Великдень на Полтавщині

Відділ краєзнавства вітає всіх із Світлим Святом Христового Воскресіння і запрошує на перегляд літератури «Малює сонце золото небес, і крашанку, як усмішку, підносить. Христос Воскрес!»

Погодьтеся, ми всі з нетерпінням і радістю чекаємо Великоднього свята. На Лубенщині навіть було поширене прислів’я: «Ходить такий, як на Великдень!», тобто радісний і чепурний.

Цікаву легенду про походження свята Великдень (окрім християнської традиції), записав у Пирятинському повіті Полтавської губернії етнограф та фольклорист Пантелеймон Куліш.

«Був, кажуть, колись чоловік Свирид. Як дождався він Великодня, то подумав собі: «Кажуть люди «Велик-день», а я ще побачу, чи справді цей день Великий?» І ось на перший день Світлого Празника запряг волів та й пішов з наймитом орати. Люди в церкві богові моляться, а він оре. Тільки-що почали, може, десяту скибу одкидувати, аж під землею щось загуло страшно – так, як часом далекий грім загуркотить – і Свирид разом з плугом і волами так і провалився крізь землю. А на тім місці стала могила. Вона й досі називається «Свиридова могила». Кажуть, що коли прийти на ту могилу та прикласти вухо до землі, то інколи чути, як хтось волів поганаяє: «Гей! Гей!»

Етнограф Василь Милорадович у кінці XIX століття записав досить багато регіональних особливостей випікання пасок у селах Лубенського повіту. Для вдалого випікання великодніх пасок господині потрібен був особливий душевний настрій. На Лубенщині говорили: «Не по муці, а по хазяйці. Котра тямуща, то зробить із житного пшеничне, а котра не тямить, та з пшеничного житнє зробить».

В окремих регіонах Полтавщини була традиція, за якою Чистий четвер вважався найкращим днем для приготуваня великодніх крашанок. Писанки на Полтавщині були поширені в середині XIX століття, але під кінець віку ця традиція почала поступово згасати. У Лубенському повіті існувало народне повір’я про писанки: «Хоть цілий рік вилежить писанка і зовсім висохне, а на Великдень буде повна».

За звичаєм, на Великдень, як і на інші великі свята, примічали погоду і складали прогнози на майбутнє. Відомі такі прикмети: «Якщо на Паску гарна погода – добре вродить горох», «Ясний день на Великдень – літо буде погоже, не дощове».

Матеріал використано із книги «Полтавський народний календар» (2002 р.)

Перегляд підготувала Наталія Лисенко, бібліотекар І категорії відділу краєзнавства.