неділя, 3 травня 2020 р.

Співець Посулля Феодосій Роговий

Не скажу нового –
Знаєш сам, читачу:
Кожен з нас від роду
Має свою вдачу:
Тому якби панства,
Тій – ходити в злоті…
А моє багатство –
Ось, в моїм блокноті…
Ф. Роговий
4 травня 28 років тому пішов за межу вічності Феодосій Кирилович Роговий, відомий український письменник. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992).
Відділ краєзнавства Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського щороку готує матеріали чи-то для книжкової виставки, чи для інформаційної години, аби пошанувати видатного земляка.
На жаль, цьогоріч травень ми всі проводимо вдома на карантині. Тому пропонуємо переглянути фільм "Земляки" про життя Феодосія Рогового, який створила журналістка телерадіокомпанії «Лтава» Інна Снарська, а також оглянути матеріали нашої минулорічної виставки.
Хочемо наголосити, що твори письменника знаходяться у фонді обласної бібліотеки, тому всі бажаючі можуть з ними безпосередньо ознайомитись.
Приємно, що вже декілька років поспіль наш відділ краєзнавства товаришує з сином Феодосія Рогового - Юрієм Феодосійовичем. Юрій Роговий - письменник, який щедро дарує свої книжки, поповнюючи дорогоцінним скарбом фонд бібліотеки. Тож принагідно хочемо подякувати шановному Юрію Феодосійовичу за подарунки, побажати многих-многих літ і, будемо сподіватися, що нам з Божою допомогою вдасться віднайти кошти для друку бібліографічного покажчика, присвяченого Феодосію Роговому.


Життя Феодосія Рогового – то яскравий приклад духовного аристократизму, коли людина, відхиливши легкий вибір, стає на важку і високу дорогу пошуків істини і готова платити високу ціну за свої принципи.

По закінченні школи сімнадцятирічного юнака чекала доля «остарбайтера» на німецьких шахтах Рура, а після звільнення англо-американськими військами – радянські табори для інтернованих. Після повернення до рідної Пугачівки – робота в колгоспі, рибартілі, а згодом і в сільраді. І він одразу продовжує навчання – закінчує трирічні Державні курси з німецької мови, а згодом заочно Харківський інститут іноземних мов.
Як майже все покоління тих, хто був ровесником початку побудови «нового і щасливого життя», Ф. Роговий зазнав багатьох труднощів і втрат. Голод і колгоспні злидні відняли у нього радощі дитинства, війна позбавили юнацької романтики. І нарешті, за часів «бурхливого розвитку НТР» у нього була відібрана «мала Батьківщина»  - у 1959 році рідний хутір письменника Пугачівка став дном Кременчуцького водосховища.




Без рідного Посулля, без того життя, яке йому випало, мабуть не було б з нього письменника. Потреба розповісти про втрачений назавжди край, зафіксувати в художньому слові дух, досвід, надії народу стало основним мотивом творчості Феодосія Рогового і визначила його письменницьку спрямованість.
Творчість Рогового – це абсолютно оригінальне, нове для нашого вітчизняного письменства художнє явище, бунтарське по своєму духу, авангардне по суті. А звернення письменника до теми понищення рідного краю давало йому можливість порушити надзвичайно важливі проблеми сучасності, пов’язані з призначенням людини на Землі, висвітлити їх не в контексті певних історичних подій, а контексті буття. Художні ідеї, втілені в романах Ф. Рогового, стали справжніми відкриттями, які багато в чому випередили свій час.
Роман Феодосія Рогового "Свято останнього млива" написаний у кінці 60-х - на початкові 70-х рр. Вийшов друком у 1982 році; у 1992 - отримав Державну Шевченківську премію. Виходив у перекладі російською мовою (перекладачка Рогова Ніна Василівна). 
Розгортаючи тему понищення унікального куточка української землі, він і сам розкрився як людина, як митець високого гуманістичного звучання.
«Я світові потрібен як приклад, як можливість». Приклад чого – гадаю, зрозуміло з його творчості й долі: триматися рідної землі й «не кришитися». Можливості чого? – Самостояння в правді, правдомовлення за найгірших обставин.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар