понеділок, 17 лютого 2020 р.

Священик Георгій Гапон

«Георгій Аполінарійовиич Гапон (1870-1906) народився в селі Білики Кобеляцького району в заможній селянській родині. Після закінчення місцевої школи навчався в Полтавській духовній семінарії, по закінченні якої працював у Всехсвятській церкві в Полтаві. У 1898 році вступає до Петербургської духовної академії і паралельно веде місіонерську діяльність серед робітників. Є ініціатором створення Товариства взаємодопомоги для робітників і Товариства опіки над бідними…».
Впевнена, більшість користувачів, які почнуть читати ці лаконічні біографічні відомості навіть не зразу зрозуміють про кого йде мова, хоча ця особистість досить добре відома. Але якщо розпочати свою розповідь зі слів «Піп Гапон (1870-1906) народився…» то зразу спливуть згадки: «А, це той самий піп Гапон, провокатор, агент царської охранки, який влаштував Криваву неділю».

Дійсно, український радянський енциклопедичний словник стверджує, що Гапон – «священик, агент царської охранки, походив з сімейства селян-куркулів Полтавської губернії. За завданням Департаменту поліції Гапон, 1903 року, щоб відвернути увагу робітників від революційної боротьби, створив… «Збори фабрично-заводських робітників Санкт-Петербурга»… Гапон спровокував робітничу маніфестацію до царя і, отже, є одним з винуватців розстрілу робітників 9 січня 1905 року…».
В той же час італійський енциклопедичний словник (1956 р.) зазначає, що «Гапон організував лояльні цареві робітничі товариства на базі програми християнського соціалізму», тобто висловлює здогад про те, що Гапон мав намір мирним способом усунути несправедливість супроти робітників щоби забезпечити їм добробут та гідні умови праці.
 Що ж стосується ролі Гапона в кривавій бійні 9 січня, то у спогадах Григорія Ващенка ми знаходимо ще більше матеріалу для роздумів: «До речі, люди, що особисто знали Гапона, запевняли Горового (псевдо Григорія Ващенка – авт.), що він зовсім не був провокатором, а щиро працював для блага робітників. У наслідок цих розмов у Горового і тепер існує сумнів, хто такий в дійсності Гапон. Провокатор, що вів маси людей на розстріл, не міг іти попереду демонстрантів, бо й сам ризикував своїм життям. А разом  із тим низка історичних документів стверджують провокативну роль Гапона».

Так ким же насправді був Гапон? Безпринципним авантюристом, який кинув на алтар своїх непомірних амбіцій  життя тисяч людей, чи  ідеалістом, що з власної волі як правдивий душпастир намагався поліпшити важку долю робітничого люду не кривавими революційними переворотами, не утопічними гаслами, а  організованим мирним законодавчим шляхом.
Пропонуємо нашим користувачам знайти свою відповідь на ці запитання. Для цього бібліотекарі відділу краєзнавства підготували книжкову виставку «Священик Григорій Гапон». На ній представлений широкий спектр матеріалів, які відображають різноманітні, нерідко діаметрально протилежні, точки зору стосовно особистості  Г. А. Гапона та його ролі в згаданих історичних подіях. Серед них – архівні матеріали, спогади та мемуари сучасників Гапона, історичні дослідження, есеї, розвідки, художні твори як радянських так і сучасних українських та зарубіжних дослідників. Особливу увагу хочеться привернути до автобіографії Г. Гапона «История моей жизни», яка може надати додатковий дослідницький матеріал для розуміння психотипу Г. Гапона.
Виставка діятиме у відділі краєзнавства (5-й поверх, 509 кім.) з 10 лютого 2020 року.
Матеріал підготувала головний бібліотекар відділу краєзнавства Ганна Дідусенко.




понеділок, 10 лютого 2020 р.

Жінки в науці

«Наука буває двох видів — фізика і збирання марок» (Е. Резерфорд)

Щороку 11 лютого за рішенням ООН відзначається Міжнародний день жінок у науці.
«Жінки в науці» - цікаву виставку підготували бібліотекарі відділу краєзнавства, присвячену іменам тих жінок-полтавок, хто першими прокладав шлях в суто чоловічу справу і хто продовжує її зараз.

Олена Пчілка – письменниця, громадська діячка, була обрана членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук.
Наталія Мірза-Авакянц – педагог, професор Полтавського, Харківського, Донецького інститутів народної освіти. Одна із засновників Полтавського товариства дослідження та охорони пам’яток старовини й мистецтва.
Яніна Яківна Яценко одягала у зелені шати та прикрашала Полтаву. Саме завдяки їй було закладено ландшафтний дендропарк на полі Полтавської битви. А в 2011 році Яніна Яківна одержала премію на міжнародному конкурсі у Франції «Terre de Femmes – Земля жінок» за проєкт, спрямований на охорону природи та навколишнього середовища.
Віра Никанорівна Жук – історик, архівіст, все життя якої було присвячене вивченню рідного міста.
Серед сучасних жінок-науковців вирізняється ім’я учениці Віри Жук - доктора історичних наук, професора Ірини Миколаївни Петренко, яка за свою наукову роботу «Шлюбно-сімейні відносини у Гетьманщині 18 століття», отримала премію Президента України для молодих вчених 2017 року! У 2018 році Ірина Петренко виступила у ролі мецената: вона профінансувала два видання, присвячені 90-річчю від дня народження Віри Жук, які підготував відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського – бібліографічний покажчик «Подвижниця краєзнавчої справи Віра Никанорівна Жук» з серії «Видатні краєзнавці Полтавщини» і «Каталог бібліотеки та особовий фонд Віри Жук» з серії «Бібліотечні колекції».

Ми хочемо назвати імена науковців - Віра Мелешко, Ірина Пістоленко, Людмила Бабенко, Ольга Ніколенко, Олена Байрак, Наталія Смоляр, Майя Бабешко, Віта Сарапин, Лариса Безобразова, Надія Кочерга, а також пошанувати їх та ознайомити з працями та біографіями, представленими на нашій книжковій виставці.
Над підбором матеріалу та організацією виставки працювала провідний бібліотекар відділу краєзнавства Наталія Миколаївна Лисенко. 




вівторок, 4 лютого 2020 р.

Полтавщина в іменах: знамениті тезки

На думку ряду філософів, ім’я – це думкоформа, тобто самостійна сутність, яка має свій енергетичний потенціал і має у собі якусь певну ідею.
За часів Київської Русі прізвища мали лише знатні люди. Селяни ж майже аж до скасування кріпосного права, називалися лише іменами чи прізвиськами. Пізніше і селяни почали присвоювати собі прізвища. Найчастіше вони відображали рід їх діяльності, місце проживання або якісь характерні особистісні особливості. Приміром, людина, що займалася гончарною справою, могла мати прізвище Гончар, а володаря занадто довгого носа називали Носаль.
Таким чином, можна зробити висновок, що в прізвищі людини закладено багато інформації, яка може впливати на долю і характер.

Прізвище являє собою енергетичний родовий код, що визначає приналежність людини до свого роду. Це сімейне ім’я, яке дається нам від народження. Багато прізвищ мають багатовікову історію, і їх походження сьогодні досить складно розгадати. Є думка, що прізвище здатне впливати на долю людини.
Трапляється, що абсолютно різні люди мають однакові прізвища, а іноді співпадають навіть імена. Це явище називають чудовим українським словом тезка (або тезко).
День тезки у світі відзначають 3 березня.
Саме цьому цікавому явищу і присвячена виставка літератури у відділі краєзнавства Полтавської універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського
Серед відомих полтавців працівники відділу відібрали особистості, що мають однакові прізвища та імена. Ці люди не є родичами, проявили себе в абсолютно різних сферах людської діяльності. Вони, можливо, не знайомі між собою, можливо, навіть жили у різні історичні епохи – єдине, що їх об’єднує це прізвище та ім’я.
На думку психологів, ім’я людини це найкраще і найсолодше для неї слово. В усі віки і часи люди завжди ревно берегли своє ім'я і намагалися зробити так, щоб воно жило якомога довше. Одні прославляли його великими справами, другі — висікали на скелях, треті писали на свинцевих пластинках і кидали в море. З соціальної точки зору ім'я людини являє собою згусток інформації про його носія. Знаючи лише одне ім'я, ми вже маємо уявлення про походження, національність, можливе віросповідання, основні властивості характеру і темпераменту людини.
В історії Полтавщини відомі дві Варвари Рєпніни.
Варвара Олексіївна Рєпніна – дружина малоросійського генерал-губернатора, онука гетьмана України К. Розумовського. Вона була відомою на Полтавщині благодійницею, фундаторкою Полтавського інституту шляхетних панянок.

Благословенного ХІХ ст. жила і творила на Полтавщині Варвара Миколаївна Рєпніна, небога декабриста С. Волконського і «добрий ангел» Т. Шевченка, як він сам називав її за доброту і натхнення. Поет присвятив їй поему «Тризна»:
Ваш добрый ангел осенил
Меня бессмертными крылами
И тихоструйными речами
Мечты о рае пробудил…
Варвара Миколаївна займалася літературною діяльністю, благодійністю. Про неї писали: «…була не тільки другом і заступницею, але й добрим генієм, уособленим сумлінням поета. Вона підтримувала в ньому віру в його високе покликання і з властивою їй відвертістю не раз висловлювала йому гіркі істини, коли він збочував на невірний шлях».
Відомий у Полтаві та за її межами господарник Леонід Гаврилович Гусак. Багаторічний незмінний директор ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод», його добрим словом згадує не одне покоління працівників заводу і жителів Київського району міста Полтави. Його талановитий тезка Леонід Іванович Гусак – художник, графік, ілюстратор. Він працював оформлювачем експозицій багатьох музеїв Полтавщини. Його твори експонувалися на міських, обласних виставках в Києві, Москві, Мюнхені. Леонід Іванович займався літературною творчістю, опубліковано його спогади, автобіографічні есе. Н. Даниленко про нього писала: «Він любив Україну не позірно, не голосно. Не кричав про свою любов, але й не ховав її, виливаючи щиро і щедро на полотні».
Лікар-анестезіолог Олександр Олександрович Архіповець створив цілу низку творів у жанрі фентезі, відзначений грамотою обласного конкурсу «Краща книга Полтавщини» з нагоди 200-річчя від дня народження М. Гоголя.

Його тезка Олександр Йосипович Архіповець вчений-біолог старший науковий співробітник Полтавського науково-дослідного інституту свинарства. Багато років вивчав репродуктивну функцію свиней, опублікував 73 експериментальні роботи, зробив великий внесок у вітчизняну галузь тваринництва.
Відомий в Україні археолог, історіограф, музейник і видавець, директор Полтавського краєзнавчого музею Олександр Борисович Супруненко має свого тезку, уродженця Оржиці. Олександр Мефодійович Супруненко – поет, журналіст, його поезію читають і люблять за межами України.

Прізвище Білик одне з найпоширеніших в Україні. Маємо на Полтавщині кілька відомих тезок.
Письменник Іван Іванович Білик – автор, зокрема, забороненого радянською владою роману «Меч Арея». Його перу належить ряд історичних романів. Письменник із непростою долею - пережив голодомор, Другу світову війну, заборони і гоніння радянського режиму.
Гончар Іван Архипович Білик – найстаріший майстер керамічної скульптури і фігурного посуду, носій давньої традиції, великий практик і генератор творчих пошуків. Лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка (1999 р.).
Під псевдонімом Іван Білик нам відома літературна творчість брата Панаса Мирного, чиновника Івана Яковича Рудченка.
Відомий львів’янин письменник Микола Петренко має полтавське коріння. Його тезка - рядовий Микола Петренко із Світлогірського Кобеляцького району - загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок у Афганістані у 1984 р. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

Ще один наш земляк із м. Градизьк Павло Крат був учасником неоголошеної війни у Афганістані. Його тезка Павло Крат – український письменник, громадський і релігійний діяч пропагував українське слово, думку і віру в далекій Канаді. Він відомий на батьківщині як вдатний представник української діаспори в Торонто.
Репресований за радянської влади священик із с. Калайдинців Лубенського району Іван Михайлович Бабак має у Полтаві відомого тезку Івана Ілліча Бабака. Герой Радянського Союзу льотчик винищувач часів Другої Світової війни з дивізії О. Покришкіна мав прізвисько «Літаючий барс». Після закінчення війни він працював учителем у Полтаві.
Володимир Білоус – письменник і фотохудожник, Микола Лисенко – композитор і науковець…. Цей список видатних тезок-полтавців можна продовжувати. Запрошуємо до відділу краєзнавства Полтавської обласної наукової універсальної бібліотеки ім. І. П. Котляревського переглянути книжкову виставку «Полтавщина в іменах: знамениті тезки».
Виставку підготувала Лариса Миколаївна Карпенко, провідний бібліотекар відділу краєзнавства.