчителі, а також студентська та учнівська молодь.

Щороку бібліотека відзначає шляхом спільних заходів або переглядів літератури та книжкових виставок державні свята, визначні події в історії країни та міста, згадує ювілеї видатних людей.
Відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського активно долучається до пантеону заходів, що відбуваються як в стінах книгозбірні, так і за її межами. Цьогоріч до Всеукраїнського дня бібліотек ми вирішили організувати виставку «Диво, ім’я якому - книга». Тому що кожного разу ми намагаємося здивувати користувача, зацікавити новими фактами, краєзнавчими розвідками чи просто старими фотографіями.
На представленій виставці всі бажаючі можуть дізнатися багато нової (!) і, відповідно, цікавої інформації про те, як планувалося будівництво нового приміщення бібліотеки (в якому ми заразх знаходимося по вул. Небесної Сотні, 17) з інтерв’ю тодішнього її директора Валерія Дмитровича Загорулька; про вже 120-річну історію обласної книгозбірні. На виставці представлені статті, які розкривають сторінки історії бібліотечної справи Полтавщини та історію обласної бібліотеки, зокрема. Так, на виставці є праця Станіслави Сікорської, яка розповідає про історію Миргородської бібліотеки «Миргордська бібліотека: шлях через три століття». 

Відділ краєзнавства презентує громаді свою видавничу діяльність – бібліографічні покажчики, які вийшли у 2017 році. «Духовна скарбниця національного самоусвідмолення та розвитку» до 125-річчя Полтавського краєзнавчого музею імені В. Кричевського та «Галина Василівна Вовченко» до 60-річного ювілею полтавської поетеси і провідного бібліотекаря відділу соціокультурної діяльності.

Про нові форми роботи з молоддю, а саме про віртуальні зустрічі через скайп-зв’язок розповість стаття, розміщена у газеті «Полтавський вісник» за 2017 рік.
Відділ краєзнавства вітає всіх колег-бібліотекарів, всіх читачів, всіх, хто закоханий у книгу з Всеукраїнським днем бібліотек і традиційно запрошує до Храму Знань!

вівторок, 1 серпня 2017 р.

Таємничий геній

Микола Васильович Гоголь - видатний прозаїк і драматург, творчість якого однаковою мірою належить російській та українській літературі, один з перших представників світового реалізму. Народився у селі Сорочинцях Миргородського повіту (тепер – Великі Сорочинці) в поміщицькій сім’ї. Дитинство його минуло у селі Василівці (Яновщині, тепер – Гоголеве Шишацького р-ну). У духовному розвитку майбутнього письменника певну роль відіграв батько – Василь Панасович, поет і драматург того часу. Навчався Гоголь у Полтавському повітовому училищі, потім в Ніжинській гімназії вищих наук. У 1828 р. Гоголь переїжджає до Петербурга, де навчається в Академії мистецтв.

Чарівний світ Катерини Білокур

Українська майстриня народного декоративного живопису. Народилася 7 грудня 1900 р. в с. Богданівка Пирятинського пов. Полтавської губернії (тепер Яготинського р-ну Київської обл.) в селянській родині. З дитячих років мала великий потяг до малювання. Здобути освіту дівчинці не довелося, читати, писати й малювати вона навчилася самотужки. Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Пензлі виготовляла сама, а фарби робила з буряка, бузини, калини, цибулі й різних трав. Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети. Пробувала вступити до художнього керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, але не мала документів про освіту.
Майже все життя К. Білокур працювала в колгоспі, поєднуючи важку фізичну працю із заняттями живописом у вільний від роботи час. Ось рядки з її власної сповіді: «Я працювала по різних сільськогосподарських роботах аж до 1933 року. Прала, ткала, білила, мила, копала, садила, полола, збирала і все діло робила. А в прогалинах поміж цим ділом вчилася малювати».

пʼятниця, 28 липня 2017 р.

Згадуючи "ГРУЗИНСЬКОГО ПУШКІНА"...

Шляхи Господні незвідані. Так сталося, що доля привела грузинського князя, автора безсмертної поеми «Давитіані», в Україну. Давид Гурамішвілі народився у селі Сагурамо, що неподалік древньої столиці Грузії – Мцхети. Але класик грузинської літератури, один із великих поетів ХVIII ст., більшу половину свого життя провів на Миргородщині. Поет-вигнанець щиро полюбив українську землю, її мову та звичаї. У своїй творчості він вдало поєднав традиції давньогрузинської поезії та фольклор рідного народу з традиціями української народної пісні. Зазначимо, що на творчість Гурамішвілі вплинули український фольклор та спілкування з Григорієм Сковородою.

На Полтавщині шанують відомого поета. У м. Миргороді відкрито літературно-меморіальний музей Д. Гурамішвілі, його ім’я присвоєно бібліотеці міста, встановлено чудовий пам’ятник, названо вулицю.  У 2016 та 2017 рр. проходив поетичний фестиваль «Гурамішвілі запрошує». Випущена ювілейна монета, присвячена 300-річчю від дня народження Давіда Гурамішвілі - "300 років Давіду Гурамішвілі".
У відділі краєзнавства представлена виставка «Він «милозвучну пісню України з грузинською душею поєднав»», присвячена 225-річниці з дня смерті Д. Гурамішвілі.

Занурення в історію

"Вивчайте історію, бо у ній усе має звичку повторюватись" (М. Грушевський).
Бібліотекарі відділу краєзнавства більше 20 років слідують цій пораді. У фонді бібліотеки знайшли цінну книжечку. Її цінність полягає по-перше, в тому, що це видання нашої бібліотеки за 1960 рік, а по-друге, що там міститься дві статті з історії бібліотечної справи.
У першій статті йдеться про роботу Карлівської районної бібліотеки, а у другій - про роботу Кременчуцької міської бібліотеки № 2.

пʼятниця, 16 червня 2017 р.

Полтава - Козелець. День третій



Козелець – невеличке селище з кількістю жителів до 9 тис. осіб.
Храм Різдва Богородиці. Тут знаходиться усипальниця Наталки Розум (Розумовської) - матері братів Розумовських - Олексія та Кирила. Саме вона була фундаторкою зведення храму.
Його будували протягом 11 років (1752-1763). Керували будівництвом архітектори Квасов та Григорович-Барський. Храм звели у стилі пізнього бароко, але з елементами української народної архітектури. Трохи пізніше (у 1770) поряд з храмом було збудовано велику (висотою 50 метрів) дзвіницю. Липовий іконостас висотою у 27 метрів.

Козелецька бібліотека. Це колишнє приміщення полкової канцелярії, побудоване за ініціативи Юхима Дорогана, чоловіка Віри Розумовської (сестри Кирила та Олексія). Приміщення будували 9 років (1756-1765).
З 1958 року тут знаходиться бібліотека. Щиро і привітно зустріли нас колеги у Козельці. Їхнім піклуванням ми потрапили до Свято-Георгіївського жіночого монастиря, аби вклонитися чудотворній іконі Божої Матері "Аз есть с вами и никтоже на вы". 
ЩИРА ПОДЯКА УСІМ КОЛЕГАМ З ЧЕРНІГІВЩИНИ, ЯКІ ТАК ТУРБОТЛИВО ТА ЗМІСТОВНО, НЕПОВТОРНО, ПІЗНАВАЛЬНО ОРГАНІЗУВАЛИ НАШЕ ДОЗВІЛЛЯ!!!


Полтава - Чернігів. День другий


Другий день професійної поїздки бібліотекарів Полтавщини пройшов у місті Чернігові,  історія якого має більше 1300 років. Місто вражає своїми історико-архітектурними пам"ятками та зеленню. Наш земляк Леонід Глібов жартівливо називав Чернігів "губернським хутором".


Полтава - Ніжин. День перший

Полтавське відділення Української бібліотечної асоціації (Голова відділення Надія Влезько) організувало 3-денну поїздку до Чернігівщини для бібліотекарів Полтавської області. Мета поїздки - професійна (обмін досвідом, налагодження контактів) та культурна (знайомство з культурними та історичними пам"ятками).
Отже, о 9-й годині ранку бібліотекарі з Полтави, Миргорода, Кременчука, Хоролу, Опішні, Заводського, Машівки, Лубен, Великої Багачки розпочали свою подрож...

понеділок, 12 червня 2017 р.

Штрихи до портрета справжнього інтелігента

Пересвідчувати когось у знаковості цієї постаті на духовній ниві України просто немає потреби: сьогодні це ім’я знає уся материкова україна та діаспора. Петро Петрович Ротач (1925–2007) – відомий громадськості передовсім як письменник та літературознавець. Проте діапазон його зацікавлень є настільки широким, що він вважався за свого у колах істориків, краєзнавців, музеєзнавців, архівістів та ін. Словом – справжній інтелектуал та енциклопедист.