Щороку, відділ краєзнавства, плануючи роботу на наступний рік, намагається приділити увагу деяким особистостям чи подіям, імена яких з тих чи інших причин або міркувань стали незаслужено забутими.
У жовтні ми підготували віртуальну виставку, присвячену художнику, скульптору, поету, громадському діячу – Михайлу Омельяновичу Гаврилку. Він народився 5 жовтня (за деякими даними 5 вересня) 1882 року у так званих Козацьких хуторах, що знаходилися за 20 км від Полтави (тепер це с. Гаврилки Рунівщинської сільської ради Полтавського району).
Михайло Гаврилко учився у Миргородській художньо-промисловій школі імені М. В. Гоголя, був учнем самого Опанаса Сластіона. У 1904 році для міста Стеднев, що на Чернігівщині, виготовив і встановив погруддя Тараса Шевченка. До речі, це один із перших пам’ятнимків Кобазреві в Україні.
По закінченню Миргородської художньої школи вступає до Петербурзької Вищої художньо-індустріальної школи Штігліца, звідки був звільнений за участь у студентських виступах 1905 р.
Повернувшись до Полтави, Михайло підтримує революійний рух, через що змушений знову мандрувати світом – відразу Львів, а потім Краков. У Польщі він вступає до академії красних мистецтв. А на стажування їде у майстерню скульптора Бурделя Еміля Антуан до Парижа.
Навчаючись за кордоном, Гаврилко створив низку портретів та погрудь українських письменників. Але найважливішою темою робіт автора залишається Шевченкіана.
У веерсні 1909 року художник бере участь у конкурсі на кращий проект пам’ятника Шевченка для Києва. Всього на конкурс було представлено 60 робіт, але журі під головуванням Л. В. Позена, визнали проект нашого земляка найкращим. Тож ім’я молодого скульптора та художника стає відомим широкому колу осіб. Але, на жаль, пам’ятник Шевченку не був зведений і лише у 1930 році скульптор Манізер, взявши за основу проект Гаврилка, створив пам’ятник Шевченку для тодішньої столиці УРСР - міста Харкова.
Подальше життя Михайла Гаврилка проходили у Львові, де його застала Перша світова війна. Гаврилко створює політичну організацію – Союз Визволення України (СВУ). Згодом він стає начальником штабу «Сіра дивізія». У 1918 році ця дивізія діяла вже на території лівобережної України, і Гаврилко звільняється з військової служби.
У Полтаві Гаврилко знов почав займатися скульптурою. Він виготовив бюст Шевченка для Полтавського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, а згодом цей бюст потрапив до історико-краєзнавчого музею м. Одеси.
У 1920 році Михайло Гаврилко у Полтаві організовує антибільшовистський повстанський загін, який діяв на території Божково-Диканька. 2 жовтня 1920 року увесь полтавський підпільний комітет (173 чол.) було заарештовано, а згодом 72 чоловіки – розстріляно - Гаврилка у тому числі (за однією з версій, його кинули заживо у пічку паровоза). Похований Михайло Гаврилко на монастирському кладовищі у місті Полтава.
Наостанок зазначимо, що полтавській громаді ім’я Михайла Омельяновича Гаврилка мало відомо. Тож відділ краєзнавства запрошує ознайомитися з віртуальною книжковою виставкою «І стеком, і шаблею», присвяченою 140-річчю від дня його народження.
У жовтні ми підготували віртуальну виставку, присвячену художнику, скульптору, поету, громадському діячу – Михайлу Омельяновичу Гаврилку. Він народився 5 жовтня (за деякими даними 5 вересня) 1882 року у так званих Козацьких хуторах, що знаходилися за 20 км від Полтави (тепер це с. Гаврилки Рунівщинської сільської ради Полтавського району).
Михайло Гаврилко учився у Миргородській художньо-промисловій школі імені М. В. Гоголя, був учнем самого Опанаса Сластіона. У 1904 році для міста Стеднев, що на Чернігівщині, виготовив і встановив погруддя Тараса Шевченка. До речі, це один із перших пам’ятнимків Кобазреві в Україні.
По закінченню Миргородської художньої школи вступає до Петербурзької Вищої художньо-індустріальної школи Штігліца, звідки був звільнений за участь у студентських виступах 1905 р.
Повернувшись до Полтави, Михайло підтримує революійний рух, через що змушений знову мандрувати світом – відразу Львів, а потім Краков. У Польщі він вступає до академії красних мистецтв. А на стажування їде у майстерню скульптора Бурделя Еміля Антуан до Парижа.
Навчаючись за кордоном, Гаврилко створив низку портретів та погрудь українських письменників. Але найважливішою темою робіт автора залишається Шевченкіана.
У веерсні 1909 року художник бере участь у конкурсі на кращий проект пам’ятника Шевченка для Києва. Всього на конкурс було представлено 60 робіт, але журі під головуванням Л. В. Позена, визнали проект нашого земляка найкращим. Тож ім’я молодого скульптора та художника стає відомим широкому колу осіб. Але, на жаль, пам’ятник Шевченку не був зведений і лише у 1930 році скульптор Манізер, взявши за основу проект Гаврилка, створив пам’ятник Шевченку для тодішньої столиці УРСР - міста Харкова.
Подальше життя Михайла Гаврилка проходили у Львові, де його застала Перша світова війна. Гаврилко створює політичну організацію – Союз Визволення України (СВУ). Згодом він стає начальником штабу «Сіра дивізія». У 1918 році ця дивізія діяла вже на території лівобережної України, і Гаврилко звільняється з військової служби.
У Полтаві Гаврилко знов почав займатися скульптурою. Він виготовив бюст Шевченка для Полтавського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, а згодом цей бюст потрапив до історико-краєзнавчого музею м. Одеси.
У 1920 році Михайло Гаврилко у Полтаві організовує антибільшовистський повстанський загін, який діяв на території Божково-Диканька. 2 жовтня 1920 року увесь полтавський підпільний комітет (173 чол.) було заарештовано, а згодом 72 чоловіки – розстріляно - Гаврилка у тому числі (за однією з версій, його кинули заживо у пічку паровоза). Похований Михайло Гаврилко на монастирському кладовищі у місті Полтава.
Наостанок зазначимо, що полтавській громаді ім’я Михайла Омельяновича Гаврилка мало відомо. Тож відділ краєзнавства запрошує ознайомитися з віртуальною книжковою виставкою «І стеком, і шаблею», присвяченою 140-річчю від дня його народження.
Немає коментарів:
Дописати коментар