28 вересня відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського спільно з Сумською ОУНБ (Ольга Малиш, завідувач відділу краєзнавчої літератури) та Кириківською публічною бібліотекою організували презентацію видання "Через Вогонь над Водою" - мемуари Марії Креховець. Насправді це реальні події з реального життя. Авторка Марія Креховець писала щоденник протягом свого життя: від моменту виїзду на примусові роботи до Німеччини під час Другої світової війни, спогади про дитинство в мальовничому селі Іванівка у батьківському хуторі на берез р. Ворскла до Голодомору та життя в Новій Зеландії. 

Упорядник книги - віцепрезидентка Світового Конгресу Українців у Південній півкулі, голова відділу "Мальви" Союзу Українок в Австралії - Наталія Пошивайло-Таулер.

10 років тому, в Новій Зеландіі, пані Наталії Пошивайло-Таулер передали рукопис мемуарів українки - Марії Креховець. Тож вона, ознайомившись з листами простої української дівчини Марії, перейнялася її долею і виступила меценатом і видавцем книги «Через Вогонь над Водою» українською мовою, яка побачила світ у листопаді 2020 року. «Моя місія - через унікальні мемуари полтавки пані Марії відкрити світу життя українки з початку ХХ століття на мальовничому полтавському хуторі через події громадянської війни, Голодомор, вивезення на роботи до Німеччини та поселення в Новій Зеландії», - зауважила віцепрезидентка СКУ.

Пані Наталія розповіла, що мемуари Марії Креховець раніше були опубліковані англійською мовою, їх переклав і видав син Марії Креховець Олег.

Історія мемуарів Марії Креховець сягає багатьох десятиріч. Ще будучи молодою жінкою в таборі переміщених осіб (DP) біля міста Маґдебург в Німеччині, Креховець почала писати щоденники. І так рік за роком назбиралося 12 зошитів. В старшому віці українка надрукувала мемуари на друкарській машинці. А вже після смерті жінки в Новій Зеландії ці щоденники її чоловік Василь Креховець передав Наталії Пошивайло-Таулер.

У Полтаві живе Валентина Сергіївна Сердюк - двоюрідна сестра авторки Марії Креховець. Вона теж родом з Іванівки, і дбайливо зберегла сімейні фото з Нової Зеландії, останній лист з фронту брата Марії, а також власноруч вишиту сукню молодої Марії Новікової. Скільки пам’яті, болі, розірваних сімейних зв’язків залишили свої рани через Голодомор і війну, «залізний занавіс» і ці рани ще актуальні, це наша пам’ять - і про такі долі, наші українські долі, життя - варто говорити.

Валентина Сергіївна запросила маму пані Наталії Зінаїду Олександрівну Пошивайло в гості і поділилася спогадами про родину, вічне чекання матері Параски Новікової на візит доньки, цікаві епізоди з сільського буття. Присутнім на заході теж надзвичайно цікаво було почути родинні спогади та переглянути світлини родини Марії й Василя, дізнатися про долі їх дітей Олега та Ганни.

На захід завітала праонука Марія Креховець – юна Марійка, яка з трепетом і хвилюванням розповідала про прочитане. 

 Презентована книга мемуарів є у фонді Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського, тож всі, кого зацікавило це видання, мають змогу взяти його у нашій бібліотеці.