понеділок, 27 серпня 2018 р.

Співець Посулля Феодосій Роговий

Не скажу нового –
Знаєш сам, читачу:
Кожен з нас від роду
Має свою вдачу:
Тому якби панства,
Тій – ходити в злоті…
А моє багатство –
Ось, в моїм блокноті…
Ф. Роговий


Життя Феодосія Рогового – то яскравий приклад духовного аристократизму, коли людина, відхиливши легкий вибір, стає на важку і високу дорогу пошуків істини і готова платити високу ціну за свої принципи.

По закінченні школи сімнадцятирічного юнака чекала доля «остарбайтера» на німецьких шахтах Рура, а після звільнення англо-американськими військами – радянські табори для інтернованих. Після повернення до рідної Пугачівки – робота в колгоспі, рибартілі, а згодом і в сільраді. І він одразу продовжує навчання – закінчує трирічні Державні курси з німецької мови, а згодом заочно Харківський інститут іноземних мов.
Як майже все покоління тих, хто був ровесником початку побудови «нового і щасливого життя», Ф. Роговий зазнав багатьох труднощів і втрат. Голод і колгоспні злидні відняли у нього радощі дитинства, війна позбавили юнацької романтики. І нарешті, за часів «бурхливого розвитку НТР» у нього була відібрана «мала Батьківщина»  - у 1959 році рідний хутір письменника Пугачівка став дном Кременчуцького водосховища.




Без рідного Посулля, без того життя, яке йому випало, мабуть не було б з нього письменника. Потреба розповісти про втрачений назавжди край, зафіксувати в художньому слові дух, досвід, надії народу стало основним мотивом творчості Феодосія Рогового і визначила його письменницьку спрямованість.
Творчість Рогового – це абсолютно оригінальне, нове для нашого вітчизняного письменства художнє явище, бунтарське по своєму духу, авангардне по суті. А звернення письменника до теми понищення рідного краю давало йому можливість порушити надзвичайно важливі проблеми сучасності, пов’язані з призначенням людини на Землі, висвітлити їх не в контексті певних історичних подій, а контексті буття. Художні ідеї, втілені в романах Ф. Рогового, стали справжніми відкриттями, які багато в чому випередили свій час.
Розгортаючи тему понищення унікального куточка української землі, він і сам розкрився як людина, як митець високого гуманістичного звучання.
«Я світові потрібен як приклад, як можливість». Приклад чого – гадаю, зрозуміло з його творчості й долі: триматися рідної землі й «не кришитися». Можливості чого? – Самостояння в правді, правдомовлення за найгірших обставин.

Немає коментарів:

Дописати коментар