Презентація монографії доктора історичних наук Ірини Петренко «Історик Наталія Мірза-Авакянц (1889–1940?): життя і наукова спадщина»

Презентація монографії Ірини Петренко «Історик Наталія Мірза-Авакянц (1889–1940?): життя і наукова спадщина» проходить у рамках ювілейного Х Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського долучилася до проєкту «Книжковий Арсенал у твоїй бібліотеці». Це масштабна інтелектуальна подія України, яка поєднує книжкову, літературну, мистецьку сцени, тут порушуються і осмислюються вагомі питання буття людини, а також суспільства і культури, спонукаючи до проактивної позиції учасників і відвідувачів.

 

У монографії на основі епістолярної спадщини й наукових праць, нововиявлених архівних документів, зокрема приватного архіву родини, представлено життєвий шлях і наукову діяльність Наталії Юстівни Мірза-Авакянц – українського історика, педагога, методиста, професора Полтавського, Харківського й Донецького (м. Луганськ) інститутів народної освіти, завідувача кафедри історії України Київського університету, однієї із засновників Полтавського товариства дослідження та охорони пам’яток старовини й мистецтва, дійсного члена Харківської науково-дослідної кафедри істрії української культури академіка Д. І. Багалія.
У дослідженні акцентовано увагу на історико-фемінологічних студіях ученої. Міститься основна бібліографія праць Н. Мірза-Авакянц.
Дослідження розраховано на істориків, краєзнавців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією України.

 

Виступи:
Бабенко Людмила Леонідівна, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України ПНПУ ім. В. Г. Короленка;
Діптан Ірина Іванівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ПНПУ ім. В. Г. Короленка;
Тронько Тетяна Володимирівна, кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії ПНПУ ім. В. Г. Короленка;
Булава Леонід Миколайович, кандидат географічних наук, краєзнавець. 

ПОВНИЙ ТЕКСТ КНИГИ

 

Відкрийте для себе Полтавщину

Відділ краєзнавства вже другий рік поспіль готує цикл книжкових виставок «Відкрийте для себе Полтавщину». Кожна виставка показує соціально-економічний, культурний потенціал, туристичну привабливість певного селища, містечка чи міста обласного підпорядкування.
Так, ми вже говорили про Полтаву, Гадяч, Решетилівку, Горішні Плавні, Миргород, Лубни.
Ця виставка запрошує вас до гончарної столиці – селища Опішне,  яку ще називають «українським Римом». 

 

Перша писемна згадка про селище, яка датується XII ст., у XVI-XVII ст. містечко гончарів, чоботарів та кушнірів було козацьким форпостом. Нині Опішне включено до списку історичних населених пунктів України. А в лютому 2018 року опішнянську кераміку було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини,
У селищі є кілька музеїв-садиб відомих гончарів. На самому кордоні населеного пункту знаходиться заказник Котова, в якому налічується велика кількість рідкісних рослин. Дивовижне розмаїття флори і фауни просто вражає своєю красою.
Також в селищі є архітектурний пам'ятник, представлений старовинною дерев'яною Миколаївською церквою 1730 року. Це славне селище настільки пишається і славиться своїм ремеслом, що головною визначною пам'яткою Опішні є національний музей-заповідник українського гончарства, який був заснований в 1986 році. Цікаво, що ідею створення в Опішному національного культурно-мистецького центру виношував ще відомий кінорежисер і письменник Олександр Довженко. У 1954 р. він записав у своєму щоденнику: "Увечері перед сном розповів своєму новому сусіду ідею створення в Києві під безпосереднім шефством уряду невеличкої групи художників-монументалістів, архітекторів, різьбярів і керамістів для того, щоб, вибравши село, скажімо Опішню, і завчасно домовившись з колгоспниками, перебудувати його за кілька років так, щоб воно стало зразковим центром уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців".

У приміщенні експонуються національні виставки кераміки із творів народних майстрів-гончарів і художників-керамістів з усіх регіонів України та інших країн, а також роботи учасників Міжнародного фотоконкурсу «Гончарні візії країни» та міжнародних бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського. Щороку на території Центру розвитку духовної культури відбувалося грандіозне дійство — Національний фестиваль гончарства, який об’єднував гончарів, ковалів, майстрів народного мистецтва, гостей і мешканців селища для популяризації гончарного ремесла.
Виставку підготувала провідний бібліограф відділу краєзнавства Оксана Перепьолкіна.

Віртуальна виставка до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Травневі дні нагадують нам про величний подвиг наших дідів та прадідів у роки Другої світової війни. Багато героїв цих подій, на жаль, вже пішли за вічну межу, але пам’ять про них має бути вічна. Ця пам’ять була, є і повинна залишитися священною для кожної родини, кожної домівки, для кожного з нас.
Відділ краєзнавства Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського підготував віртуальну виставку про події Другої світової війни. Бібліотекарі особливу увагу звертають та прискіпливо вивчають друковані джерела, детально розписують всю інформацію про події Другої світової війни на Полтавщині. Електронний каталог налічує більше тисячі записів за ключовим словом «Друга світова війна». Тож після закінчення карантину, дорогі читачі, ви зможете повноцінно скористатися як краєзнавчим каталогом, так і безпосередньо описаними джерелами. А в умовах карантину вивчайте історію у віртуальному середовищі.
Книга відомого історика Віктора Яковича Ревегука "Полтавщина в роки рядянсько-німецької війни (1941-1945)" розповість про трагічні сторінки подій, які відбувалися на нашій землі.

Наступна книга «Погляд через об’єктив фотокамер. Полтавщина в роки німецько-радянській війни 1941-1945 рр.» (Полтава, 2019) є спробою поєднати ґрунтовне дослідження подій німецько-радянської війни 1941-1945 рр. на Полтавщині, зроблене істориком і краєзнавцем, кандидатом і сторичних наук Віктором Ревегуком, із колекцією світлин, знайдених в архівах Німеччини, Російської Федерації та Сполучених Штатів військовим істориком і краєзнавцем Олегом Безверхнім. Більш ніж дві сотні світлин дозволяють читачеві побачити, якою була Полтава під час німецької окупації й емоційно насиченого матеріалу книги, яка не мала б жодного шансу побачити світ за радянських часів. Книга може бути корисною краєзнавцям, а також усім, хто цікавиться історією Полтавщини часів Другої світової війни.

Детально описано події Другої світової війни, що відбувались на території села Ждани, зібрано списки загиблих воїнів та доповнено фотодокументами у книзі Олега Скирди Ждани: історичний нарис / О. А. Скирда. – Полтава: Дивосвіт, 2017. – 146 с.: фот.

До уваги шанувальників видань історико-краєзнавчого напрямку пропонуємо третю книгу учителя історії Лубенської ЗШ Олександра Карпенка «Краєзнавчі сторінки Лубенщини».
У виданні на основі архівних документів, джерел та спогадів очевидців розглядаються події, пов’язані з козацькою добою, події доби національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., випробування доби сталінського тоталітарного режиму та періоду Другої світової війни.

У книзі історика Григорія Сердюка "Величний подвиг Козельщинського краю" (К., 2018) - історії про події Другої світової війни та героїчні вчинки простих людей. Всі герої книги – уродженці Козельщинського району. Автор говорить: "Ця книга посприяє пробудженню благородних, моральних почуттів у душах молодих людей. Можливо, це їх спонукає до пошуку. Можливо, це спонукає їх переосмислити багато що". Презентація цієї книги відбулася в нашій бібліотеці.

Книга історико-краєзнавчих нарисів "Решетилівщина - мій рідний край" Ігоря та Валерія  Козюр (Полтава, 2017)  є спробою краєзнавців-освітян подати огляд історії Решетилівського району від найдавніших часів до наших днів на основі широкого кола архівних та опублікованих джерел. Мета авторів — формування у підростаючого покоління інтересу до історії «малої Батьківщини» в загальноукраїнському контексті, самостійного історико — краєзнавчого пошуку, виховання любові до своєї землі, поваги до пращурів і сучасників.
Видання містить розповіді про відомих людей краю, про побут і звичаї населення, славні традиції, здобутки і втрати на непростому історичному шляху, а також велику кількість різнопланового ілюстративного матеріалу.

У фонді відділу краєзнавства, окрім книжок, є збірники наукових статей та  матеріалів  конференцій, наприклад,  «Полтавщина - земля моя свята», «Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток», «Маловідомі сторінки історії другої світової війни в Україні та на Полтавщині», «Подвигу народному жити у віках», в яких представлено спогади, листи, долі та біографії остарбайтерів, полонених, матеріали про репресії та концтабори, про життя тих, хто повернувся героєм та про вшанування памяті тих, кого забрала Друга світова війна.
Пам"ятаємо...

Презентація книжкової виставки "Обпалені чорнобильською бідою"

Ми — атомні заложники прогресу
Вже в нас нема ні лісу ні небес
Так і живем од стресу і до стресу
Абетку смерті маємо—АЕС
Л. Костенко
На віртуальній виставці представлені видання із фонду відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського. Вони  присвячені подіям та людям пов’язаним з чорнобильською трагедією. Декілька слів про декого з них…

ДО 30-річчя Чорнобильскої біди вийшла друком книга «Чорнобиль – 30. Книга слави і пам'яті. Полтавська область».
Авторами-упорядниками книги є історики-краєзнавці Білоусько Олександр Андрійович, директор Центру дослідження історії Полтавщини, та Пустовіт Тарас Павлович, заступник директора Державного архіву Полтавської області. До роботи над книгою долучилися активісти чорнобильських організацій з більшості районів області. Використані матеріали соціальних служб Полтавщини, книги місцевих авторів, публікації у ЗМІ.

У книзі систематизовано наявну чорнобильську інформацію з «полтавським забарвленням», згадано поіменно усіх краян-ліквідаторів ЧАЕС, пошановано пам’ять тих, хто поклав своє життя у боротьбі з атомом, узагальнено дані про діяльність громадських організацій «Союз Чорнобиль», «Фонд інвалідів Чорнобиля».

«Незламний лідер неокласиків»: до 131-ї річниці від дня народження Миколи Зерова

М. Зеров був літературознавцем, що відчував живий пульс творчості й знав живий сенс фактів, хоч би де схоплених у принагідному висвітленні. Він дав нам справжні зразки наукової критики — точне розуміння слова і думки письменника, якого досліджував, точне знання творів, про які писав і які «в умі» тримав — і жодного сумнівного аргументу, квапливої гіпотези, однобічного судження чи позірних фактів, за якими губилося б головне.
                                                                                                                         Євген Сверстюк

Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер "неокласиків", майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров народився в м. Зінькові на Полтавщині 14 (26 за новим стилем) квітня 1890 року.  «Батько вчитель, потім - завідуючий городською школою, нарешті - 1905 року - інспектор народних шкіл, мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів - з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство» - пише Зеров у своїй Автобіографії.
Початкову освіту М. Зеров здобув у Зіньківській школі та Охтирській гімназії. 1903 року вступив до першої Київської гімназії, яку закінчив 1908 року.  Саме в ній, а згодом й на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, майбутній письменник здобув фундаментальні знання античних та європейських мов і літератур, що значно вплинуло на формування його поетичного дару.  1912 року в журналі «Світло» та газеті «Рада» з'являються друком перші статті та рецензії Зерова. З 1914 року за наказом попечителя Київського учбового округу Зерова призначено викладачем історії до Златопільської чоловічої, а з жовтня 1916 року - ще й жіночої гімназії. З 1917 року він працює викладачем латини у Другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства в Києві. У 1918-1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь». В цей час Микола Зеров увійшов до елітарного гуртку діячів української культури, що сформувався довкола Георгія Нарбута. На зібраннях обговорювалися справи розвитку української літератури, малярства, графіки.
 1920 року  виходять підготовлені ним «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стають помітним явищем у тогочасному літературному житті. З голодного Києва М. Зерова запрошують на роботу в Баришівську соціально-економічну школу. Тут, не пориваючи творчих зв'язків з Києвом, він працює близько трьох років. 
 1 жовтня 1923 року Микола Зеров стає професором української літератури Київського Інституту народної освіти. Тоді ж розпочинає читати свої блискучі лекції, які часто зривають бурхливі оплески (про лекції Зерова серед студентів ходили легенди). Одночасно викладає українську літературу в кооперативному технікумі та торгово-промисловій школі.
1923 року голосно заявили про себе «неокласики", лідером яких справедливо вважають М. Зерова. І хоча формально вони не утворювали окремої літературної організації, їхня спільність – у високих естетичних критеріях, основу яких становили пріоритети загальнолюдських цінностей у мистецтві.
 1925 року почалася відома літературна дискусія, яка тривала до 1928 р. Початком її вважають статтю Г. Яковенка «Про критиків і критику в літературі» та відповідь на неї М. Хвильового. Зеров-критик стає на бік М. Хвильового, підтримавши і обґрунтувавши його позицію. Свої погляди він виклав у програмі, яка вимагала усвідомлення, осмислення й засвоєння багатств української національної традиції, адже це дасть змогу тверезо й реально оцінити багатьох сучасних літературних авторитетів, перенести на український грунт кращі твори європейської класики й сучасної літератури, що, в свою чергу, піднесе «планку художності» і, врешті-решт, встановить атмосферу здорової літературної конкуренції, а не кон'юнктурного протегування. «Ми повинні, - наголошував М. Зеров, - повсякчас заявляти про потребу уважного відношення до всякої культурної цінності. Ми повинні заявити, що ми хочемо такої літературної обстановки, в якій будуть цінитися не маніфест, а робота письменника; і не убога суперечка на теоретичні теми - повторення все тої ж пластинки з кричущого грамофону, - а жива й серйозна студія літературна; не письменницький кар'єризм «человека из организации», а художня вибагливість автора перш за все до самого себе».


 

З 1926 року офіційна влада починає наступ на «неокласиків». Спочатку їх звинувачують в антипролетарських настроях, а потім Червневий пленум ЦК КП(б)У 1927 р. дає прямі директивні вказівки щодо їх політичної оцінки: «Тепер серед українських літературних груп типу неокласиків спостерігаємо ідеологічну роботу, розраховану саме на задоволення потреб української буржуазії, що зростає. Характерне для цих кіл прагнення спрямувати економіку України на шлях капіталістичного розвитку, тримати курс на зв'язок з буржуазною Європою».  Фактично ця постанова означало заборону літературної та критичної діяльності Зерова. Для нього лишалася тільки одна ділянка - історико-літературні студії. Саме на цьому М. Зеров і зосереджується наприкінці 20-х. Він пише передмови до творів українських письменників-класиків, які видавалися у видавництвах «Книгоспілка» та «Сяйво».  Але на цих позиціях пощастило затриматись недовго. Процес СВУ на початку 1930 року став переломним. Всі останні роки фактично заборонено займатися творчою діяльністю, а з 1933 - стає небезпечним навіть мовчання. Від Зерова вимагають самокритичних заяв і політичних декларацій. Наприкінці 1934 року Зерова остаточно звільнено з університету. Він втратив останнє матеріальне опертя й змушений шукати будь-яку працю або залишити Україну.  М. Зеров переїжджає до Москви.  Наприкінці квітня 1935 року за звинуваченням в терористичній діяльності Зерова було заарештовано. На першому допиті він заявив однозначно: «До ніякої контрреволюційної діяльності я не причетний, а отже, співучасників назвати не можу». Пізніше з нього виб'ють інші відповіді. Під час обшуку в нього вилучають дві книжки: «Політика» з дарчим написом «терориста» Г. Косинки та роман П. Куліша «Чорна Рада». Оце й усі докази. 
У лютому 1936 року М. Зерова було засуджено на 10-літнє ув'язнення і відправлено на Соловки.  9 жовтня 1937 року без будь-яких підстав і пояснень справу Зерова було переглянуто Особливою Трійкою УНКВД по Ленінградській області і винесено вищу міру покарання - розстріл. 3 листопада 1937 року вирок було виконано.  У 1958 р. Миколу Зерова було реабілітовано посмертно.

У 2020 році до ювілейної дати від дня народження Миколи Зерова бібліотекарі відділу краєзнавства Полтавської наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського спільно з Галиною Миколаївною Білик, літературознавцем, старшим викладачем кафедри української літератури ПНПУ ім. В. Г. Короленка працювали над підготовкою бібліографічного покажчика "Микола Костянтинович Зеров (1890-1937) : до 130-річчя від дня народження". Карантин вніс свої корективи. Покажчик побачив світ лише на початку 2021 року. Але ми вважаємо це видання надзвичайно цінним і гідним пошануванням пам"яті нашого земляка, талановитого поета і перекладача Миколи Зерова.

ТВОРИ М. ЗЕРОВА 

ОСОБОВИЙ ФОНД М. ЗЕРОВА

До Дня народження Віри Никанорівни Жук

12 квітня 1928 року, 93 роки тому, народилася вчена-історик, архівіст, фахівець у сфері славістики, зокрема, болгаристики, краєзнавець, глибокий знавець джерел, авторка багатьох наукових праць Віра Никанорівна Жук. Ця талановита і багатогранна постать варта того, щоб про неї писали книги та глибоко вивчали її наукову спадщину. Її працелюбство і жертовність в ім’я наукової істини можуть слугувати прикладом для нащадків.  

Ці слова взяті із монографії учениці Віри Никанорівни  - доктора історичних наук, професора кафедри педагогіки та суспільних наук Полтавського університету економіки і торгівлі Ірини Миколаївни Петренко "Історик Віра Жук (1928-2008): життя, віддане науці" (Київ, 2017).

Народилася Віра Никанорівна у с. Кривуші Кременчуцького району в родині службовця. Її життєвий шлях, як і кожного її сучасника розпочався в умовах, які переживала тоді вся Україна – голодомор, окупація, повоєнна відбудова. Визначальною віхою її подальшого життя можна вважати вступ на історико-архівне відділення Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Відтоді все її життя було нерозривно пов’язане із цариною історичної науки. Щиро захопившись вивченням історії рідного краю, Віра Никанорівна до останніх днів свого життя не полишала подвижницької праці вченого-дослідника. Цю скромну, привітну жінку добре знали й шанували науковці та аматори-дослідники краєзнавчої справи на Полтавщині. Як зазначає відомий полтавський науковець професор І. М. Петренко: «У житті багатьох дослідників є люди, які вплинули на їхній розвиток, становлення, були зразком для наслідування у виборі життєвої позиції, пріоритетів та ідеалів. У моєму житті такою Вченою з великою літери була Віра Никанорівна Жук – талановита і глибока дослідниця, вчена-енциклопедист, людина сильної волі, незламної життєвої позиції, патріот України». Під цими словами можуть підписатися багато науковці та аматорів-краєзнавців.

Коло її наукових інтересів було досить широким - історичне краєзнавство, історія Полтавщини, давня історія України, українсько-болгарські відносини, історія німецьких колоністів Полтавського краю, пам’ятки історії та культури, видатні земляки. Без її участі не відбувалася жодна знакова подія наукового життя краю. Вона безпосередньо брала участь більш ніж у 20-ти міжнародних, республіканських, обласних, тематичних та краєзнавчих конференціях, у тому числі в 2-х - у Болгарії. Чимало «білих плям» з карти історії Полтавщини зникли завдяки її цілеспрямованій дослідницькій роботі. Так, варто лише згадати, що саме Віра Никанорівна встановила й науково обґрунтувала, що вік Полтави є набагато древнішим і складає 1100 років. І саме вона віднайшла докази, що Юрій Васильович Кондратюк насправді є нашим земляком Олександром Гнатовичем Шаргеєм.

Науковий доробок Віри Никанорівни долічує понад 1000 друкованих праць, написаних як самостійно, так і у співпраці із іншими авторами. Працюючи в державному архіві Полтавської області вона брала діяльну участь на громадських засадах у підготовці тому «Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область». Її професійний вклад високо оцінив академік АН УРСР П. Т. Тронько: «Серед численного загону істориків-архівістів, які брали безпосередню участь у створенні багатотомного видання історії міст і сіл України необхідно перед усім, назвати керівника відділу Полтавського облдержархіву В. Н. Жук, яка, будучи членом обласної редколегії, безпосередньо займалася виявленням документальних матеріалів по історії усіх міст і сіл області, надаючи велику організаційно-методичну допомогу міським і районним комісіям, усьому авторському колективу». За цю працю указом Президії ВР УРСР від 26 лютого 1975 року їй було присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури УРСР.

Державний архів Полтавської області, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка, відділ краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського є одними із знакових установ у житті В. Н. Жук. З першими двома установами її пов’язували професійні зв’язки, а з відділом краєзнавства обласної книгозбірні Віра Никанорівна підтримувала дружні стосунки, будучи активним читачем відділу із дня його заснування. Тому, коли стало питання про місце зберігання особистої приватної бібліотеки Віри Никанорівни, її розподілили між цими установами. До нашого відділу частина приватної бібліотеки В. Н. Жук була передана у 2009 році. Її фонд складав близько 234 книг, а також авторські екземпляри журналів і газет та особисті і робочі матеріали дослідниці. Багато із книг цієї колекції є єдиним екземпляром у фонді ПОУНБ. На більшості книг зустрічаються дарчі написи авторів. Серед найбільш цікавих видань можна назвати роботу І. Стоянова «Мова болгар України» (Одеса, 2002), А. Кіссе «Відродження болгар України» (Одеса, 2006), працю П. Т. Тронька «Летопись дружбы и братства» (Киев, 1981), И. Зенкевич «Судьба таланта: очерки о женщинах-математиках» (Брянск, 1968). Цікавою і рідкісною є книжечка Т. Старицької «Родовід козака Івана Сіромахи» (Кривий Ріг, 2006) наклад якої складає усього 300 примірників.

До 90-річного ювілею Віри Никанорівни (у 2018 році) відділ краєзнавства наукової бібліотеки підготував бібліографічний покажчик «Подвижниця краєзнавчої справи Віра Никанорівна Жук» із серії «Видатні краєзнавці Полтавщини». У ньому максимально повно відображені науково-публіцистичні праці В. Н. Жук та також літературно-критичні статті, спогади, есе, історичні розвідки з життя та наукової діяльності В. Н. Жук, які можна віднайти у фондах ПОУНБ ім. І. П. Котляревського.

Також відділ краєзнавства у співпраці з Державним архівом Полтавської області підготував бібліографічне видання «Каталог бібліотеки та особовий фонд Віри Жук» з серії «Бібліотечні колекції». До його випуску долучився заступник директора Державного архіву Полтавської області Т. П. Пустовіт, який люб’язно передав перелік документів із особового фонду В. Н. Жук. 

 

Краєзнавчі матеріали на електронних носіях

 Полтавіка. Полтавська енциклопедія [Електронний ресурс] : у 12 т. / Центр дослідження історії Полтавщини. - Полтава : Полтавський літератор, 2009 -
Систем. требования: Windows 95/98/Me/NT/2000/XP/Vista ; Pentium 100 ; 4 Мб RAM та більше; DVD-ROM.
Т. 12 : Релігія і церква. - 2009. - 1 эл. опт. диск (CD-ROM).

Павло Попович: Земне і зоряне життя [Відеозапис]. Георгій Береговий: Я жив на максимальних обертах : документальні фільми / сцен. В. Дряпак ; опер. М. Кривошеєв ; текст читали: М. Яров, В. Гостіщев, Д. Купченя. - Полтава : ОДТРК "Лтава", 2011. - 1 эл. опт. диск (DVD-RW) : цв., зв. - (Полтавщина космічна).

Мій Краю, серце України [Електронний ресурс] / Полтавська обласна державна адміністрація, Полтавська обласна рада, Головне управління інформаційної та внутрішньої політики. - Полтава : ОДТРК "Лтава", б. р. - 1 эл. опт. диск : цв., зв. - (Полтавській області 75 років). - Загл. обл. : Полтавщина- територія успіху.

Дороги Гоголя [Відеозапис] : документальний телевізійний фільм / сцен. О. М. Ніколенко ; реж.: Д. Старіков, Н. Іванченко ; комп. О. І. Чухрай. - Полтава : ОДТРК "Лтава", 2010. - 1 эл. опт. диск (DVD-ROM) : цв., зв. (140 мин.).

Дороги Гоголя [Відеозапис] : документальний телевізійний фільм / сцен. О. М. Ніколенко ; реж.: Д. Старіков, Н. Іванченко ; комп. О. І. Чухрай. - Полтава : ОДТРК "Лтава", 2010. - 1 эл. опт. диск (DVD-ROM) : цв., зв. (140 мин.).

Той, хто торував шлях [Відеозапис] : до 200-річчя з дня народження Євгена Гребінки / реж.: Д. Старіков, Н. Іванченко ; сцен. Л. Ткаченко ; опер. Д. Старіков ; продюс.: Н. Іванченко, М. Ляпаненко. - Полтава : ОДТРК "Лтава", 2012. - 1 эл. опт. диск (DVD-ROM) : цв., зв. (53 мин.).

Бурлай Максим. Включайся! 7 шагов к своему бизнесу [Електронний ресурс] : бизнес-книга / М. Бурлай. - Полтава : Полтавский ун-т экономики и торговли, 2015. - 1 эл. опт. диск (CD-ROM).

Символіка Полтавщини. Обереги Полтавського краю [Електронний ресурс]. - Б. м. : б. в., б. р. - 1 эл. опт. диск : цв. - (Полтавській області 75 років).

Родовід Миколи Гоголя

Відділ краєзнавства пропонує віртуальну виставку гербових значків, присвячену родоводу Миколи Гоголя. Автор серії гербових значків – Віктор Батурин (1937—1995, Полтава), заслужений художник УРСР.