Фундатори храмів Полтавщини

Благодійність на Полтавщині має давню історію. Благодійники піклувалися, насамперед, про духовний розвиток суспільства та були небайдужими до культурно-наукового життя полтавського краю, бо саме воно випливало з духовних підвалин православ’я. Цій темі присвячена книжкова виставка у відділі краєзнавства "Фундатори храмів Полтавщини". 

Ще у середині 17 ст. (1650 р.) коштом полковника Мартина Пушкаря, Івана Іскри, Івана Крамаря та іншої козацької старшини й міщан Полтави з дозволу відомого церковного діяча митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Сильвестра Косова був зведений Хрестовоздвиженський монастир на честь перемоги над військами польських магнатів і шляхти. Перші монастирські споруди були дерев’яними. Наприкінці 17 ст. старий дерев’яний собор було розібрано і 1689 р. розпочато будівництво нового мурованого на кошти генерального писаря, а потім генерального судді Лівобережної України Василя Леонтійовича Кочубея. Історію заснування полтавської святині можна прочитати у книзі відомого історика Віри Жук «Полтавський Хрестовоздвиженський монастир» (Полтава, 2007), яка є у фонді Бібліотеки і представлена на виставці.

Будівництво храму в Полтаві на честь преподобного Сампсонія розпочалося у 1852 році. Фундатором церкви став Іосиф Степанович Судієнко, який пожертвував 100 тис руб. асигнаціями на спорудження храму. У 1810 році він особисто вніс 50 тис руб. у Стародубське казначейство, а решту – 50 тис. після його смерті внесені другом графом Завадським. Благодійниками Сампсонівської церкви були різні люди. Серед них варто відзначити Марію Костянтинівну Прохорову, яка опікувалася самотніми, немічними, бідняками. Про цю благодійницю залишилося мало відомостей. Відомо, що народилася Марія Костянтинівна у Москві, а останні 19 років свого життя мешкала у Полтаві. Вона очолила сестринське братство, на власні кошти купила земельну ділянку в селищі Яківці для облаштування «Сампсониевской странноприимницы» (притулку). Немало корисних справ зробила благодійниця на полтавській землі, врятувавши від смерті, хвороб та злиднів сотні людей. Похована у Полтаві неподалік Сампсонівської церкви. Зараз на місці її поховання залишився могильний камінь, який потребує реставрації.

У 1912 році у Полтаві діяла Преображенська церква. Її зводили впродовж 11 років. Будівництво проводилося за кошти купця Степана Панасенка, а під кінець будівництва були залучені кошти титулярного радника Михайла Данченка, колезького радника Павла Трегубова. Освячення нової церкви відбулося 18 грудня 1870 року. Перший настоятель церкви Петро Мазанов у своїй промові нагадав присутнім про безкорисливе богодіяння Степана Андрійовича Панасенка та інших полтавців, які спорудили цей прекрасний храм. Церква знищена за часів радянської влади…

Тетяна Іванівна Васецька – меценат, благодійниця, фундатор церкви у Миргороді. Вона була парафіянкою миргородської Троїцької церкви, в якій з 1849 р. служив священиком Андрій Феодосійович Зубковський. Починаючи з 1852 р. Тетяна Васецька постійно надавала великі пожертви на храми. У 1868 р. було збудовано новий Троїцький храм на кошти благодійниці. Вона купила для нового храму хрести, два коштовних Євангелія, срібну гробницю, дбала про облаштування нового іконостасу. Значні пожертви нею було внесено і на інші миргородські храми – Воскресінську, Всіхсвятську, на храми в селах Петрівцях і Шахворостівці. Троїцька церква була зруйнована в середині 30-х рр. ХХ ст…

У селі Великі Сорочинці височіє Спасо-Преображенська церква – шедевр українського бароко, яку на власні кошти побудував миргородський полковник, гетьман Данило Апостол у 1732-1734 рр.  До речі, ошатні бані цієї церкви несуть пам’ять про визначну подію – бо саме у цьому храмі хрестили видатного земляка – письменника Миколу Гоголя.

Для дослідників історії церкви та історії храмі Полтавщини важливим джерелом буде біобібліографічний словник, укладений відомим мистецтвознавцем Віталієм Ханком. Цей словник охоплює 500 фундаторів храмів, які власними коштами будували сакральні споруди на Полтавщині. Матеріали розміщені у часописі Полтавські єпархіальні відомості за 1998, 2001, 2002 та 2006 рр.

На виставці також можна ознайомитися з репринтним виданням Івана Павловського «К истории Полтавской епархии» (Х., 2012), написана істориком на основі документів архіву Полтавської духовної консисторії.

Історичний нарис дослідника Юрія Гужви «Полтавська Свято-Вознесенська (Кобищанська) церква» (Полтава, 2007) розповість про храм, який залишився лише у спогадах старожилів. Побудований у 1909 році, знищений у 1934 році. Найбільші внески на будівництво цього храму пожертвував голова будівельного комітету, колезький асесор Овксентій Павлович Бужинський, а також вдова купця Катерина Анікіна, садиба якої знаходилася неподалік церкви. Першим настоятелем цього храму було призначено протоієрея Михайла Романівського.

Наостанок зазначимо, що традиції меценатства і благодійництва є високими і благородними, до яких може долучитися кожен із нас. Творімо добро і воно обов’язково повернеться!!!

Проект "Сумщина. Велика спадщина"

Сьогодні в рамках другої книжкової виставки-ярмарку "ПОШУК" у відділі краєзнавства відбулася презентація проекту "Сумщина. Велика спадщина". Презентував цей проект його ініціатор і модератор - Євген Положій. 

На Сумщині до 80-річчя створення області, яке відзначалося у січні 2019 року, розпочалася реалізація краєзнавчого проекту «Велика спадщина». Сенс і суть проекту «Сумщина. Велика спадщина» полягає в тому, щоб зібрати всі найкращі здобутки митців, які тривалий час працювали в цій області, прославляли сумський край і є його гордістю. Реалізується проект за кошти обласного бюджету за сприяння Сумської облдержадміністрації. Його спільно втілюють у життя обласні організації Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України та Національної спілки краєзнавців України.

Перша книга, видана в рамках проекту та з нагоди 80-річчя створення Сумської області, має назву «Образотворче мистецтво». У ній представлена спадщина видатних художників (від іконописців до сучасних художників) – уродженців Сумщини, яка є яскравою сторінкою в історії вітчизняного і світового малярства, графіки та скульптури, а також зразки творчості членів Сумської обласної організації Національної спілки художників України та інших об’єднань, професійна діяльність яких є помітним явищем на Сумщині та в Україні.

Другою книгою з цього проекту була надрукована «Поезія».

На найближчі роки заплановано вихід книг «Історія і краєзнавство», «Красне письменництво», «Фотографія» тощо.

Євген Положій також поділився планами на майбутнє - створення сайту з однойменою назвою, на якому будуть розміщені різного роду матеріали (в т. ч. відео) про Сумщину. 

Понад усе нам - Україна! (Презентація творчого доробку Олександра Печори)

Ранок затуманений стеле теплий сум.
Вишиванки мамині березню несу.
На сріблясті котики крапельки мрячать.
У серденько зморене лебеді ячать.
Спомини гаптовані… Крапля на щоці.
Впали на чоло мені срібні промінці.
Подивуйся, братику, на барвисту знадь.
Вишиванки мамині лагідно погладь.
Це пісня на слова Олександра Печори, талановитого поета і гумориста, який у своєму творчому доробку має багато окремих збірок поезії, його твори друкуються на сторінках літературних альманахів та періодичних видань.
Олександр Андрійович - член Лубенського літоб’єднання, член Полтавської спілки літераторів, член Національної спілки журналістів України та лауреат літературно-мистецьких премій.
23 травня у відділі краєзнавства Полтавської наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського пройшла зустріч з Олександром Печорою в рамках другої книжкової виставки-ярмарку «ПОШУК». Олександр Андрійович презентував збірки "Стежина в світ", "На Посуллі соловейко", "Маятник історії", "Українська вишиванка" (щойно вийшла друком), альбом-календар "Ріднокрай" та історико-краєзнавчу газету "Ріднокрай", упорядником якої він є.
На зустріч завітали школярі Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 ім. І. П. Котляревського (вчитель - Вікторія Миколаївна Гайдамака).
Звучали вірші поета із збірки "Стежина в світ" - "Душа поета", "Рідна мова", "Хуторянка", "Балада про Кіндрата", а також записи пісень на вірші Олександра Печори - "Вишиванки мамині", "Ота стежина".

Китай відкриває ПОЛТАВЩИНУ

Відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ підготував книжкову виставку «Китай відкриває Україну. До Року Китаю в Україні».

У 2019-му виповнюється 25 років від дня встановлення дипломатичних відносин між Україною і Китаєм. Під час зустрічі прем’єр-міністра України В. Гройсмана і віце-прем’єр міністра Державної Ради Китаю Ма Кая було прийнто рішення про проголошення Року Китаю в Україні.
Далека, загадкова, довгий час закрита для європейської цивілізації країна Китай сьогодні стрімко розвивається. Економіка Китаю вже зараз входть до числа провідних економік світу. Країна широко співпрацює практично з усім світом у найрізноманітніших галузях людського буття: в економіці, інвестиціях, кульурі, мистецтві.
Полтавщина має свої традиції і новації в галузі співпраці з Китаєм. Зокрема, полтавські підприємства машинобудівної галузі мають свою історію співпраці з китайськими підприємствами, зокрема Крюківський вагонобудівний завод, Полтавський машинобудівний, ГЗК. Традиційно співпрацює з китайськими колегами Полтавська торгово-промислова палата.
Широка палітра взаємозв’язків Полтавської області з Китаєм в галузі культури та мистецтва. Кілька років тому обмінялися досвідом митці Полтавського театру ляльок із своїми китайськими колегами.

Давня історія козацтва на Полтавщині теж має свій китайський слід: сотенне містечко на Полтавщині мало назву Китайгород… Працівники Полтавського краєзнавчого музею вивчають у своїх фондах колекцію китайської зброї і військового спорядження.
Вищі навчальні заклади Полтави давно співпрацюють із китайськими колегами в обміні досвідом, стажуванні студентів. Науковець Полтавської державної аграрної академії В. Самородов, зокрема, розповідає у своїх статтях у місцевій пресі про китайське гутаперчеве дерево, що росте у м. Кременчуці. Жителька м. Гадяча Р. Шаповал уже не преший рік працює викладачем ангілійської мови в одній із китайських провінцій.
І звичайно, багато полтавців, що живуть і працюють у Китаї, на сторінаках полтавської преси діляться своїми враженнями про чудову, далеку і загадкову країну – Китай, де гори до неба, де Велика китайська стіна сягає за горизонт, адже друга назва країни – Піднебесна.

Духовні витоки Полтавщини

Полтавська земля - одна із мальовничих регіонів України, багата на родючі чорноземи, значні поклади корисних копалин із м’яким кліматом та цілющим повітрям. Але найцінніший скарб – це люди. Згадуючи наших талановитих земляків досить часто ми кажемо «перший». «Батько нової української літератури» І. Котляревський; патріарх Мстислав - перший патріарх незалежної української церкви; перша людина, що проторувала людству шлях до Місяця – Ю. Кондратюк; М. Башкирцева – перша жінка-художник, чиї картини зберігаються у Луврі. Також досить часто, у цьому контексті, ми говоримо «всесвітньо відомий». М. Остроградський – математик світового рівня; М. Гоголь та його вісесвітно відома літературна спадщина; В. Ремесло, «конструктор миронівських пшениць», які колосяться у багатьох країних світу; художниця К. Білокур, яка своїми мальовничими квітами полонила П. Пікассо; незабутня В. Холодна – світова «королева німого кіно».
Вшановуючи пам'ять славетних полтавців, бібліотекарі відділу краєзнавства підготували виставку «Духовні витоки Полтавщини: славетні земляки в контексті світової культури», яка відкрита для перегляду з 6 травня 2019 року (відділ краєзнавства, V поверх, кім. 509).

«Ніс Україну країнами» : Григорій Китастий

Відділ краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського спільно з Євгеном Вікторовичем Копильцем,  керівником гуртків Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді підготували розгорнуту документальну виставку «Ніс Україну країнами» : Григорій Китастий (17.01.1907-06.04.1984)», присвячену 35-м роковинам від дня смерті бандуриста, композитора, диригента Григорія Трохимовича Китастого. Григорій Китастий народився у Кобеляках на Полтавщині. З 1964 жив у Чикаго. Помер Григорій Китастий 6 квітня 1984 року в Сан-Діеґо, Каліфорнії. Похований на українському православному кладовищі, побіч церкви-пам’ятника в Баунд-Бруці, в штаті Нью-Джерсі (США). Він був першим і довгорічним керівником Капели бандуристів ім. Т. Шевченка. У листопаді 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі колишньому диригенту і керівнику Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США Григорію Китастому посмертно було присвоєно звання Герой України.

На виставці, яка діє у відділі краєзнавства з 1 по 19 квітня 2019 року, представлено більшість діаспорних видань.
До 60-річчя існування Капели бандуристів у Детройті вийшла друком книжка Уласа Самчука «Живі струни» (1976). Самі члени Капели звернулися з проханням до знаного письменника укласти літопис колективу бандуристів, які опинилися в еміграції і продовжили свою творчість у нових реаліях, подвижницьки утверджують і пропагують кобзарське мистецтво у всьому світі. У книзі подано матеріал, який повністю опирається на документальні джерела, що дало можливість авторові проаналізувати історію становлення і розвитку Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка, її ідейну місію в українському еміграційному середовищі.

15 квітня 1967 року у Чикаго відбувся ювілейний концерт до 60-річчя Григорія Китастого. На виставці експонується бібліографічна рідкість - «Програма ювілейного концерту творів Григорія Китастого 15 квітня 1967, авдиторія школи Шопена в Чікаго».

На честь 70-річчя Григорія Китастого осередок Української Революційної Демократичної Партії (УРДП), членом якої він був, привітав його виданням «Збірника на пошану Григорія Китастого» (Нью-Йорк). Книга вийшла у 1980 році коштом Фундації ім. Івана Багряного й містить розвідки, статті, рецензії, спогади, а також вірші, присвячені ювілярові, та деякі його твори.

Ще один подарунок від Фундації ім. І. Багряного – видання 2011 року «Україна – ХХ: національна ідея і чин» Михайла Воскобійника. Михайло Воскобійник – наш земляк (нар. у м. Миргород), професор, історик, один з організаторів Фундації ім. І. Багряного. У даній книзі міститься його ювілейне слово на бенкеті для вшанування 75-ліття Григорія Китастого в Детройті 30 травня 1982 року.

Окрім книг, на виставці представлено маловідомі періодичні джерела української діаспори (Торонто) - ілюстрований щомісячник «Нові дні», журнал Української Демократичної Молоді «Молода Україна» та «Пластовий шлях», що містять статті про Григорія Китастого.

В Україні декілька раз гастролювала Українська капела бандуристів Північної Америки ім. Т. Шевченка. У 2018 році Капела відзначила свій столітній ювілей. З цієї нагоди колектив на чолі зі своїм мистецьким керівником і диригентом Олегом Махлаєм побував в Україні з гастрольним туром «З Україною в серці». Завдяки Тетяні Миколаївні Чешко, директору Кобеляцького музею літератури і мистецтва ім. О. Кулика, програма ювілейного туру з автографами музикантів експонується на книжковій виставці і всі бажаючі мають змогу з нею ознайомитися.

Геній з душею козака-характерника

Микола Васильович Гоголь - видатний прозаїк і драматург, творчість якого однаковою мірою належить російській та українській літературі, один з перших представників світового реалізму. Народився у селі Сорочинцях Миргородського повіту (тепер – Великі Сорочинці) в поміщицькій сім’ї. Дитинство його минуло у селі Василівці (Яновщині, тепер – Гоголеве Шишацького р-ну). У духовному розвитку майбутнього письменника певну роль відіграв батько – Василь Панасович, поет і драматург того часу. Навчався Гоголь у Полтавському повітовому училищі, потім в Ніжинській гімназії вищих наук. У 1828 р. Гоголь переїжджає до Петербурга, де навчається в Академії мистецтв.