3 квітня 2023 р. виповнюється 105 років від дня народження Олеся Гончара, письменника, твори якого перекладені близько 70-ма мовами, людини
планетарного масштабу, чиє ім’я добре відоме світові. Олесь Гончар народився в
незалежній Україні. Власне, він був її ровесником. «Я теж родом із
Полтавщини...», - на цьому не забував при нагоді наголосити Олесь Терентійович.
Дитячі роки його пройшли з дідусем і бабусею в с. Сухе Полтавської області.
Бабуся замінила майбутньому письменникові матір. А ще на дитячі роки Олеся припала
доба українського національного відродження, на юнацтво – час, коли те
відродження стало розстріляним. Далі був Голодомор. А потім юність – фронт,
полон, знову фронт.
Побачене відтворив у романі "Людина і зброя", за який отримав премію імені Шевченка. Проте про свій "воєнний період", вірші, які народжувались у перервах між боями, розповідав скромно та стримано. Відчував і вважав, що це лише "емоційні чернетки" майбутніх важливих творів. Інтуїція не підвела Олеся: вже повернувшись із фронту, він створив свій перший "класичний" твір — новелу "Модри Камень" (1946).
«Ось знову весна, сонце, поля і гори тонуть у буйній зелені.
Майже первозданна краса її змушує замислитися і про життя, і про майбутнє. Що
на мене чекає? Снаряд чи розривна куля, чи смерть миттєва і в муках, на
санітарному возі?.. Чого хочеться? Жити в Гринаві, написати велику, пристрасну,
але правдиву повість про загиблих людей, про оману і страждання мільйонів. І
піти, заснути навіки, піти в царство спокою і справедливості. Але знаю, все
буде не так: мрії ласкаві, а життя жорстоке – тільки декого любить воно. Тому –
сумні думи, чорні думи і в повітрі в‘ється вона, щастя моє, - і чую її голос, і
знаю, що все це – золота казка». 1945
Йому пощастило: він повернувся додому живим і не зламаним
духовно, а лише привченим Системою ховати свої справжні думки, натомість
говорити те, що від тебе хочуть почути. І ось з таким складним досвідом
недавній старший сержант-мінометник Олександр Гончар стає письменником Олесем
Гончаром. Українським радянським письменником.
"Собор" Олеся Гончара, написаний протягом 1963-1967 років, вперше опублікований в журналі «Вітчизна» у 1968 році, здобув неймовірну популярність, його передавали з рук у руки, продавали "з-під поли", він мав навіть певний міжнародний розголос.
Сьогодні цю книгу можна без перешкод взяти у кожній бібліотеці.
Народна артистка України Ніла Крюкова у 1984 році створила моновиставу за романом Олеся Гончара "Собор", що був заборонений радянською цензурою.
Пропонуємо вашій увазі віртуальну книжкову полицю з фондів Полтавської наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського. Зазначимо, що у нашій книгозбірні збережено більшість творів письменника та матеріали про його життєвий і творчий
шлях, зокрема книги В. Пащенка «Гончарова правда про духовність і церкву», М.
Степаненка «Публіцистична спадщина Олеся Гончара» та ін.
У селі Сухому Кобеляцького району Полтавської області 28 серпня 2000 р. було відкрито Державний
літературно-меморіальний музей-садибу Олеся Гончара. Щорічно, 3 квітня та 14 липня в музеї проводяться літературно-музичні вечори
пам'яті письменника.
На
Полтавщині ім'я Олеся Гончара носять:
- Полтавська обласна бібліотека для юнацтва
- середня школа № 2 м. Кобеляки
Немає коментарів:
Дописати коментар