Понад усе нам - Україна! (Презентація творчого доробку Олександра Печори)

Ранок затуманений стеле теплий сум.
Вишиванки мамині березню несу.
На сріблясті котики крапельки мрячать.
У серденько зморене лебеді ячать.
Спомини гаптовані… Крапля на щоці.
Впали на чоло мені срібні промінці.
Подивуйся, братику, на барвисту знадь.
Вишиванки мамині лагідно погладь.
Це пісня на слова Олександра Печори, талановитого поета і гумориста, який у своєму творчому доробку має багато окремих збірок поезії, його твори друкуються на сторінках літературних альманахів та періодичних видань.
Олександр Андрійович - член Лубенського літоб’єднання, член Полтавської спілки літераторів, член Національної спілки журналістів України та лауреат літературно-мистецьких премій.
23 травня у відділі краєзнавства Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського пройшла зустріч з Олександром Печорою в рамках другої книжкової виставки-ярмарку «ПОШУК». Олександр Андрійович презентував збірки "Стежина в світ", "На Посуллі соловейко", "Маятник історії", "Українська вишиванка" (щойно вийшла друком), альбом-календар "Ріднокрай" та історико-краєзнавчу газету "Ріднокрай", упорядником якої він є.
На зустріч завітали школярі Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 ім. І. П. Котляревського (вчитель - Вікторія Миколаївна Гайдамака).
Звучали вірші поета із збірки "Стежина в світ" - "Душа поета", "Рідна мова", "Хуторянка", "Балада про Кіндрата", а також записи пісень на вірші Олександра Печори - "Вишиванки мамині", "Ота стежина".

Китай відкриває ПОЛТАВЩИНУ

Відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ підготував книжкову виставку «Китай відкриває Україну. До Року Китаю в Україні».

У 2019-му виповнюється 25 років від дня встановлення дипломатичних відносин між Україною і Китаєм. Під час зустрічі прем’єр-міністра України В. Гройсмана і віце-прем’єр міністра Державної Ради Китаю Ма Кая було прийнто рішення про проголошення Року Китаю в Україні.
Далека, загадкова, довгий час закрита для європейської цивілізації країна Китай сьогодні стрімко розвивається. Економіка Китаю вже зараз входть до числа провідних економік світу. Країна широко співпрацює практично з усім світом у найрізноманітніших галузях людського буття: в економіці, інвестиціях, кульурі, мистецтві.
Полтавщина має свої традиції і новації в галузі співпраці з Китаєм. Зокрема, полтавські підприємства машинобудівної галузі мають свою історію співпраці з китайськими підприємствами, зокрема Крюківський вагонобудівний завод, Полтавський машинобудівний, ГЗК. Традиційно співпрацює з китайськими колегами Полтавська торгово-промислова палата.
Широка палітра взаємозв’язків Полтавської області з Китаєм в галузі культури та мистецтва. Кілька років тому обмінялися досвідом митці Полтавського театру ляльок із своїми китайськими колегами.

Давня історія козацтва на Полтавщині теж має свій китайський слід: сотенне містечко на Полтавщині мало назву Китайгород… Працівники Полтавського краєзнавчого музею вивчають у своїх фондах колекцію китайської зброї і військового спорядження.
Вищі навчальні заклади Полтави давно співпрацюють із китайськими колегами в обміні досвідом, стажуванні студентів. Науковець Полтавської державної аграрної академії В. Самородов, зокрема, розповідає у своїх статтях у місцевій пресі про китайське гутаперчеве дерево, що росте у м. Кременчуці. Жителька м. Гадяча Р. Шаповал уже не преший рік працює викладачем ангілійської мови в одній із китайських провінцій.
І звичайно, багато полтавців, що живуть і працюють у Китаї, на сторінаках полтавської преси діляться своїми враженнями про чудову, далеку і загадкову країну – Китай, де гори до неба, де Велика китайська стіна сягає за горизонт, адже друга назва країни – Піднебесна.

Духовні витоки Полтавщини

Полтавська земля - одна із мальовничих регіонів України, багата на родючі чорноземи, значні поклади корисних копалин із м’яким кліматом та цілющим повітрям. Але найцінніший скарб – це люди. Згадуючи наших талановитих земляків досить часто ми кажемо «перший». «Батько нової української літератури» І. Котляревський; патріарх Мстислав - перший патріарх незалежної української церкви; перша людина, що проторувала людству шлях до Місяця – Ю. Кондратюк; М. Башкирцева – перша жінка-художник, чиї картини зберігаються у Луврі. Також досить часто, у цьому контексті, ми говоримо «всесвітньо відомий». М. Остроградський – математик світового рівня; М. Гоголь та його вісесвітно відома літературна спадщина; В. Ремесло, «конструктор миронівських пшениць», які колосяться у багатьох країних світу; художниця К. Білокур, яка своїми мальовничими квітами полонила П. Пікассо; незабутня В. Холодна – світова «королева німого кіно».
Вшановуючи пам'ять славетних полтавців, бібліотекарі відділу краєзнавства підготували виставку «Духовні витоки Полтавщини: славетні земляки в контексті світової культури», яка відкрита для перегляду з 6 травня 2019 року (відділ краєзнавства, V поверх, кім. 509).

«Ніс Україну країнами» : Григорій Китастий

Відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського спільно з Євгеном Вікторовичем Копильцем,  керівником гуртків Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді підготували розгорнуту документальну виставку «Ніс Україну країнами» : Григорій Китастий (17.01.1907-06.04.1984)», присвячену 35-м роковинам від дня смерті бандуриста, композитора, диригента Григорія Трохимовича Китастого. Григорій Китастий народився у Кобеляках на Полтавщині. З 1964 жив у Чикаго. Помер Григорій Китастий 6 квітня 1984 року в Сан-Діеґо, Каліфорнії. Похований на українському православному кладовищі, побіч церкви-пам’ятника в Баунд-Бруці, в штаті Нью-Джерсі (США). Він був першим і довгорічним керівником Капели бандуристів ім. Т. Шевченка. У листопаді 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі колишньому диригенту і керівнику Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США Григорію Китастому посмертно було присвоєно звання Герой України.

На виставці, яка діє у відділі краєзнавства з 1 по 19 квітня 2019 року, представлено більшість діаспорних видань.
До 60-річчя існування Капели бандуристів у Детройті вийшла друком книжка Уласа Самчука «Живі струни» (1976). Самі члени Капели звернулися з проханням до знаного письменника укласти літопис колективу бандуристів, які опинилися в еміграції і продовжили свою творчість у нових реаліях, подвижницьки утверджують і пропагують кобзарське мистецтво у всьому світі. У книзі подано матеріал, який повністю опирається на документальні джерела, що дало можливість авторові проаналізувати історію становлення і розвитку Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка, її ідейну місію в українському еміграційному середовищі.

15 квітня 1967 року у Чикаго відбувся ювілейний концерт до 60-річчя Григорія Китастого. На виставці експонується бібліографічна рідкість - «Програма ювілейного концерту творів Григорія Китастого 15 квітня 1967, авдиторія школи Шопена в Чікаго».

На честь 70-річчя Григорія Китастого осередок Української Революційної Демократичної Партії (УРДП), членом якої він був, привітав його виданням «Збірника на пошану Григорія Китастого» (Нью-Йорк). Книга вийшла у 1980 році коштом Фундації ім. Івана Багряного й містить розвідки, статті, рецензії, спогади, а також вірші, присвячені ювілярові, та деякі його твори.

Ще один подарунок від Фундації ім. І. Багряного – видання 2011 року «Україна – ХХ: національна ідея і чин» Михайла Воскобійника. Михайло Воскобійник – наш земляк (нар. у м. Миргород), професор, історик, один з організаторів Фундації ім. І. Багряного. У даній книзі міститься його ювілейне слово на бенкеті для вшанування 75-ліття Григорія Китастого в Детройті 30 травня 1982 року.

Окрім книг, на виставці представлено маловідомі періодичні джерела української діаспори (Торонто) - ілюстрований щомісячник «Нові дні», журнал Української Демократичної Молоді «Молода Україна» та «Пластовий шлях», що містять статті про Григорія Китастого.

В Україні декілька раз гастролювала Українська капела бандуристів Північної Америки ім. Т. Шевченка. У 2018 році Капела відзначила свій столітній ювілей. З цієї нагоди колектив на чолі зі своїм мистецьким керівником і диригентом Олегом Махлаєм побував в Україні з гастрольним туром «З Україною в серці». Завдяки Тетяні Миколаївні Чешко, директору Кобеляцького музею літератури і мистецтва ім. О. Кулика, програма ювілейного туру з автографами музикантів експонується на книжковій виставці і всі бажаючі мають змогу з нею ознайомитися.

Геній з душею козака-характерника

Микола Васильович Гоголь - видатний прозаїк і драматург, творчість якого однаковою мірою належить російській та українській літературі, один з перших представників світового реалізму. Народився у селі Сорочинцях Миргородського повіту (тепер – Великі Сорочинці) в поміщицькій сім’ї. Дитинство його минуло у селі Василівці (Яновщині, тепер – Гоголеве Шишацького р-ну). У духовному розвитку майбутнього письменника певну роль відіграв батько – Василь Панасович, поет і драматург того часу. Навчався Гоголь у Полтавському повітовому училищі, потім в Ніжинській гімназії вищих наук. У 1828 р. Гоголь переїжджає до Петербурга, де навчається в Академії мистецтв.

Зима - сезон читання

Відкривайте сезон зимового читання разом з мандаринами і смаколиками! Пропонуємо широкий спектр книжок від сучасних художніх романів та віршів до краєзнавчих розвідок, досліджень та монографій. «Зима – сезон читати» - так назвали книжкову виставку бібліотекарі відділу краєзнавства, яка діятиме до кінця 2018 року. Заходьте, запитуйте, читайте та знаходьте для себе щось нове! 

Пропонуємо також ознайомитися з опитуванням книголюбів,  а саме українських

букблогерів про книжки, яким вони надаватимуть перевагу саме взимку: https://blog.yakaboo.ua/shcho-chytatymete-vzymku/

Презентація книги А. А. Шутя "Маріїна долина" (до 160-річчя від дня народження М. Башкирцевої)

Ім’я Марії Башкирцевої, українки, що народилася під Диканькою, в селі Гавронці на Полтавщині знає весь світ. Її картини, скульптури та знаменитий щоденник досі зберігаються у Парижі, бо там вона провела свої останні дні. Нам відомо, що в Україні художниця перебувала в липні 1876 р., травні 1881 р. та останній раз у жовтні 1882 p., де малювала селян і городян.
Це перша в світі жінка – художник, чиї картини представлені в Луврі. І для того, аби залишити свій слід в історії мистецтва, їй знадобилося всього 26 років життя.

Доля обдаровує неймовірно щедро, - їй пророкують славу незрівнянної співачки, - але у 18 років вставновлено страшний діагноз – туберкульоз. Згодом дівчина втрачає слух... Ще в десятилітньому віці дівчинка брала уроки малювання, перебуваючи в Женеві, однак тоді це заняття її зовсім не зацікавило. Але в сімнадцять років Марія Башкирцева зовсім несподівано для себе вирішує навчатися серйозно малювати, і це бажання заполонило майже все: «Я волію від усього відмовитись заради живопису. Треба неодмінно пам’ятати це, і в цьому буде все життя».
Після того, як не стало Марії, понад сто її картин було перевезено на Полтавщину. На жаль, мало що збереглося з творів Марії Башкирцевої на нашій землі, оскільки більшість з них було втрачено в роки Другої світової війни.

Але постать талановитої дівчинки цікавила і цікавить багатьох дослідників, як України, так і зарубіжжя. Так, в Україні найвідомішим дослідником життя М. Башкирцевої є М. Слабошпицький, О. Балабко та О. Тагліна. На Полтавщині постать художниці досліджували краєзнавці Дмитро Санжаревський, Петро Ротач, Валентин Сакун, мистецтвознавець Кім Скалацький, журналісти Василь та Ванда Лис. Під керівництвом краєзнавця Панаса Яковича Михайлика було здійснено видання декількох збірок історико-документальних нарисів, в яких висвітлено життя і вшанування творчості М. Башкирцевої.

Поет, письменник та дослідник культурної спадщини Чутівського краю, член Чутівської спілки письменників, Полтавської спілки літераторів, лауреат премії імені Самійла Величка Андрій Андрійович Шуть теж досліджує життєвий та творчий шлях художниці.
Працює Андрій Андрійович науковим співробітником Чутівського районного краєзнавчого музею. Він є автором поетичної збірки «Маріїна зоря», часопису «Легенда Маріїної долини» (про історію і сьогодення обласного культурно-мистецького свята «Маріїна долина»).
Отже, презентована сьогодні збірка «Маріїна долина» - не перша книга Андрія Шутя про Марію Башкирецеву. Так, у 2016 році вийшла збірка «Зірки в тумані», в якій надрукована повість про дитинство Марії Башкирцевої «Черняківські обрії». А у 2018 році – новий творчий доробок автора, написаний ним на основі публікацій, документів, експонатів Чутівського районного краєзнавчого музею, а також спогадів земляків.
До збірки «Маріїна долина» долучилися і бібліотекарі відділу краєзнавства, які підготували краєзнавчу бібліографічну розвідку з фондів наукової книгозбірні «Залишитися на землі щоб то не було...».

Своїми враженнями про книгу поділилися Галина Степанівна Бафталовська, директор Чутівського краєзнавчого музею та Раїса Іванівна Артеменко, член Чутівської спілки письменників, Полтавської спілки літераторів.
На заході були присутні учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського.  

До 85-х роковин Голодомору на Полтавщині

Схиліться! Свічку запаліть.

Хто у молитві, хто у серці чуйте,

Як кам’яніє краю біль століть.

Навіки до тридцятих ми прикуті…

Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, яка проводилася у рамках досудового слідства на замовлення СБУ, загальна кількість людських втрат України від Голодомору 1932-1933 років складає 10 мільйонів 63 тисячі осіб (Полтавщина втратила близько одного мільйона людей). Кожної або майже кожної української родини торкнулася доля голодоморного пекла... і про це треба говорити, і треба пам’ятати... Моя бабуся Лідія Корніївна Кармазіна (Гранько) пережила голодні роки, але згадувала, як померли у 1933 році її батьки – Корній Степанович і Марина Василівна. Мій дідусь Василь Пилипович Кармазін втратив менших братів, а батьки і старші діти вижили, бо мати Олена Ігнатівна варила «суп» з листя, а батько Пилип Васильович тихцем приносив бахчеві культури з поля, яке сторожував...

Минуло довгих 70 літ, поки Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу. Верховна Рада України, прийнявши 28 листопада 2006 року Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», визнала Голодомор цілеспрямованим актом масового знищення людей. Голодомор визнали геноцидом українців 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан. У резолюції Європарламенту від 2008 р. Голодомор названо «жахливим злочином проти народу України та людяності».