22 листопада у відділі краєзнавства відбулося відкриття документальної виставки до річниці Голодомору 1932-33 рр. На виставку завітали учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського та ЗОШ № 38.
Про Голодомор на Полтавщині та роботу над виданнями, присвяченими цій трагічній темі говорив Тарас Павлович Пустовіт, заступник директора Державного архіву Полатвської області. Питання висвітлення Голодомору у художній літературі розкрив Олександр Вікторович Лук'яненко, доктор історичних наук, завідувач кафедри культурології ПНПУ ім. В. Г. Короленка. Наталія Михайлівна Граїцька, бібліотекар, розповіла про виставку малюнків, підготовлених ліцеїстами ПМБЛ № 1 до цієї дати.
Голодомор – це спершу страшно. Потім боляче. А пізніше розумієш, що ця трагедія стала символом відкритої правди.
Ілюстрацією цієї правди є виставка літератури з фондів Полтавської ОУНБ. Електронна база відділу краєзнавства нараховує близько 500 записів – це книги і статті у періодичних виданнях присвячені темі голодомору 1932-33 рр. на Полтавщині.
Багато років ця болюча тема спростовувалася і замовчувалася на державному рівні та у засобах масової інформації. Лише із здобуттям Україною незалежності про трагедію Голодомору почали говорити у повний голос.
Такі книжкові виставки традиційно відбуваються до цієї скорботної дати у нашому відділі краєзнавства і уже не вперше по цій темі ми співпрацюємо із Службою безпеки України у Полтавській області, безпосередньо документи на всиатвку надала Олена Євгеніївна Євдокимова, адміністратор інформаційно-довідкової зали.
Традиційно наша виставка безпосередньо стосується голодомору на Полтавщині. Але сьогодні ми звертаємо увагу на книги видані опираючись на матеріали Служби безпеки України. Це «Розсекречена пам'ять», видана ще 2007 року київським видавництвом «Стилос». У виданні представлено документи радянських органів державної безпеки – Державного політичного управління та Народного комісаріату внутрішніх справ, що містять додаткову архівну інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої трагедії в історії українського народу ХХ ст. – Голодомору 1932-1933 рр.
Саме так «Розсекречена пам'ять» було названо виставку документів, організовану Службою безпеки України у 2006-07 рр. у Києві, Автономній республіці Крим, обласних центрах України, а також за кордоном у Москві та Мінську.
Спогади та враження відвідувачів виставки було зібрано у книзі «Дзеркало душі народної» (Київ, 2008 р.).
Це факсимільне видання, у цьому його цінність і оригінальність. Якщо ви почнете листати книгу ви побачите не друковані рядки, а факсимільні копії відгуків відвідувачів цієї виставки.
Першою книгою про голодомор, що з’явилася у нашій бібліотеці, стала збірка Олександра Міщенка «Безкровна війна: книга свідчень», видана 1991 р. у Києві. Молодий на той час письменник, зібрав і опублікував книгу спогадів очевидців трагедії, у тому числі з Полтавщини. У анотації зазначено: «У книзі немає жодного слова вимислу. З тих далеких 30-х років до нас промовляє сам народ, його правда, розіп’ята на хрестах доля…». Зрозуміло, що це була перша ластівка, яка принесла весну. Полтавщина – один із регіонів, що найбільше постраждав від голодомору. Демографічні втрати на теренах області обчислюються сотнями тисяч загиблих. Ця трагічна тема стала об’єктом дослідження, темою для літературних творів, щоб пам’ятали… Наступною книгою цього ж автора була, видана 1993 р. спільно з канадським християнським видавництвом «Дорога правди», збірка «Мор: книга буття України». Епіграфом до неї взято біблейський вислів: «Від великої скорботи і туги серця я писав вам з рясними сльозами не для того, щоб вас засмутити, а щоб ви пізнали любов, яку без міри я маю до вас».
До 70-річчя голодомору (2002 р.) Полтавська обласна державна адміністрація, Полтавський державний педагогічний університет, обласний інститут післядипломної педагогічної освіти та Полтавське відділення Асоціації дослідників голодоморів в Україні зібрали і видали книгою «Злочин проти народу» матеріали регіональної науково-теоретичної конференції.
Полтавська обласна державна адміністрація і Державний архів Полтавської області 2008 р. випустив збірку документів і матеріалів «Голодомор на Полтавщині: до 75-х роковин». До видання увійшли документальні свідчення про трагедію українського села на Полтавщині 1932-33 рр.
Не можна обійти увагою Національну книгу пам’яті жертв голодомору 1932-33 рр. в Україні. Том присвячений Полтавській області редагували відомі полтавські історики Олександр Білоусько, Юрій Варченко, Володимир Мокляк, Тарас Пустовіт. Книга містить вступне слово полтавського історика Миколи Якименка «Голодомор 1932-33 років на Полтавщині: як це було?». Книга включає списки загиблих у всіх районах області, документи, свідчення очевидців. Це фундаментальне видання об’ємом у 1200 сторінок.
Редакційна колегія Книги пам’яті України включила списки загиблих жителів Полтавської області та спогади очевидців у багатотомник «Книга скорботи України. Голодомор. Полтавська область».
Збірка документів і матеріалів «Колективізація сільського господарства і голод на Полтавщині 1929-1933» видана у Полтаві 1997 р. У вступній статті полтавського історика Олександра Єрмака питання голодомору розглядається більш широко - як наслідок примусової колективізації селянських господарств.
2008 року полтавська громадськість провела «круглий стіл» на тему «Актуальні проблеми дослідження голодомору та політичних репресій 1930-х років в Україні», на захід було запрошено дослідників питання з Києва, Переяслава-Хмельницького, Черкас. Матеріали були зібрані у книзі.
Перша інформація, окремі свідчення очевидців про голодні роки стали доходити до нас із закордону. Письменники, журналісти, громадські діячі і просто пересічні громадяни, які пережили голодомор, а пізніше з різних причин стали жити у інших країнах світу, старалися через «залізну завісу» радянської ідеології донести до молодого покоління правду. У радіопередачах, книгах, вони фіксували свої спогади про пережите. У фонді канадсько-українського бібліотечного центру нашої бібліотеки зберігається література зі спогадами про голодомор, у тому числі і спогади полтавців, чи розповіді про тогочасні події на Полтавщині видані за період із 1950-х до 1980-х років, тобто саме за той період, коли відомості про жахливий голод 1932-33 рр. замовчувалися у радянській Україні. Такими є дослідження відомого письменника і літературознавця Дмитра Нитченка (псевдонім Чуб) «Відлуння великого голоду в спогадах очевидців і в українській літературі», видана у Канаді 1984 р. Книга нашого земляка Левка Суслика (справжнє прізвище Рись) «Сумні спогади. 1933 рік на Полтавщині» (1951). Він писав: «На полях гойдалися достигаючі колоски жита й пшениці, а вкрай виснажена людність уже не мала змоги триматися більше… Смерть із своєю косою мала в цей місяць рясні жнива…». Цієї ж теми торкаються спогади Олександра Лисенка, якого доля закинула в Австралію, його спогади опубліковані полтавським видавництвом «Криниця» (1993 р.) називаються «Прокляті роки».
Ми з вами переживаємо зараз тривожні та бентежні часи. Над Україною зійде сонце перемоги і ми усі, однозначно, будемо згадувати, переповідати, писати вірші та мемуари про російсько-українську війну. З’явиться публіцистика, епістолярія, проза, поезія і, звісно ж, буде зібрано фольклор. Так само, як було зібрано фольклорні матеріали ось у цю збірочку з смішною на перший погляд назвою «Штани латані у клітку – виконуємо п’ятилітку» ( видано у Буенос-Айресі) приблизно у 60-х роках ХХ століття. Року видання на книзі немає. У невеличкій книжечці на 34 сторінки автор зібрав народний український фольклор часів колективізації та голодомору. Здавалося б теж часи для гумору були невластиві. Але відкрила я цю книжечку і читаю:
Москалики, соколики
Забрали наші волики.
Як повернетеся здорові –
То заберете ще й корови
Або
Вставай Гаврило і Данило
Беріть кочерги й рогачі,
Гоніть кацапів з України
Нехай не псують нам харчів.
Або
Я на бочці сиджу
Під бочкою каша,
Не думайте москалі,
Що Вкраїна ваша
Це ж про нашу війну писано. Нагадаю книга видана в середині ХХ століття. Воістину – часи завжди однакові.
У фонді нашої бібліотеки маємо ще одну книгу видану до 30 річчя голодомору в Україні. Видання 1963 року, коли радянська влада вперто замовчувала ганебне явище штучного голоду. Видання Добрус в США, Нью-Йорк 1963 р. автор Василь Гришко «Москва сльозам не вірить. Трагедія України 1933 року з перспективи 30-річчя (1933 - 1963)».
Думки, якими автор завершував свою працю у 1963 році, можна сміливо застосувати до нашої нинішньої війни проти російських загарбників: «… після … жахливого національного народовбивства , що його пережила Україна в 1933 році, її національна свідомість і національна відпорність не тільки не впала, а навпаки, … ще більше зросла і зміцніла. Змінює Москва свої методи національного нищення українців, але змінюються відповідно й методи українського народу в боротьбі за своє національне самозбереження… Сьогодні вже всі українці знають, що не сльозами, а тривкими мовчазними ділами відстоюють себе нації навіть і в найтяжчих історичних обставинах.»
У 2006 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про голодомор 1932-33 рр. в Україні». Почалося ґрунтовне дослідження факту примусового голоду на всіх адміністративних рівнях і за період 2006-2008 рр. з’явилася література з науковими розробками і документальними свідченнями. На місцях – у районах області, окремих селах, силами місцевих краєзнавців було проведено роботу по вивченню питання голодомору і, як результат цієї величезної роботи, світ побачили ціла низка книг. На виставці представлені краєзнавчі дослідження з питань голодомору 1932-33 р. усіх районів і багатьох сіл Полтавської області. Ці дослідження дають можливість поглянути на далекі трагічні події з середини, з місця. Про сумні, а часом і жахливі події згадують їх безпосередні свідки і учасники, таким чином історія стає реальністю, факти стають долями окремих людей. Прикладом такого дослідження може, зокрема, стати укладена доктором історичних наук Ганна Капустян збірка «Пам’ять 33-го кличе молодих: сповіді свідків і слово історика». Узяті за основу матеріали і документи про голодні роки у Кременчуцькому районі. Матеріали збірки простежують концепцію геноциду голодом в основі якої лежить національний чинник, і слугують доказом визнання Голодомору 1932-33 рр. геноцидом українського народу. Полтавщина, як відомо, є регіоном що якнайсильніше постраждав від грабіжницької сталінської хлібозаготівлі 1932-33 рр. Кожен великий і малий населений пункт має свою історію голодомору. На виставці маємо документальні свідчення з Кременчуччини, Семенівщини, Миргородщини,Чорнухинщини, Оржиччини, Кобеляччини. Дослідник Євген Бутенко 1999 р. уклав книгу про сталінський голодомор у с. Очеретуватому. Книга побачила світ у редакції районної газети «Семенівський вісник». У передмові до видання сказано: «Після закінчення першої сталінської п’ятирічки (1926-1933 рр.) офіційні документи і преса повідомляли, що, крім усього іншого, п’ятирічка ще й «успішно завершилася проведенням колективізації в сільському господарстві», «величними і небаченими звершеннями» в галузі сільського господарства.
Проте історики й економісти нашого часу не знаходять тому підтвердження. Зате мають неспростовні докази організованої трагедії, якою завершилася перша сталінська п’ятирічка…».
2017 р. у опішненському видавництві «Українське народознавство» побачили світ спогади видатного українського філософа-естетика, керамолога й колекціонера старожитностей Леоніда Сморжа. Його дитинство припало на голодні роки і дитячі спогади відображені у книзі «Розповіді про незабутнє і незабутніх».
2008 року в київському видавництві «Веселка» побачила світ збірка «Я приніс вам хліба, мамо…». Книга проілюстрована унікальними малюнками, що створені учнями образотворчого відділення Полтавського міського ліцею № 1 ім. І.Котляревського та інших шкіл Полтавщини. Нещодавно історію створення цього унікального видання повідала нам координатор проекту «Пам’ятай свій рід» Наталя Михайлівна Граїцька.
До 85-ї річниці трагедії зусиллями Засульської територіальної громади було видано збірку «Дзвін вічної пам’яті», де зібрано спогади про трагічні події а також є матеріали про створення меморіалу пам’яті голодомору на Зажур-горі під Лубнами.
2013 р. у Львові (видавництво «Часопис») побачило світ видання «Людяність у нелюдяний час: доброчинці в часи Голодомору». Книга видана за сприяння Світового Конгресу Українців Союзу, Українських Організацій Австралії, Конгресу українців Канади Україно-Американської фундації «Воля» Організації оборони чотирьох свобід України, Світової управи Спілки Української молоді.
Книгу присвячено доброчинцям, які у 1932-33 рр. допомагали вижити тим, хто голодував. У виданні подано інформацію про понад 140 праведних людей часів Голодомору, прізвища та імена яких встановлено на основі документальних даних та усних свідчень.
Ще одна книга видана 2013 р. у київському видавництві «Просвіта» - Лариса Ковалівська «Не згасни, свічко пам’яті. Документальні свідчення очевидців та розповіді їхніх рідних про голодомори 1921-22, 1932-33, 1946-47 років в Україні, що призвели до масового вимирання селян». Епіграфом до збірки стали слова: «Усе це потрібно нині сущим, а ще більше – прийдешнім поколінням, як величезна пересторога».
Фотобуклет «Засвіти свічку» відображає панахиду по жертвах Голодомору в Україні:
…і не зійшло сонце,
І знялася буря,
І налетіли чорні ворони,
І почувся скрегіт зубів,
І кільчився страх,
І реготала біда,
І блискав голод,
І гриміло ридання
І цілували постріли,
І вагітніла земля
Мільйонами
На очах світу,
На очах Бога
Трожествував чорт,
І світ німів ,
І ридав Господь…
Тема трагедії українського села не оминула творчості полтавських письменників. На нашій виставці В. Барка «Жовтий князь», М. Олефіренко «Пора цвітіння терну», М. Петренко «Сни про окраєць хліба», І. Цюпа «Ненаситні жорна», А. Сазанський «Тридцять тертя сльоза» та інші твори наших земляків, що спонукають запам’ятати, повідати наступним поколінням і зробити все для того, щоб такі трагедЇ не повторилися ніколи і ніде у світі.
Немає коментарів:
Дописати коментар