четвер, 22 березня 2018 р.

Скайп-зустріч до Всесвітнього дня поезії


23 березня у медіакімнаті ІЦ "Вікно в Америку" відбулася скайп-зустріч з Сумською обласною універсальною науковою бібліотекою з нагоди Всесвітнього дня поезії "Поезія - це завжди неповторність". Організатори - відділи краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського та Сумської ОУНБ.
«Поезія. Таке коротке і таке змістовне слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Часто спогади ніжним серпанком оповивають душу, та на серці тихий сум за втраченим. Вночі думається краще, коли навколо тиша. Часто згадується рідне село, де все було наймиліше. Думки бродять рідними місцями. Мої вірші є своєрідним поетичним щоденником. Усі свої болі, все, що почула, побачила, виливаю на папері. З поезією стає легше на душі». Це вислів поетеси Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою поетесою сучасності.  
У Полтавську обласну універсальну наукову бібілотеку імені І. П. Котляревського на скайп-зустріч завітали члени літературної студії «Перевесло». Ця студія створена в Полтавському міському багатопрофільному ліцеї №1 ім. І. П. Котляревського з вересня 2001 року. Очолює її творчо обдарована людина, поет і журналіст, учитель української мови та літератури, Герой України Тетяна Іванівна Балагура
Об’єднує студія юних поетів, прозаїків, есеїстів та журналістів, митців фотографії. У творчому доробку ліцеїстів — 29 поетичних та прозових збірок, перемоги в міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах («Рекітське сузір’я - 2009» - 12 перемог та гран-прі); призові місця в міських, обласних та всеукраїнських конкурсах-захистах наукових робіт по лінії МАН. Творчі роботи літстудійців друкуються в газетах «Зоря Полтавщини», «Полтавський вісник», «Сузір’я», журналах «Дніпро», «Дієслово», «Колізей»; збірнику «Сто молодих поетів України»; звучать на передачах обласного та Всеукраїнського радіо.
Своєю творчістю з сумчанами поділилися учениці Катерина Ясак, Олена Лелюх, Дем'яна Кандиба, Лілія Ілляшенко, Ольга Процай, Дана Тітенко, Євгенія Загребельна.

Сумські школярі – учасники літературно-мистецького конкурсу юних поетів, прозаїків «Диво калинове» імені Дмитра Білоуса: Охтема Ангеліна, Гончарова Ярослава, сестри Усенко Софія і Маргарита, Бугера Катерина, Гордєєва Поліна та Мацькович Софія. Наймолодша учасниця – учениця 5 класу Усенко Маргарита
Керівник Ромен Людмила – поетеса, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. О. Олеся, Всеукраїнської премії ім. А. Погрібного, літературного конкурсу ім. Марусі Бек.
Представляла юні таланти Закорко Вікторія Вікторівна – методист інформаційно-методичного центру управління освіти і науки Сумської міської ради, член редакційної колегії збірника «Диво, диво калинове!»  - збірника кращих творів сумських школярів.
 


















четвер, 15 березня 2018 р.

МЯКОТИН Венедикт Олександрович (14.03.1867–05.10.1937) – російський історик, публіцист, політичний діяч. Закінчив гімназію в м. Кронштадт та історико-філол. факультет Петербурзького університету, після чого був залишений при університеті для підготовки до професорського звання. У 1891–1900 рр. викладав історію в різних навчальних закладах.
Центральне місце в науково-дослідницькій роботі Мякотина займали проблеми історії України 17–18 ст. Одна з його праць - «Крестьянское землевладение в Полтавском уезде в 1767 г.» (1895). І ця праця зберігається у фонді нашої бібліотеки. На ній дарчий напис «Многуважаемому Николаю Михайловичу Коркунову от автора».



У 1920 році Мякотина заарештували, а на початку 1921 р. за ходатайством В. Г. Короленка, звільнили. Можливо, названа праця потрапила до нашої книгозбірні саме з рук Володимира Короленка?

субота, 3 березня 2018 р.

ВИДАТНІ ЖІНКИ ПОЛТАВЩИНИ

Більшості полтавців відомі імена жінок, які своєю творчістю впродовж років прославляли наш край. Це легендарна Маруся Чурай, художниця Катерина Білокур, співачка Раїса Кириченко. Їх знають і шанують не лише у Полтаві, а й в Україні та далеко за її межами.

А що скажуть нам імена Надії Дурової, Єлизавети Милорадович, Віри Холодної? Адже ці видатні жінки теж народилися на Полтавщині...
Приміром, Надія Дурова - перша жінка-офіцер, героїня війни 1812 р. Надія Дурова народилася 17 вересня 1783 р. у родині гусарського ротмістра Андрія Дурова у Пирятині. Першим вихователем дівчинки була нянька з вусами – денщик батька. Їй було десять років, коли вона почала навчатися верховій їзді, освоювати холодну зброю, стріляти з рушниці. Дівчина багато читала про військові походи, про героїзм воїнів та козаків, про Полтавську битву. Перемога Наполеона під Аустерліцом справляє велике враження на Надію. І у травні 1807 року вона тікає з дому та під виглядом юнака Олександра Васильовича Соколова вступає рядовим в уланський полк, у складі якого бере участь у походах 1807 р., в операціях проти французів у Німеччині і у 1812 р. – у боях під Смоленськом, у Бородинській битві. Деякий час вона була ад’ютантом М. І. Кутузова. А коли у бою дістала поранення, то виявилося, що поручик Олександр жіночої статі і звуть його – Надія Дурова. За виявлену хоробрість Надія Дурова була нагороджена солдатським Георгіївським хрестом, одержала звання корнета. Існує думка, що саме з неї був списаний образ Шурочки Азарової із фільму «Гусарська балада», знятого за п’єсою Г. Гладкого «Давним-давно».

Марія Башкирцева (народилася в с. Гавронцях Диканського району) стала першою жінкою-художницею, чиї роботи потрапили до Лувру. На загальному конкурсі майстерності в Парижі вона здобуває золоту медаль. А 1880 року дебютує в паризькому Салоні картиною «Молода жінка за читанням «Розлучення» Дюма», де її робота отримує високу оцінку.
Актриса німого кіно Віра Холодна – особлива людина, яка увірвалася в кінематограф зненацька і стала зіркою миттєво. Народилася майбутня кінозірка в Полтаві в родині вчителя словесності Василя Левченка. Вже у 1895 році родина Левченків переїхала до Москви, тому дехто вважає її російською актрисою. Але насправді це не так. Акторське мистецтво Віри Холодної відзначалося щирістю переживань, глибоким проникненням в суть образу, високим рівнем майстерності, художньою переконливістю. За три роки Віра Холодна знялася у п’ятидесяти фільмах (на сьогодні збереглося лише п’ять), які були надзвичайна популярними в Європі, Америці, Японії, Туреччині.

Людмила Руденко - чемпіонка світу з шахів, міжнародний гросмейстер і міжнародний гросмейстер серед чоловіків. Народилася в Лубнах у сім’ї викладача місцевої гімназії Володимира Руденка – палкого прихильника древньої гри, котрий і прищепив їй любов до шахів. Поряд з цим були серйозні заняття плаванням, де вона здобула звання чемпіонки Одеси (1924) та віце-чемпіонки України (1925) у цьому виді спорту.
Для почесної громадянки міста Миргород Анастасії Дойнікової рух і спорт є невід’ємною частиною життя. Вона змогла у 71 рік піднятися на Ельбрус, у 75 – на Казбек, щоденно пробігати по 10 кілометрів. «Мені зараз не можна зупинятися», – говорить жінка і продовжує свої щоденні тренування. Постійне прагнення до кращого результату, участь у змаганнях принесли Анастасії Дойніковій численну кількість нагород. Вона їх рахує не штуками, а на кілограмами. Зараз у неї близько 4 кілограмів медалей. Тут і призи за перемогу в змаганнях лижеролерів, у лижних перегонах, марафонах тощо. Але є серед усіх одна, особлива - за участь у естафеті несення Олімпійського вогню 1980 року. Тоді спортсменці було 40 років.
Хочеться згадати ще одну незвичайну жінку, уродженку Шишаччини Олену Чуб, яка, пропрацювавши сорок років вчителькою фізкультури в школі, у досить поважному віці почала брати участь у міжнародних турнірах, які проводяться серед ветеранів спорту. Понад 20 років на різних континентах, у багатьох країнах величаво звучав гімн України на честь її перемог. Їй аплодували глядачі в Італії, Англії, Чехії, Австралії, Франції, Норвегії, Канаді та інших країнах. У віці 75 років вона зуміла втілити у життя свою мрію – побудувати у рідних Яреськах спортивний стадіон.



Серед жінок-полтавок є ті, яким присвоєно високе звання «Герой України» - Тетяна Балагура (вчитель-методист Полтавського багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського), Тетяна Корост (засновник агрофірми "Маяк"), Віра Роїк (заслужений майстер народної творчості України (1967). Упродовж життя вона створила понад 300 творів за авторськими орнаментами, загальна ж кількість виробів ручної вишивки складає близько 1000.).


До видатних науковців-істориків варто віднести постаті заслуженого працівника культури України Віри Никанорівни Жук; професора Полтавського університету економіки і торгівлі Ірини Петренко, яка отримала премію від Президента України за свою наукову роботу "Шлюб і сім'я у Гетьманщині ХVIIIст."; заслуженого працівника освіти України Людмили Бабенко.

Як бачимо, варто лише зануритися глибше і спливає ціла плеяда жінок, з багатогранними постатями яких всі бажаючі можуть ознайомитися на книжковій виставці «Видатні жінки Полтавщини». Бібліотекарі відділу краєзнавства зібрали інформацію про творчі постаті поетеси Інни Снарської, співачки Наталії Май, поетеси та журналістки Людмили Нестулі, талановитих музейників Євгенії Сторохи та Катерини Фесик, меценатів Єлизавети Милорадович та Катерини Скаржинської. Всього близько 30 імен! Виставка діятиме з 4 по 19 березня 2018 року у відділі краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського (вул. Небесної Сотні, 17; 5-й пов., 509 кімн).

Полтавському обласному центрові туризму і краєзнавства учнівської молоді - 65


5 березня 2018 року Полтавському обласному центрові туризму і краєзнавства учнівської молоді виповнюється 65 років. З нагоди ювілею у відділі краєзнавства обласної книгозбірні розгорнута масштабна книжкова виставка «Полтавському обласному центрові туризму і краєзнавства учнівської молоді - 65».

До 60-річчя Олексія Андрієнка

1 березня 2018 року виповнилося 60 років від дня народження Олексія Миколайовича Андрієнка (1958), директора Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, заслуженого працівника культури України.

У відділі краєзнавства (5-й пов., 509 кімн.) розгорнута книжкова виставка, присвячена постаті Олексія Андрієнка, під назвою "У сутінках рампи". Всі бажаючі можуть ознайомитися з нею до 15 березня 2018 року.

четвер, 22 лютого 2018 р.

До ювілею Наталії Баклай

Наталя Баклай  - сучасна письменниця із Лубен. Її твори звучать по радіо, друкуються у багатьох періодичних виданнях та колективних збірниках як в Україні, так і за кордоном. На сьогодні її творчий доробок складає тринадцять книжок і є помітним явищем в сучасній український літературі. 

вівторок, 20 лютого 2018 р.

Засідання клубу "Рідний край"


22 лютого  у медіа кімнаті ІЦ "Вікно в Америку" (4-й пов., кімн. 409) відбулося засідання клубу краєзнавців "Рідний край". Тема засідання - презентація літературно-краєзнавчої розвідки «Життя і творчість Лесі Українки у дослідженнях А. І. Костенка», яку підготували учні та педагоги Балакліївського навчально-виховного закладу «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний заклад» Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району.

Анатолій Костенко… був наподив цільною і сильною натурою. Не кожному вистачило б сил після 20-річного літературного небуття повернутися до робочого столу. (М. Слабошпицький).

понеділок, 12 лютого 2018 р.

15 лютого — церковне свято Стрітення

свято зустрічі людини з Богом


Про подію Стрітення, з нагоди якої встановлено свято, відомо з Євангелія від Луки.
На сороковий день після народження Христа, після закінчення днів законного очищення, Пречиста Богородиця разом з Йосифом Обручником та немовлям прийшла з Вифлеєма до Єрусалимського храму. За законом Мойсея, батьки повинні були приносити в храм для посвячення Богу своїх первістків (перших синів) на сороковий день після народження. При цьому покладалося в подяку Богу принести жертву.
На виконання закону Матір Божа з Йосифом і принесли Іісуса до храму, а для жертви принесли двох голубенят.
Слов’янське слово «Стрітення» перекладається як «зустріч». Стрітення — це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом.

У відділі краєзнавства до цього свята розгорнута виставка "На Стрітення птиця повертається до гнізда, а хлібороб - до плуга". 




четвер, 25 січня 2018 р.

Презентація видань відділу краєзнавства

30 січня 2018 року у літературній вітальні Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського відбулася презентація видань відділу краєзнавства - бібліографічних покажчиків, присвячених Петру Ротачу - "Благословляю я ті дні, коли до правди прихилився" і "Каталог бібліотеки та особовий фонд Петра Ротача".
Укладач першого покажчика - Анна Анатоліївна Дідусенко, головний бібліотекар відділу краєзнавства.
До створення другого покажчика долучилися відділ краєзнавства (укладачі Марина Анатоліївна Федорова, завідувач відділу краєзнавства, Анна Анатоліївна Дідусенко, головний бібліотекар та Ксенія Петрівна Перепьолкіна, провідний бібліотекар відділу краєзнавства), бібліотека ім. М. А. Жовтобрюха ПНПУ ім. В. Г. Короленка (укл. Валентина Володимирівна Орєхова, директор Бібліотеки) та Державний архів Полтавської області (укл. Тарас Павлович Пустовіт, заступник директора ДАПО).



"Был равнодушен к любому столу, кроме письменного," - цитуючи Марину Цвєтаєву, написала про Петра Ротача у одній із своїх статей Людмила Василівна Ольховська, науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка. 
Дійсно, Петро Петрович писав, дуже багато писав, попри всі заборони та тиск влади. Він писав під різними псевдонімами - Петро Самотній, Пет. Ро, П. Петрович, Микола Гомін, Роман Петренко та ін. Він писав про Україну тоді, коли про неї не можна було й думати. Саме завдячуючи Петру Петровичу, нам відомі зараз імена полтавських істориків, письменників, літераторів.
Презентацію відкрила директор Бібліотеки Тетяна Іванівна Зеленська, заслужений працівник культури України. Великою радістю для організаторів була присутність на заході сина Петра Ротача - Олександра Петровича. Теплими спогадами про особистіть Петра Ротача поділився Тарас Павлович Пустовіт, заступник ДАПО. 



На захід завітала наукова богема міста - викладачі полтавських вишів - Ірина Миколаївна Петренко, доктор історичних наук, професор кафедри педагогіки, культурології та історії ВНЗ Укоопспілки “Полтавський університет економіки і торгівлі”; Ігор Валерійович Козюра, професор кафедри менеджменту ВНЗ Укоопспілки “Полтавський університет економіки і торгівлі”; Ірина Григорівна Передерій, доктор історичних наук, завідувач кафедри українознавства, культурології та документознавства ПНТУ ім. Юрія Кондратюка; Микола Іванович Степаненко, ректор ПНПУ ім. В. Г. Короленка; Олексій Іванович Неживий,  доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників України.
Олексій Іванович люб'язно подарував відділу краєзнавства лист Петра Ротача Григору Тютюннику датований 11 липня 1966 року.








З презентованими виданнями можна ознайомитися у відділі краєзнавства обласної книгозбірні, у бібліотеках полтавських вузів, обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара та районних бібліотеках. 

З інформацією про захід можна ознайомитися за наступними посиланнями: http://zmist.pl.ua/news/u-poltavi-prezentuvali-vidannya-prisvyacheni-pismenniku-petru-rotachu

https://misto-tv.poltava.ua/news/27647/


середа, 10 січня 2018 р.

Світлій пам'яті Петра Ротача

                           
                                           …іду назустріч дням, життю, борні… Не плакать, а співати
                                                                                                                           Петро Ротач
Педагог, літературознавець, краєзнавець, поет Петро Петрович Ротач належить до тих, хто складає інтелектуальне багатство народу. Це інтелігент не за формальними ознаками, а за глибинністю знань, рівнем культури. Його знають і шанують за величезний науковий та творчий доробок, як глибоко патріотичну й винятково чесну людину. Переживши жахіття розкуркулення й Голодомору він потрапляє у жорна Другої світової війни, ставши «остарбайтером». І вже там, на Заході, починає друкувати свої вірші та прозу про справжню «радянську дійсність», знайомиться з такими ж діяльними патріотами рідної землі. Однак, на відміну від багатьох з них, він таки повертається в Україну, де на 40 років потрапляє під «недремне око» КДБ. Було нелегко носити наличку «український буржуазний націоналіст» П. П. Ротачу та його родині, але він не зламався, не змінив своїх переконань, не став на шлях пристосування й підлабузництва. «Ступивши за допомогою добрих людей на правдиву літературну стежку ще на початку 40-х років, - говорить Петро Ротач, - після повернення мусив зійти з неї, аби не стати перевертнем. Лише в пізні роки, при зміні жорстоких обставин на кращі, вільніші знову віддався літературній праці».