Фундатори храмів Полтавщини

Благодійність на Полтавщині має давню історію. Благодійники піклувалися, насамперед, про духовний розвиток суспільства та були небайдужими до культурно-наукового життя полтавського краю, бо саме воно випливало з духовних підвалин православ’я. Цій темі присвячена книжкова виставка у відділі краєзнавства "Фундатори храмів Полтавщини". 

Ще у середині 17 ст. (1650 р.) коштом полковника Мартина Пушкаря, Івана Іскри, Івана Крамаря та іншої козацької старшини й міщан Полтави з дозволу відомого церковного діяча митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Сильвестра Косова був зведений Хрестовоздвиженський монастир на честь перемоги над військами польських магнатів і шляхти. Перші монастирські споруди були дерев’яними. Наприкінці 17 ст. старий дерев’яний собор було розібрано і 1689 р. розпочато будівництво нового мурованого на кошти генерального писаря, а потім генерального судді Лівобережної України Василя Леонтійовича Кочубея. Історію заснування полтавської святині можна прочитати у книзі відомого історика Віри Жук «Полтавський Хрестовоздвиженський монастир» (Полтава, 2007), яка є у фонді Бібліотеки і представлена на виставці.

Будівництво храму в Полтаві на честь преподобного Сампсонія розпочалося у 1852 році. Фундатором церкви став Іосиф Степанович Судієнко, який пожертвував 100 тис руб. асигнаціями на спорудження храму. У 1810 році він особисто вніс 50 тис руб. у Стародубське казначейство, а решту – 50 тис. після його смерті внесені другом графом Завадським. Благодійниками Сампсонівської церкви були різні люди. Серед них варто відзначити Марію Костянтинівну Прохорову, яка опікувалася самотніми, немічними, бідняками. Про цю благодійницю залишилося мало відомостей. Відомо, що народилася Марія Костянтинівна у Москві, а останні 19 років свого життя мешкала у Полтаві. Вона очолила сестринське братство, на власні кошти купила земельну ділянку в селищі Яківці для облаштування «Сампсониевской странноприимницы» (притулку). Немало корисних справ зробила благодійниця на полтавській землі, врятувавши від смерті, хвороб та злиднів сотні людей. Похована у Полтаві неподалік Сампсонівської церкви. Зараз на місці її поховання залишився могильний камінь, який потребує реставрації.

У 1912 році у Полтаві діяла Преображенська церква. Її зводили впродовж 11 років. Будівництво проводилося за кошти купця Степана Панасенка, а під кінець будівництва були залучені кошти титулярного радника Михайла Данченка, колезького радника Павла Трегубова. Освячення нової церкви відбулося 18 грудня 1870 року. Перший настоятель церкви Петро Мазанов у своїй промові нагадав присутнім про безкорисливе богодіяння Степана Андрійовича Панасенка та інших полтавців, які спорудили цей прекрасний храм. Церква знищена за часів радянської влади…

Тетяна Іванівна Васецька – меценат, благодійниця, фундатор церкви у Миргороді. Вона була парафіянкою миргородської Троїцької церкви, в якій з 1849 р. служив священиком Андрій Феодосійович Зубковський. Починаючи з 1852 р. Тетяна Васецька постійно надавала великі пожертви на храми. У 1868 р. було збудовано новий Троїцький храм на кошти благодійниці. Вона купила для нового храму хрести, два коштовних Євангелія, срібну гробницю, дбала про облаштування нового іконостасу. Значні пожертви нею було внесено і на інші миргородські храми – Воскресінську, Всіхсвятську, на храми в селах Петрівцях і Шахворостівці. Троїцька церква була зруйнована в середині 30-х рр. ХХ ст…

У селі Великі Сорочинці височіє Спасо-Преображенська церква – шедевр українського бароко, яку на власні кошти побудував миргородський полковник, гетьман Данило Апостол у 1732-1734 рр.  До речі, ошатні бані цієї церкви несуть пам’ять про визначну подію – бо саме у цьому храмі хрестили видатного земляка – письменника Миколу Гоголя.

Для дослідників історії церкви та історії храмі Полтавщини важливим джерелом буде біобібліографічний словник, укладений відомим мистецтвознавцем Віталієм Ханком. Цей словник охоплює 500 фундаторів храмів, які власними коштами будували сакральні споруди на Полтавщині. Матеріали розміщені у часописі Полтавські єпархіальні відомості за 1998, 2001, 2002 та 2006 рр.

На виставці також можна ознайомитися з репринтним виданням Івана Павловського «К истории Полтавской епархии» (Х., 2012), написана істориком на основі документів архіву Полтавської духовної консисторії.

Історичний нарис дослідника Юрія Гужви «Полтавська Свято-Вознесенська (Кобищанська) церква» (Полтава, 2007) розповість про храм, який залишився лише у спогадах старожилів. Побудований у 1909 році, знищений у 1934 році. Найбільші внески на будівництво цього храму пожертвував голова будівельного комітету, колезький асесор Овксентій Павлович Бужинський, а також вдова купця Катерина Анікіна, садиба якої знаходилася неподалік церкви. Першим настоятелем цього храму було призначено протоієрея Михайла Романівського.

Наостанок зазначимо, що традиції меценатства і благодійництва є високими і благородними, до яких може долучитися кожен із нас. Творімо добро і воно обов’язково повернеться!!!

Проект "Сумщина. Велика спадщина"

Сьогодні в рамках другої книжкової виставки-ярмарку "ПОШУК" у відділі краєзнавства відбулася презентація проекту "Сумщина. Велика спадщина". Презентував цей проект його ініціатор і модератор - Євген Положій. 

На Сумщині до 80-річчя створення області, яке відзначалося у січні 2019 року, розпочалася реалізація краєзнавчого проекту «Велика спадщина». Сенс і суть проекту «Сумщина. Велика спадщина» полягає в тому, щоб зібрати всі найкращі здобутки митців, які тривалий час працювали в цій області, прославляли сумський край і є його гордістю. Реалізується проект за кошти обласного бюджету за сприяння Сумської облдержадміністрації. Його спільно втілюють у життя обласні організації Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України та Національної спілки краєзнавців України.

Перша книга, видана в рамках проекту та з нагоди 80-річчя створення Сумської області, має назву «Образотворче мистецтво». У ній представлена спадщина видатних художників (від іконописців до сучасних художників) – уродженців Сумщини, яка є яскравою сторінкою в історії вітчизняного і світового малярства, графіки та скульптури, а також зразки творчості членів Сумської обласної організації Національної спілки художників України та інших об’єднань, професійна діяльність яких є помітним явищем на Сумщині та в Україні.

Другою книгою з цього проекту була надрукована «Поезія».

На найближчі роки заплановано вихід книг «Історія і краєзнавство», «Красне письменництво», «Фотографія» тощо.

Євген Положій також поділився планами на майбутнє - створення сайту з однойменою назвою, на якому будуть розміщені різного роду матеріали (в т. ч. відео) про Сумщину. 

Понад усе нам - Україна! (Презентація творчого доробку Олександра Печори)

Ранок затуманений стеле теплий сум.
Вишиванки мамині березню несу.
На сріблясті котики крапельки мрячать.
У серденько зморене лебеді ячать.
Спомини гаптовані… Крапля на щоці.
Впали на чоло мені срібні промінці.
Подивуйся, братику, на барвисту знадь.
Вишиванки мамині лагідно погладь.
Це пісня на слова Олександра Печори, талановитого поета і гумориста, який у своєму творчому доробку має багато окремих збірок поезії, його твори друкуються на сторінках літературних альманахів та періодичних видань.
Олександр Андрійович - член Лубенського літоб’єднання, член Полтавської спілки літераторів, член Національної спілки журналістів України та лауреат літературно-мистецьких премій.
23 травня у відділі краєзнавства Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського пройшла зустріч з Олександром Печорою в рамках другої книжкової виставки-ярмарку «ПОШУК». Олександр Андрійович презентував збірки "Стежина в світ", "На Посуллі соловейко", "Маятник історії", "Українська вишиванка" (щойно вийшла друком), альбом-календар "Ріднокрай" та історико-краєзнавчу газету "Ріднокрай", упорядником якої він є.
На зустріч завітали школярі Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 ім. І. П. Котляревського (вчитель - Вікторія Миколаївна Гайдамака).
Звучали вірші поета із збірки "Стежина в світ" - "Душа поета", "Рідна мова", "Хуторянка", "Балада про Кіндрата", а також записи пісень на вірші Олександра Печори - "Вишиванки мамині", "Ота стежина".