Всеукраїнська науково-практична конференція «Наукова спадщина вченої Віри Жук (1928-2008)»

 23 квітня 2023 року у Полтавській ОУНБ ім. І. П. Котляревського була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Наукова спадщина вченої Віри Жук (1928-2008)», присвячена 95-річчю від дня народження вченої. 

 

У конференції взяло участь 72 учасника. 50 учасників були присутні в залі і 22 доєдналися до наукового зібрання в режимі он лайн. Географія учасників різноманітна –  Київ, Запоріжжя, Харків, Черкаси, Чернігів, Одеса, Кременчук, Полтава, Горішні Плавні.  

Вітальну адресу учасникам конференції було надіслано від Посольства Республіки Болгарія в Україні.
Відкрив конференцію і виголосив вступне слово д.і.н., проф., ректор Полтавського університету економіки і торгівлі, голова правління Полтавської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олексій Нестуля. У доповіді було зазначено, що Віра Жук поклала все своє життя на вивчення історії та краєзнавства. І в цьому сенсі вона була дійсно особистістю харизматичною, непересічною. Це беззаперечно визнають ті, хто знайомий з історією відродження краєзнавства в Україні і на Полтавщині. Адже не можливо уявити підготовку полтавського тому унікального видання «Історія міст і сіл УРСР» без Віри Никанорівни. Так само як і дослідження багатьох сторінок історії нашого краю. І навіть ті дискусії, які продовжуються навколо її «нового погляду» на його найдавніші часи, лише підтверджують це.
Д.і.н., проф., завідувачка кафедри педагогіки та суспільних наук Полтавського університету економіки і торгівлі, відповідальний секретар  Полтавської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Ірина Петренко продемонструвала фото-відео презентацію про життєвий і науковий шлях Віри Жук.
З вітальним словом виступила керівник Всеукраїнської асамблеї болгар України, головний редактор всеукраїнської державної газети «Роден край» Дора Костова. Вона наголосила на важливості збереження пам’яті про Віру Жук та її наукового доробку для зміцнення українсько-болгарських відносин.
Під час конференції відбулося відкриття фотовиставки «Невтомна трудівниця краєзнавчої ниви»: до 95-річчя від дня народження Віри Жук (автор – Світлана Капко, науковий співробітник наукової бібліотеки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського).
Багато теплих спогадів і щирих слів прозвучало на адресу ученої Віри Жук. Це ім’я  не забуте. А, як відомо, людина живе доти, допоки її пам’ятають.

За матеріалами конференції буде підготовлено збірник матеріалів. 

 

Наукова спадщина ученої Віри Жук

Національна спілка краєзнавців України
Полтавська обласна організація НСКУ

Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. П. Котляревського
Кафедра педагогіки та суспільних наук Вищого навчального закладу Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі»
Кафедра історії України Полтавського національного
педагогічного університету ім. В. Г. Короленка
Всеукраїнська асамблея болгар України

 

Дорогі друзі, шановні краєзнавці, історики, музейники, архівісти запрошуємо вас 12 квітня на всеукраїнську науково-практичну конференцію, присвячену 95-річчю ученої Віри Никанорівни Жук.

Захід відбудеться у Полтавській ОУНБ ім. І. П. Котляревського. Початок о 13-00 год.

Підключитись до конференції Zoom
https://us02web.zoom.us/j/82577659101
Ідентифікатор конференції: 825 7765 9101

 

 

Патріот рідної землі: до дня народження Олеся Гончара

3 квітня 2023 р. виповнюється 105 років від дня народження Олеся Гончара, письменника, твори якого перекладені близько 70-ма мовами, людини планетарного масштабу, чиє ім’я добре відоме світові.  Олесь Гончар народився в незалежній Україні. Власне, він був її ровесником. «Я теж родом із Полтавщини...», - на цьому не забував при нагоді наголосити Олесь Терентійович. Дитячі роки його пройшли з дідусем і бабусею в с. Сухе Полтавської області. Бабуся замінила майбутньому письменникові матір. А ще на дитячі роки Олеся припала доба українського національного відродження, на юнацтво – час, коли те відродження стало розстріляним. Далі був Голодомор. А потім юність – фронт, полон, знову фронт. 

Відеоміст до 160-річчя від дня народження Івана Луценка

7 березня науковці, краєзнавці, студентська та шкільна молодь долучилися до відеомосту «Полтава-Пирятин-Лубни-Одеса», який організували відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського спільно з Українським інститутом національної пам’яті (Олег Пустовгар). Зустріч присвячена 160-річчю від дня народження Івана Митрофановича Луценка, лікаря, громадського, політичного та військового діяча. Він народився у селі Кейбалівка Пирятинського повіту (тепер — району) 23 лютого (7 березня — за н.с.) 1863 року. Був єдиною дитиною канцелярського службовця, дворянина Митрофана Йосиповича та Ганни Йосипівни (доньки фельдшера). 

Як згадував Володимир Винниченко: «Луценко показався мені ідеалістом, котрий хотів в наш час відродити старе козацтво і всю Україну перестроїти на козацький лад. Він був якимось фанатиком, полюблявши усе українське, хоча це не завадило йому дослужитися в Росії, будучи військовим (лікарем), до чина надвірного порадника».
Павло Скоропадський характеризував його як «фанатика, який ненавидів все російське». А німецька контррозвідка вважала його поміркованим соціалістом, щирим українцем, прекрасним організатором і сильним оратором, який уміє повести за собою маси.

Учасники заходу: Олександр Музичко, доцент кафедри історії України Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, співавтор книги про великого українця - «Іван Луценко (1863—1919). Український націєтворець».  

Уляна Громович, історик, головний спеціаліст Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.
Маргарита Комарова, секретар Лубенської міської ради.

Ганна Кревська, журналіст, лубенська письменниця, членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

Вважаємо цей захід першою сходинкою для подальшого вивчення долі нашого земляка Івана Луценка, який всебічно підтримував розвиток української культури, видання газет, журналів українською мовою, організацію товариств, був одним з організаторів відродження українського козацтва.

Класика духовності: Євген Гребінка

 Сьогодні, 2 лютого - день народження українського письменника ХIХ століття Євгена Гребінки. Народився він на хуторі Убєжище поблизу Пирятина (тепер с. Мар’янівка Лубенського р-ну). «Уже я так собі думаю, що нема й на світі кращого місця, як Полтавська губернія. Господи Боже мій милостивий, що за губернія! І степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і усякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди, усе є, усього – багацько!» - писав Євген Гребінка про рідну землю. Всі ці почуття яскраво виливалися у його творах.

Байкар, белетрист, видавець, громадський діяч. Оглядаючи його величезний спадок можна подивуватися, скільки встиг він написати за своє коротке життя (всього 36 років). Це було якесь невгасиме горіння! Блискучий прозаїк, поет-лірик, байкар, який однаково плідно й успішно творив і мовою Котляревського, й мовою Пушкіна (з останнім, до речі, був знайомий особисто, переклав його «Полтаву» українською). Російськомовним романом Гребінки «Доктор» свого часу захоплювався Антон Чехов.

За недовгий вік він встиг зробити собі ім’я і в українській, і в російській літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври.
У 1834 році Є. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав’язує широкі знайомства з Пушкіним, Криловим, тургенєвим, Брюлловим. Влаштовує літературні вечори у себе вдома, друкується в столичних журналах «Современник», «Отечественные записки», «Литературная газета» та ін.
У 1836 році Гребінка познайомився з Т. Г. Шевченком. Він брав безпосередню участь у викупі Шевченка з кріпацтва. А у 1840 р. за допомогою Гребінки побачив світ «Кобзар».
За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, романів і оповідань. Впродовж 1830-х – початку 1840-х років Є. Гребінка, разом із Г. Квіткою-Основ’яненком, М. Костомаровим, А. Метлинським, М. Шашкевичем, був ключовою постаттю українського національного відродження. За його участі у 1841 р. виходить альманах «Ластівка», на сторінках якого були опубліковані твори багатьох українських авторів, добірки українських народних пісень та приказок.
Найвизначніше місце у художньому доробку Євгена Павловича посідають байки. Славу принесли йому «Малороссийские приказки», що з’явилися окремим виданням у Петербурзі 1834 та 1836 рр.
Байки Гребінки органічно поєднані з народними приказками і прислів’ями. В основі байки «Верша та Болото» - мотив народного прислів’я «Насміялася верша з болота, аж і сама в болті»; повчання байки «Школяр Денис» взято з прислів’я «Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать».
Історичному минулому України присвячені вірші «Курган», «Нежин-озеро», «Украинский бард» і поема «Богдан», написана на основі народних переказів.
Популярність Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рассказы пирятинца» (1837) та роман «Чайковский» (1843). У 1847 р. надрукована одна з останніх його повістей «Приключения синей ассигнации».
Помер Євген Павлович у Петербурзі, але його тіло перевезли до рідного села, де й поховали. У Мар’янівці, на місці садиби батьків письменника, зберігається меморіальний будинок, який пов’язують з ім’ям видатного земляка. На його честь названо місто Гребінку Полтавської області.
Творчість Є. П. Гребінки міцно увійшла до скарбниці надбань українського народу. Друковані твори зберігаються у скарбниці знань – Полтавській ОУНБ ім. І. П. Котляревського. Запрошуємо до вивчення творчості видатного земляка!

Віртуальна виставка «І. Ф. Павловський – історик Полтавщини»

21 січня виповнюється 172 роки від дня народження історика, архівіста та краєзнавця І. Ф. Павловського. Коло його наукових інтересів було досить широким і багатоаспектним, а свої розвідки він провадив на базі архівних документів, на які постійно робив посилання у наукових повідомленнях. (більш докладно з біографією вченого можна ознайомитися тут).

До дня народження видатного історика-архівіста бібліотекарі відділу краєзнавства підготували віртуальну виставку «І. Ф. Павловський – історик Полтавщини».
І. Ф. Павловський є знаковою постаттю для науково-дослідницького середовища Полтавського краю, а його наукова спадщина  є безцінним джерелом для наукових студій сучасних дослідників. За словами знаного полтавського історика-архівіста Т. П. Пустовіта: «…справа тут не в кількості публікацій… Найцінніше – зібрано значний фактичний архівний матеріал з історії Полтавщини (і не тільки з місцевих архівів, а й з центральних – С. Петербурга, Моски та ін.) і донесено його вченим до поколінь наступних».
Знайомство із творчим доробком І. Ф. Павловського ми розпочнемо із  енциклопедичних праць вченого, які представлені тематичними бібліографічними словниками, підготовленими  і виданими І. Ф. Павловським упродовж 1912-14 рр.  У бібліографічному відношенні словники оформленні досконально: наявність покажчиків, посилання у тексті на довідкові джерела, залучення раніше неопублікованих першоджерел і їх публікація. Серед персоналій, включених до словників, можна віднайти не тільки уродженців  нашого краю, але й видатних особистостей, пов’язаних з Полтавщиною життям і діяльністю. До речі, Іван Францевич дотримувався такого принципу наповненості позицій словників: про відомих письменників і вчених він подавав матеріалів менше, ніж про маловідомих, пояснюючи тим, що про видатну людину матеріали можна віднайти в окремих монографіях.
Досить великий масив праць у творчості І. Ф. Павловського  представлений ґрунтовними історичними дослідженнями та краєзнавчими розвідками, в яких він різнобічно вивчає цікавий і розмаїтий соціально-культурний ландшафт Полтавського краю.

Центральною  темою у творчості І. Ф. Павловського проходить історія міста Полтави. Особливо його цікавив той період, коли Полтава була центром Малоросійського генерал-губернаторства. Прискіпливо вивчаючи історію нашого міста Іван Францевич завжди підкреслював, що Могила (Шведская – авт.) и Котляревській» - вот главныя достопримечательности Полтавы…» тож окремим блоком  ідуть праці вченого з історії Полтавської битви, яку Іван Францевич вважав визначною історичною пам’яткою (до речі, саме за ініціативи і невтомного клопотання І. Ф. Павловського у 1909 році музей Полтавської битви було створено). І, звісно, досліджуючи історію Полтави, І. Ф. Павловський не міг оминути увагою постать свого іменитого земляка - І. П. Котляревського: «наши очерки о давней Полтаве и жизни полтавской были бы не полны, если бы мы обошли молчанием личность знаменитого полтавца, жившего и действовавшего как-раз в рассматриваемый нами период… в то время это была крупная знаменитость, пользовавшаяся широкою известностью не только в родной Малороссія, но и далеко за ея пределами».

Окремий блок становлять праці І. Ф. Павловського, які характеризують його діяльність як незмінного секретаря Полтавської вченої архівної комісії. Це 15 випусків колективних праць членів Комісії та щорічні звіти УПАК. Випуски «Праць», які на сьогодні вважаються одними з основних джерел для вивчення історії Полтавщини, регулярно видавалися переважно завдячуючи енергії і зусиллям І. Ф. Павловського. До речі, на сторінках цих праць активно друкувався і сам Іван Францевич.

У різний час до постаті Івана Францевича Павловського у своїх публікаціях неодноразова зверталися знані дослідники, як місцеві, так і загальноукраїнські, висвітлюючи не тільки біографічні відомості, але й окремі напрямки його досліджень.

Матеріал підготувала головний бібліотекар відділу краєзнавства Ганна Анатоліївна Дідусенко.
 

Слово та образ Олександра Печори : до дня народження поета

Бібліотекарі відділу краєзнавства Полтавської обласної бібліотеки імені Котляревського щиро вітають Олександра Андрійовича Печору з Днем народження!!! Бажаємо міцного здоров"я і багато-багато нових книжок, які ми залюбки будемо читати й рекомендувати нашим користувачам! Многая і благая літа!!!

12 січня свій день народження святкує Олександр Андрійович Печора. Народився він у селищі Ромодан, що на Полтавщині. Сучасний український літератор – поет, гуморист, пісняр. За фахом – художник.

Працював на радіо й телебаченні, в закладах культури та на підприємствах Лубен. Творчо працював на ефірному та кабельному телебаченні в Лубнах. Зокрема, редактором і ведучим перших тоді україномовних авторських передач «Млин новин», а також «Українські візерунки» та «Спортивний вісник».

Працював диктором та кореспондентом редакції Лубенського міськрайонного радіомовлення, випускаючи й авторські передачі. Ініціював, організовував та провів радіохітпарад вокально-інструментальних колективів та виконавців пісень місцевих авторів та заключний концерт переможців. Крім добірок новин готував передачі на літературно-мистецьку, історико- краєзнавчу тематику, також спортивні, гумористичні та передачі для дітей. Є редактором, упорядником, художньо-технічним редактором багатьох авторських та колективних збірок.

До свого життєвого ювілею Олександр Печора підійшов з вагомим доробком, опублікованим як в окремих, так і у колективних поетичних збірках.  Автор має численні публікації в журналах, альманахах, антологіях: учасник антології поезії полтавських літераторів ХХ ст. та антології літераторів Полтавщини часу незалежності України "Калинове гроно", хрестоматії "Література рідного краю" та колективних збірок "Посульська муза", "Сонячні перевесла", "Відлуння Василевого Різдва", "Обпалені Чорнобилем", "Дзвінке перо Посулля", "Полтавський сміхограй", "Сміхограйчик", пісенників "Срібні ручаї", "Посади калину", "Посульські мотиви". 

 

Олександр Андрійович - лауреат літературно-мистецьких премій
•    імені Василя Симоненка,
•    імені Володимира Малика
•    імені Леоніда Бразова.

 • імені Олеся Донченка.

Також Олександр Печора є багаторазовим лауреатом Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» та Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель».
Автор поетичних книг "Сивий сонях","Лікуймо душу", "Жарти-жартами...", "Межа", "Вишиванки мамині", "Повстали приспані тривоги", "Яблуко на вітрах",

 

                                             «Бути собою»

 

                                          

                                                «Маятник історії»

 

 

                                            «Поклик лелеки»

 

                                                 «Барвограй», «Етюди ріднокраю»

 

 

                                                    «Пелюстки неодцвітанні»

 

                                                        «Стежина в світ»

 

 

                                                                 «Світанкове соло»

 

 

 «На Посуллі соловейко», «Крилаті катрени». 

У співавторстві – «Обереги-береги» та «На сторожі часу» та ін.

 

 

Член Національної спілки журналістів України, член Полтавської спілки літераторів (1993), член літературного об"єднання імені Олеся Донченка при редакції газети "Лубенщина". Редактор-засновник історико-краєзнавчої та літературно-мистецької  газети «Ріднокрай». Генеральний писар літературно-мистецького коша «Ріднокрай». Голова Лубенської міської організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

 З віршами Олександра Печори можна ознайомитися тут

Чимало віршів покладено на музику, записано на диски, виконуються аматорами та майстрами сцени. 

«На Посуллі соловейко…» - презентаційний концерт Олександра Печори, який відбувся 1 квітня 2017 р.

 Нижче пропонуємо вам послухати вірші в авторському виконанні.

 

Екслібрис графині К. П. Шереметєвої

Фонд головної культурно-наукової установи області - Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського комплектувався у різні часи з багатьох джерел. Якщо після заснування бібліотеки у 1895 році до книгозбірні надходили подарунки від установ та приватних осіб, то після Другої світової війни значна кількість видань надходила саме з обмінно-резервних фондів багатьох бібліотек тодішньої держави. На деяких виданнях зберігаються штемпелі бібліотек-фондоутримувачів чи штемпелі переобліку, інколи виявляємо цікавіші знахідки – дарчі написи, автографи, екслібриси.
Так, у 1963 році до Полтавської обласної бібліотеки ім. І. П. Котляревського з Російської державної бібліотеки надійшло 467 примірників книг. Серед цих примірників привертає увагу унікальна знахідка, вартісна не лише з історичної точки зору.

 На виданні статистичного бюро Полтавського губернського земства «Очерки помѣещичьяго хазяйства в уѣздах Гадячскомъ и Лубенскомъ» (Полтава, 1886) розміщено екслібрис графині Катерини Павлівни Шереметєвої!
Книга гарно збереглася у твердій мармуровій обкладинці, кути та корінець обтягнуті шкірою чорного кольору, мають незначні потертості. На форзаці у лівому кутку розміщено екслібрис у рамочці з текстом ««Михайловская естественно-историческая библіотека графини Е. П. Шереметевой». Окремим рядком виділено місце книги у бібліотеці «Шк. 15 п[олка] 2 №. 1346». Екслібрис шрифтовий, типографський, розм.: 63х56.
Коротко зупинимось на особистості графині Катерини Шереметєвої. Катерина Павлівна народилася у 1848 р. і була старшою донькою князя Павла Петровича Вяземського, онукою поета Петра Андрійовича Вяземського — друга О. С. Пушкіна. Ще з дитячих років вона допомагала батькові у роботі Товариства любителів давньої писемності, де завідувала відділом «учебников и отдельных листов».
У 1868 р. княгиня Катерина Вяземська виходить заміж за графа Сергія Дмитровича Шереметєва - державного діяча, історика, мецената, бібліофіла. Вона стає йому вірною помічницею у всіх справах, пов’язаних з його науково-громадською роботою, займається облаштуванням їх маєтків. У 1895 році Катерина Павлівна організувала у підмосковному маєтку у Михайлівському природничо-історичний музей. А при музеї сформувала профільну бібліотеку. С. Д. Шереметєв писав: «…с 1895 года основался естественно-исторический музей трудами хозяйки дома. Рядом с музеем располагался Михайловский ботанический сад…. В музее была организована библиотека, наполненная книгами по естественной истории на русском и английском языках» [2].
Після буремних події 1917 року майно та художні цінності родини Шереметєвих були націоналізовані. Книжкове зібрання надійшло до Російської державної бібліотеки (сучасна назва) [3]. У 1921 р. частина бібліотеки, яка мала сільськогосподарську спрямованість, лягла в основу бібліотеки Московського обласного музею. Про це свідчить і штемпель на титулі нашого видання – М. О. М. б-ка.
Немає сумніву, що книга унікальна і має меморіальну, історичну та культурну цінність. Якщо ж перевести у площину грошей, то на аукціонах вартість екслібриса графині Шереметєвої варіюється від 4 до 12 тис руб.
Зазначимо також, що видання з екслібрисом К. П. Шереметєвої знайдено у фондах декількох установ: Смоленській обласній універсальній бібліотеці ім. А. Т. Твардовського, науковій бібліотеці ім. В. Г. Распутіна Іркутського державного університету та Національній бібліотеці ім. С. Г. Чавайна республики Марій Ел (г. Йошкар-Ола).