«Яка краса – відродження країни!Яка печаль – надій сумні руїни» - ці пророчі слова написала жінка з серцем, сповненим незгасимої любові до України, до рідної землі. Перша жінка-журналістка в Україні, науковець-етнограф, поетеса, письменниця, громадська діячка Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова-Косач) – жінка з славнозвісного Драгоманівського роду. Разом із старшим братом Михайлом Драгомановим Олена Пчілка стала окрасою і гордістю всієї української культури, помітною частиною слави як рідної Полтавщини, так і Волині, Києва та всієї України.
Нагадаємо, Олена Пчілка народилася 170 років, а саме 29 червня 1849 р. у невеличкому повітовому містечку Гадяч. Початкову освіту отримала вдома, а згодом у зразковому пансіоні шляхетних дівчат. Іспити з вищих наук складала при першій чоловічій гімназії у Києві.
Дослідники життєтворчості Олени Пчілки відзначають великий вплив на становлення особистості й формування ідейно-естетичного світогляду студентське оточення старшого брата Михайла Драгоманова, коло інтересів якого вона поділяла.
Цікаво, що перше оповідання Олени Пчілки було надруковане німецькою мовою. Це було під час навчання у пансіонаті. Вчитель німецької мови дав завдання ученицям написати гумористичне оповідання на будь-яку тему, але з умовою не наслідувати друковані твори. Після перевірки, вчитель почав зачитувати твори, які йому були до вподоби. Серед прочитаного вчителем твору Олени Пчілки не було… Вона запитала вчителя про свій твір, на що він відповів: «Почекайте, майте терпеливість». І вже через деякий час приніс друковане видання і сказав: «Ну ось, я вам прочитаю, як пишуть гумористичні оповідання в часописі «Для молоді» (нім. мовою). Це було оповідання Олени Пчілки!
Після одруження з П. Косачем проживала на Волині: у Звягелі, Луцьку, с. Колодяжному. Тут вона збирає цінний етнографічний матеріал, надрукований 1876 р. під назвою «Український орнамент», розвідку «Вислід про волинські колядки». Цікавість до народної творчості письменниця не втратила до кінця життя. Як видатного знавця в цій галузі, у 1927 р. Олену Пчілку обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
У 1903 р. на відкритті пам’ятника І. П. Котляревському у Полтаві, всупереч офіційній забороні, діячка виголосила свою промову українською мовою.
У 1905 р. у складі делегації вимагала від російського уряду скасувати заборону на українське слово. Відповідна заява за підписами Лесі Українки, Олени Пчілки, Миколи Лисенка, Павла Житецького була надіслана у міністерство освіти.
Олена Пчілка – авторка численних виступів, доповідей, публіцистичних, літературно-критичних, суспільно-політичних статей, етнографічних розвідок, бібліографічних заміток, фейлетонів. Їй належать статті й нариси про Т. Шевченка, Є. Гребінку, Д. Яворницького, О. Сластіона, М. Кропивницького, М. Коцюбинського та ін.,спогади про М. Драгоманова, М. Старицького, М. Лисенка.
Вона перекладала світову класику (Овідія, Гомера, Гі де Мопассана, В. Гюго, Г. Гейне, О. Уайльда, Л. Толстого та ін.).
Як педагог, на власному досвіді заклала основи родинної материнської школи: виховання дітей на засадах патріотизму і національної самосвідомості. Через серце матері пройшла початкова творчість її дітей, яким вона дібрала промовисті псевдоніми: Леся Українка, Михайло Обачний, Олеся Зірка. Турбота про підростаюче покоління спонукала Олену Пчілку до праці в галузі дитячої літератури.
В останні роки свого життя Олена Пчілка зазнала переслідувань: лише тяжка недуга врятувала її від репресій.
На виставці «Жінка з роду Драгоманових» представлені дослідження Григорія Шанька «Непідвладна забуттю», Любові Дрофань «Берегиня», сторінки епістолярної спадщини письменниці а також багатий біографічний матеріал, представлений у часописах та газетно-журнальних виданнях. На жаль, ми маємо небагато творів Олени Пчілки, але у нашій бібліотеці збереглися два надзвичайно цінних видання брата письменниці – Михайла Петровича Драгоманова. Перше видання 1900 року, видане у Львові накладом наукового товариства імені Шевченка, - Розвідки Михайла Драгоманова про українську народню словесність і письменство. Том ІІ. Друге видання – 1906 року, надруковане у Києві тов. «Просвіта» - «Про українських козаків, татар та турків».
Запрошуємо до перегляду!
Нагадаємо, Олена Пчілка народилася 170 років, а саме 29 червня 1849 р. у невеличкому повітовому містечку Гадяч. Початкову освіту отримала вдома, а згодом у зразковому пансіоні шляхетних дівчат. Іспити з вищих наук складала при першій чоловічій гімназії у Києві.
Дослідники життєтворчості Олени Пчілки відзначають великий вплив на становлення особистості й формування ідейно-естетичного світогляду студентське оточення старшого брата Михайла Драгоманова, коло інтересів якого вона поділяла.
Цікаво, що перше оповідання Олени Пчілки було надруковане німецькою мовою. Це було під час навчання у пансіонаті. Вчитель німецької мови дав завдання ученицям написати гумористичне оповідання на будь-яку тему, але з умовою не наслідувати друковані твори. Після перевірки, вчитель почав зачитувати твори, які йому були до вподоби. Серед прочитаного вчителем твору Олени Пчілки не було… Вона запитала вчителя про свій твір, на що він відповів: «Почекайте, майте терпеливість». І вже через деякий час приніс друковане видання і сказав: «Ну ось, я вам прочитаю, як пишуть гумористичні оповідання в часописі «Для молоді» (нім. мовою). Це було оповідання Олени Пчілки!
Після одруження з П. Косачем проживала на Волині: у Звягелі, Луцьку, с. Колодяжному. Тут вона збирає цінний етнографічний матеріал, надрукований 1876 р. під назвою «Український орнамент», розвідку «Вислід про волинські колядки». Цікавість до народної творчості письменниця не втратила до кінця життя. Як видатного знавця в цій галузі, у 1927 р. Олену Пчілку обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
У 1903 р. на відкритті пам’ятника І. П. Котляревському у Полтаві, всупереч офіційній забороні, діячка виголосила свою промову українською мовою.
У 1905 р. у складі делегації вимагала від російського уряду скасувати заборону на українське слово. Відповідна заява за підписами Лесі Українки, Олени Пчілки, Миколи Лисенка, Павла Житецького була надіслана у міністерство освіти.
Олена Пчілка – авторка численних виступів, доповідей, публіцистичних, літературно-критичних, суспільно-політичних статей, етнографічних розвідок, бібліографічних заміток, фейлетонів. Їй належать статті й нариси про Т. Шевченка, Є. Гребінку, Д. Яворницького, О. Сластіона, М. Кропивницького, М. Коцюбинського та ін.,спогади про М. Драгоманова, М. Старицького, М. Лисенка.
Вона перекладала світову класику (Овідія, Гомера, Гі де Мопассана, В. Гюго, Г. Гейне, О. Уайльда, Л. Толстого та ін.).
Як педагог, на власному досвіді заклала основи родинної материнської школи: виховання дітей на засадах патріотизму і національної самосвідомості. Через серце матері пройшла початкова творчість її дітей, яким вона дібрала промовисті псевдоніми: Леся Українка, Михайло Обачний, Олеся Зірка. Турбота про підростаюче покоління спонукала Олену Пчілку до праці в галузі дитячої літератури.
В останні роки свого життя Олена Пчілка зазнала переслідувань: лише тяжка недуга врятувала її від репресій.
На виставці «Жінка з роду Драгоманових» представлені дослідження Григорія Шанька «Непідвладна забуттю», Любові Дрофань «Берегиня», сторінки епістолярної спадщини письменниці а також багатий біографічний матеріал, представлений у часописах та газетно-журнальних виданнях. На жаль, ми маємо небагато творів Олени Пчілки, але у нашій бібліотеці збереглися два надзвичайно цінних видання брата письменниці – Михайла Петровича Драгоманова. Перше видання 1900 року, видане у Львові накладом наукового товариства імені Шевченка, - Розвідки Михайла Драгоманова про українську народню словесність і письменство. Том ІІ. Друге видання – 1906 року, надруковане у Києві тов. «Просвіта» - «Про українських козаків, татар та турків».
Запрошуємо до перегляду!
