середа, 24 серпня 2016 р.

Директорські підписи

Відділ краєзнавства, незупинно вивчаючи історію своєї бібліотеки, пропонує ряд фото підписів людей, які в різний час очолювали обласну книгозібрню. Приблизно з 1934 по 1941 р. та у 1944 р. обласну бібліотеку для дорослих очолювала Надія Сергіївна Косенко; у 1943 р. - Сергій Васильович Бєльський; 1944-1945 - Марія Гаврилівна Гавришенко; 1945-1950 рр. обласну бібліотеку для дорослих імені І. П. Котляревського - Григорій Максимович Янбих; 1950-1962 рр. - Іван Ілліч Хорунжий; 1962-1969 рр. - Єлизавета Михайлівна Медяник; 1969-1979 рр. - Євген Михайлович Турчин; 1979-2003 рр. - Валерій Дмитрович Загорулько.
З 2003 року бібліотеку очолює заслужений працівник культури України Тетяна Іванівна Зеленська.
Також бібліотека неодноразово змінювала свої назви. Працюючи з документами в Державному архіві Полтавської області, бібліотекарям відділу краєзнавства вдалося віднайти ці назви:

1894 р. – Полтавська Громадська бібліотека;

1919 р. – Центральна наукова бібліотека;

1937 р. - обласна бібліотека для дорослих;

1943 р. – Полтавська обласна бібліотека для дорослих відділу народної освіти виконкому Полтавської обласної ради депутатів трудящих;

1945 р. - Полтавська обласна бібліотека для дорослих відділу в справах культурно-освітньої роботи Полтавського облвиконкому.

22 червня 1949 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 1603 бібліотеці присвоєно ім’я І. П. Котляревського.

З 1953 р. - Полтавська обласна бібліотека імені І. П. Котляревського Управління культури Полтавського облвиконкому;

1966 р. – Полтавська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського;

2008 р. - Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського.

 







середа, 17 серпня 2016 р.

Полтавські міські голови


Згідно «Городского Положения» Катерини ІІ (1785 р) «городским обывателям» дозволялося складдати загальну міську Думу на чолі з міським головою. Така Дума була і в Полтаві.
Полтавські міські голови за період 1800-1917 рр. :

Яків Кіщенко (1800-1802)
Ілля Прокофьєв (1803-1805)
Яків Локощенко (1806-1808)
Ілля Прокофьєв (1808-1811)
Микола Черкасов (1811-1814)
Іван Михайловський (1815-1818)
Ілля Прокофьєв (1818-1819)
Абрам Зеленський (1820-1822)
Павло Артемович Чубенко (1823-1829)
Петро Гаврилович Ворожейкін (1830-1932)
Андрій Панасенко (1832-1835)
Степан Григорович Комарь (1835-1838)
Степан Медведев (1838-1841)
Петро Гаврилович Ворожейкін (1841-1943)
Семен Михайлович Беляєв (1843-1850)
Степан Григорович Комарь (1850-1852)
Микола Вакуленко (1852-1855)
Іван Тенгелеєв (1855-1864)
Степан Андрійович Панасенко (1865-1868)
Олександр Михайлович Абаза
Віктор Павлович Трегубов


Петро Іванович Кулябко-Корецький


Олександр Олександрович Черненко


Сергій Степанович Заньковський


Полтавські міські голови за період Незалежності України:

Анатолій Тихонович Кукоба (1998-2002); (2002-2006)
Олександр Федорович Мамай
Андрій Всеволодович Матковський

Анатолій Тихонович Кукоба



Художник ранкової зорі (до 135-річчя від дня народження І. К. Дряпаченка)

Художник Іван Кирилович Дряпаченко народився 16 серпня 1881 року у с. Василівці Кобеляцького повіту (нині Козельщинського р-ну). За свідченнями односельців мав гарну зовнішність, чудовий голос  та великий хист до малювання. 

пʼятниця, 5 серпня 2016 р.

Полтава. Вулиця Пушкіна



У 1870 році на початку вулиці Кузнецької (сучасна вул. Пушкіна) було закладено сквер. Посадив його почесний громадянин міста Полтави Михайло Андрійович Білуха-Кохановський. Він упродовж всього свого життя піклувався про озеленення міста, закладення нових парків та бульварів. Як зазначає Іван Наливайко у своїй книзі «Через літа, через віки» (є у відділі краєзнавства!), «він, дійсний статський радник, кавалер багатьох орденів, не вважав за сором узяти до рук лопату й посадити білокорі берізки». А 15 березня 1877 року міська дума прийняла рішення назвати Березовий сквер іменем Білухи-Кохановського.

четвер, 4 серпня 2016 р.

Окрилений Україною

«В особі Володимира Леонтовича, - писав професор Ф. Погребенник, - українська література має чесного, талановитого митця, активного громадсько-культурного діяча, який глибоко вболівав за долю України, рідного письменства, був проникливим спостерігачем і аналітиком суспільного і кульурного процесів другої половини ХІХ – першої половини ХХ століть».
Народився Володимир Миколайович 5 серпня 1866 року на хуторі Оріхівщина, що поблизу Лубен, на Полтавщині у родині української шляхти.
Володимир Леонтович був членом Полтавського губернського земського зібрання, в засіданнях якого відстоював розвиток народної освіти. Він також був постійним членом фонду Василя Симиренка. Працював у Комітеті Південно-західного фронту Всеросійського Союзу міст, що допомагав біженцям; перебував на посаді міністра земельних справ; короткий час працював уповноваженим Українського Червоного Хреста в Одесі. Вболіваючи за розвиток української кульутри і літератури та ніби продовжуючи справу В. Симиренка, що упродовж 40 років стояв в обороні рідного слова, Леонтович мав безпосередній стосунок до заснування «Товариства підмоги українській літературі, науці та штуці» (1911-1915), був його головою.

Як письменник, він став відомий на початку 1890-х рр., опублікувавши у газеті «Діло» оповідання «Салдатський розрух» під псевдонімом Вол. Левенко. До речі, цим псевдонімом користувався до 1907 року. Друкувався у львівських та київських українських преіодичних виданнях. Найвагомішим твором В. Леонтовича вважається «Хроніка Гречок» - книга-історія українського життя ХІХ-початку ХХ століть.
Але з 1919 року письменник був змушений виїхати з України і, як виявилося, назавжди. Леонтович перебував у еміграції – Болгарії, Сербії, Німеччині. Життя скінчив у Празі (Чехосоловаччина).
Ще з 90-х років Володимир Леонтович дбав про створення бібліотек для народу. В листі від 14 жовтня 1896 р. до В. Науменка (директора однієї з київських гімназій), він пише: «Вибачте, будь ласка, що так часто набридаю Вам, і, якщо Ваша ласка та якщо можливо, вишліть по одному примірнику книжок до народної бібліотеки». І подано адресу: село Хильківка Полтавської губернії. В іншому листі з аналогічним проханням інша адреса: м. Білоцерківка Хорольского повіту та список книжок. Серед адресатів були М. Кропивницький, Л. Глібов, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, І. Котляревський та інші українські письменники.
З метою вшанування пам’яті славетного земляка Лубенській міській бібліотеці для дорослих у 2006 році було присвоєно ім’я В. Леонтовича.
Відділ краєзнавства запрошує ознайомитися з книжковою виставкою «Високий лет думок, шляхетні почуття та відданість безмежна Україні», яка присвячена 150-й річниці від дня народження В. М. Леонтовича і ознайомить з життям і творчістю письменника.
Виставка діє з 5 по 14 серпня 2016 року.