Найважливішим ресурсом будь-якої бібліотеки є фонд. Не випадково бібліотечний фонд бібліотекознавці часто називають колективним розумом,енергетичним центром науки та історії. Бібліотечний фонд має свою історію комплектування, а також пов’язаний з діяльністю певного кола науковців, істориків, культурно-мистецьких діячів, представників української діаспори, а також діяльністю різних закладів. Протягом останнього десятиріччя в Україні почало активно розвиватися історичне бібліотекознавство. З'явилося багато наукових праць, пов'язаних з дослідженням історії формування, встановлення походження, реконструкції складу та змісту бібліотек; а виявлення та дослідження провенієнцій є також невід'ємною частиною книгознавчих та бібліотекознавчих досліджень.
У книгознавстві та бібліотекознавстві власницькі записи, екслібриси, суперекслібриси, печатки, наклейки тощо є важливими документальними джерелами при дослідженні історії побутування та розповсюдження книги, історії розвитку бібліотек, вивчення читацьких інтересів, а також одним із основних інструментів при фізичному та бібліографічному відтворенні книжкових фондів бібліотечних зібрань та книжкових колекцій.
"Історія бібліотеки на титульному аркуші" – так назвали віртуальну виставку бібліотекарі відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ. До уваги читачів представлено екслібриси, штампи бібліотек, написи, за допомогою яких, власне, можна спробувати відслідкувати історію книги та бібліотеки.
Титульний аркуш є певним «входом» у книжку, ідентифікуєїї за основними характеристиками, надаєвиданню статусу одиниці друку, предмета ринкових відносин. Титульний аркуш з’являється в інкунабульний період книгодрукування (друга половина 15 ст.). Його роль відігравав колофон — текст на останньому аркуші, що повідомляв назву твору, місце і час виходу видання у світ, імена друкарів. Уперше колофон розміщено у Майнцькому Псалтирі (1457) Йоганна Фуста і Петера Шеффера. На початку 16 ст. титульні аркуші поширилися в німецьких книгах.
Тож про що говорять написи, штемпелі та екслібриси на виданнях головної бібліотеки Полтавщини, яка має свою 125-річну історію?
За увесь час свого існування бібліотека комплектувалася з різних джерел. Громадська установа отримувала в дар як окремі видання, так і книжкові колекції, поповнювали фонд приватні особи, а також різні установи та організації. Згодом фонд бібліотеки поповнювався з обмінно-резервних фондів великих наукових бібліотек (Всеросійської публічної бібліотеки ім. В. Леніна, Державної бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна, Харківської державної бібліотеки ім. В. Короленка, Херсонської обласної б-ки, Вінницької обласної б-ки та ін). Про це свідчать і штампи бібліотек-фондоутримувачів і штампи переобліків.
На виданнях полтавської наукової книгозбірні присутні круглі печатки – «Лікаря Олександра Несвіцького», «Власна бібліотека Володимира Рожка м. Луцьк». Зустрічаються шрифтові екслібриси - «Князь Григорий Платонович Трубецкой» (був дійсним статським радником, працював у Міністерстві внутрішніх справ, 1901-1902 рр.), "Петр Павлович Старицкий".
Печатка «Центральна наукова бібліотека Полтава» - розкриває нам колишню назву Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського.
Як бачимо, обласна наукова бібліотека зберігає багатовікову культурну спадщину і є одним з центрів просвітництва та розвитку наукової думки.
Библиотека ИМЭЛ - Бібліотека інституту марксизма-ленінізма при ЦК КПРС у
Москві, центральне книгосховище Комуністич. партії Рад. Союзу.
штампи ИМЭЛ на деяких книжках нашої книгозбірні.
